Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 320/5966/20

адміністративне провадження № К/9901/22855/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Громадської організації "Громадська оборона" (далі - ГО "Громадська оборона") на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2020 року у складі судді Шейко Т.І. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Мельничука В.П. (головуючий), суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М. у справі за позовом ГО "Громадська оборона" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮПІДЖІ" (далі - ТОВ "ЮПІДЖІ"), про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій, встановлені судами попередніх інстанцій обставини:

1. ГО "Громадська оборона" звернулась до суду з позовом, у якому просила:

- визнати протиправними дії Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо видачі ТОВ "ЮПІДЖІ" сертифіката від 06.05.2020 за реєстраційним № ІV 163201271348;

- скасувати сертифікат, виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України від 06.05.2020 за реєстраційним № ІV 163201271348.

1.1. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про необґрунтоване прийняття відповідачем в експлуатацію об`єкта "Будівництво АЗК з пунктом сервісного обслуговування населення, адміністративними приміщеннями, АГПЗ та автомийки за адресою: Житомирська область, м. Житомир, проспект Незалежності, 29", замовником якого є ТОВ "ЮПІДЖІ", та видачу йому відповідного сертифіката. Будівництво згаданого об`єкта містобудування здійснювалося з численними порушеннями цим Товариством вимог законодавства у сфері містобудування, земельного законодавства та природоохоронного законодавства. При будівництві цього об`єкта не виконувалося судове рішення про заборону будь-яких будівельних та інших робіт.

2. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 17.12.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2021, у задоволенні позову відмовив.

2.1 Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач обрав неналежний спосіб захисту порушених прав, оскільки визнання судом протиправними дій Держархбудінспекції України щодо видачі ТОВ "ЮПІДЖІ" сертифіката від 06.05.2020 №ІV 163201271348 та скасування цього сертифіката не призведе до досягнення поставленої ним мети, тобто забезпечення дотримання суб`єктом містобудівної діяльності вимог містобудівного, земельного та природоохоронного законодавства, позаяк за наявності чинного свідоцтва про право власності на новозбудований (реконструйований) об`єкт будівництва скасування вказаного сертифікату не тягне за собою настання будь-яких правових наслідків.

3. Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що:

3.1. 06.06.2017 відбувся відкритий аукціон щодо продажу земельної ділянки за адресою: м. Житомир, проспект Незалежності, 29, кадастровий номер 1810136300:05:025:017, цільове призначення відповідно до КВЦПЗ - 03.07. "Будівництво та обслуговування будівель торгівлі", що відноситься до земель житлової та громадської забудови, переможцем якого визначено ТОВ "ЮПІДЖІ".

3.2. Відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного 06.06.2017 між Житомирською міською радою (продавець) та ТОВ "ЮПІДЖІ" (покупець) та змін до нього від 08.06.2017, витягу № 88900949 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ТОВ "ЮПІДЖІ" на земельних торгах у формі аукціону отримало у приватну власність земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 1,1 га з категорії земель - землі житлової та громадської забудови, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: м. Житомир, проспект Незалежності, 29, кадастровий номер 1810136300:05:025:0017.

3.3. Наказом Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради від 08.08.2017 №52/17 зі змінами, внесеними наказом від 18.09.2019 №123/19, затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва "Будівництво АЗК з пунктом сервісного обслуговування населення, адміністративними приміщеннями, АГЗП та автомийки" на земельній ділянці кадастровий номер 1810136300:05:025:0017.

3.4. Згідно з дозволом на виконання будівельних робіт від 19.07.2019 № ІV ТОВ "ЮПІДЖІ" (замовник) та генеральному підряднику (підряднику) ТОВ "КОРОСТЕНЬ-МБО" надано дозвіл на "Будівництво АЗК з пунктом сервісного обслуговування населення, адміністративними приміщеннями, АГПЗ та автомийки за адресою: Житомирська область, м. Житомир, проспект Незалежності, 29", місцерозташування об`єкта будівництва: Житомирська область, м. Житомир, проспект Незалежності, 29.

3.5. 29.04.2020 ТОВ "ЮПІДЖІ" звернулося до Держархбудінспекції України із заявою про прийняття в експлуатацію об`єкта та видачу сертифіката "Будівництво АЗС з пунктом сервісного обслуговування населення, адміністративними приміщеннями, АГЗП та автомийки за адресою: м. Житомир, проспект Незалежності, 29, клас наслідків СС3". 06.05.2020 за наслідками розгляду указаної заяви відповідач видав ТОВ "ЮПІДЖІ" відповідний сертифікат № ІV 163201271348.

3.6. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 02.09.2020 № 222355725 вбачається, що державним реєстратором Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області Лонською Л.С.

19.05.2020 за №36544457 зареєстровано право власності ТОВ "ЮПІДЖІ" на об`єкт нерухомого майна "АЗК з пунктом сервісного обслуговування населення, адміністративними приміщеннями, АГЗП та автомийки" за адресою: Житомирська область, м. Житомир, проспект Незалежності, будинок 29.

Підставою для державної реєстрації вказано сертифікат Держархбудінспекції України від 06.05.2020 №IV 163201271348 та документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, виданий Житомирською міською радою від 15.05.2020 №873/11.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги, заперечень (відзиву) на касаційну скаргу:

4. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2021, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

4.1. Мотивами в обґрунтування доводів касаційної скарги вказано, що суди попередніх інстанцій порушили вимоги статей 242 322 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки не надали оцінки аргументам, викладеним у позовній заяві та апеляційній скарзі, щодо порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності, а саме: будівництво об`єкта здійснювалось на земельній ділянці, яка не виділена для цієї мети; відсутність під час будівництва висновку про оцінку впливу на довкілля; будівництво об`єкта здійснювалось після скасування відповідного дозволу. Вказане унеможливлює встановити, чи правильно застосовані до правовідносин, щодо яких виник спір у цій справі, норми Закону України від 17 лютого 2011 року №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон України № 3038-VI), Закону України від 23 травня 2017 року № 2059-VIII «Про оцінку впливу на довкілля» (далі - Закон № 2059-VIII). Такі процесуальні порушення судами попередніх інстанцій вчинені без врахування висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 18.03.2020 по справі №372/2503/16-а з подібними правовідносинами.

4.2. Також відповідач вказує, що суд першої інстанції відніс цю справу до категорії справ незначної складності помилково, оскільки вона стосується спору щодо захисту фундаментального конституційного права позивача і осіб, яких він представляє, на безпечне довкілля.

5. Відповідач та третя особа відзив на касаційну скаргу не подали. Про відкриття касаційного провадження та вчинені судом касаційної інстанції дії щодо розгляду касаційної скарги повідомлені належним чином.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

6. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 КАС України, у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7. Норми матеріального права під час перевірки судом касаційної інстанції правильності їх застосування судами попередніх інстанцій застосовуються у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

8. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

10. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 6 Закону № 3038-VI.

11. Відповідно до пункту 1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 № 294 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2020 № 219; далі - Положення № 219) Держархбудінспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду в частині надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

12. Відповідно до приписів пункту 4 Положення № 219 Держархбудінспекція України відповідно до покладених на неї завдань, поміж іншого: отримує повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, повідомлення про початок виконання будівельних робіт, здійснює внесення змін до них, а також скасовує право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення (підпункт 2); видає дозволи на виконання будівельних робіт, повідомлення про внесення змін до них, відмовляє у видачі таких дозволів, анулює дозволи на виконання будівельних робіт (підпункт 3); приймає в установленому порядку в експлуатацію закінчені будівництвом об`єкти (видає відповідні сертифікати або відмовляє у їх видачі, реєструє декларації про готовність об`єкта до експлуатації, вносить зміни до них, а також повертає такі декларації та скасовує їх реєстрацію) (підпункт 4).

13. Статтею 39 Закону № 3038-VI врегульовано питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів. Відповідно до частини другої статті 39 цього Закону прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

14. Пунктом 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 (далі - Порядок № 461) визначено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, а також комплексів (будов), до складу яких входять об`єкти з різними класами наслідків (відповідальності), здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката.

15. Згідно з пунктом 24 Порядку № 461 для отримання сертифіката замовник (його уповноважена особа) подає до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю через центр надання адміністративних послуг чи через електронний кабінет шляхом подання засобами програмного забезпечення Єдиного державного веб-порталу електронних послуг або заповнює та надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до центру надання адміністративних послуг заяву про прийняття в експлуатацію об`єкта та видачу сертифіката за формою згідно з додатком 8 до цього Порядку, до якої додається акт готовності об`єкта до експлуатації за формою згідно з додатком 9 до цього Порядку.

16. Пунктом 25 Порядку № 461 встановлено, що орган державного архітектурно-будівельного контролю приймає подані замовником заяву, акт готовності об`єкта до експлуатації та вчиняє дії у межах чинного законодавства щодо з`ясування питання достовірності відомостей у поданих документах, відповідності об`єкта проектній документації, вимогам будівельних норм, стандартів і правил на основі чек-листа за формою згідно з додатком 9-1 до цього Порядку, за результатами яких складається довідка за формою, наведеною у додатку 10 до цього Порядку.

Під час розгляду питання прийняття в експлуатацію об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, орган державного архітектурно-будівельного контролю здійснює огляд об`єкта. Під час такого огляду посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю з`ясовує наявність виконавчої документації в обсязі, передбаченому державними будівельними нормами, та матеріалів технічної інвентаризації згідно з додатком 9-1 до цього Порядку, а також здійснює фото- та відеофіксацію.

17. Відповідно до пункту 27 Порядку № 461 орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати реєстрації заяви приймає рішення про видачу сертифіката або про відмову в його видачі.

Підставою для відмови у видачі сертифіката є: неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката; виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; невідповідність об`єкта проектній документації на будівництво такого об`єкта та/або вимогам будівельних норм, стандартів і правил.

18. Суди попередніх інстанцій встановили, що 29.04.2020 ТОВ "ЮПІДЖІ" звернулося до Держархбудінспекції України із заявою, оформленою за формою, що міститься в додатку 8, про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та видачу сертифікату, а саме "Будівництво АЗК з пунктом сервісного обслуговування населення, адміністративними приміщеннями, АГЗП та автомийки за адресою: Житомирська область, м. Житомир, проспект Незалежності, 29" за адресою: 10014, Житомирська область, м. Житомир, проспект Незалежності, 29, клас наслідків СС3.

До указаної заяви додано акт готовності об`єкта до експлуатації, зміст та форма якого також узгоджуються із формою, що міститься в додатку 9 до Порядку № 461.

Водночас суди встановили, що Відповідач не надав ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції доказів вчинення дій щодо з`ясування питання достовірності відомостей у поданих документах, відповідності об`єкта проектній документації, вимогам будівельних норм, стандартів і правил на основі чек-листа за формою згідно з додатком 9-1 до Порядку № 461, за результатами яких складається довідка за формою, наведеною у додатку 10 до цього Порядку.

На підставі вказаних заяви і доданих до неї документів Відповідачем ТОВ "ЮПІДЖІ" видано сертифікат від 06.05.2020 № ІV 163201271348.

19. Разом із тим, згідно з частиною дев`ятою статі 39 Закону №3038-VI зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

Підключення закінченого будівництвом об`єкта, прийнятого в експлуатацію, до інженерних мереж здійснюється протягом десяти днів з дня відповідного звернення замовника до осіб, які є власниками відповідних елементів інженерної інфраструктури або здійснюють їх експлуатацію.

20. Частиною п`ятою статті 26 Закону №3038-VI визначено, що завершальним етапом будівництва об`єкта містобудування є реєстрація права власності на такий об`єкт.

21. З цього приводу суди попередніх інстанцій встановили, що 19.05.2020 за № 36544457 державним реєстратором Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області Лонською Л.С. зареєстровано право власності ТОВ "ЮПІДЖІ" на об`єкт нерухомого майна "АЗК з пунктом сервісного обслуговування населення, адміністративними приміщеннями, АГЗП та автомийки" за адресою: Житомирська область, м. Житомир, проспект Незалежності, будинок 29. Підставою для державної реєстрації вказано сертифікат Держархбудінспекції України від 06.05.2020 №IV 163201271348 та документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, виданий Житомирською міською радою від 15.05.2020 №873/11.

22. Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України встановлено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

23. Тому, зважаючи на обставини цієї справи та правове регулювання відносин, щодо яких виник спір у цій справі, колегія суддів касаційного адміністративного суду приходить до переконання, що сертифікат Держархбудінспекції України від 06.05.2020 №IV 163201271348 є актом індивідуальної дії, оскільки є рішенням суб`єкта владних повноважень, виданим на виконання його управлінських функцій, стосується виключно прав третьої особи ТОВ "ЮПІДЖІ". Дія вказаного сертифіката вичерпалась його виконанням - реєстрацією на його підставі права власності на об`єкт будівництва, про що правильно зазначили суди попередніх інстанцій.

24. Відповідно, колегія суддів касаційного суду приходить до переконання, що визнання протиправними дій щодо видачі сертифіката від 06.05.2020 № IV 163201271348 та його скасування не будуть спрямовані на досягнення поставленої мети, а саме: забезпечення дотримання суб`єктом містобудівної діяльності містобудівного законодавства, визначеного Законом №3038-VI, законодавства у сфері охорони довкілля, визначеного Законом № 2059-VIII; захисту прав позивача і осіб, яких він представляє, на безпечне довкілля, оскільки за наявності чинного свідоцтва про право власності на новозбудований об`єкт будівництва скасування оскарженого сертифіката не тягне за собою настання будь-яких правових наслідків. Вказане свідчить про те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту порушених прав.

25. Зазначеним висновкам колегії суддів касаційного суду висновки судів попередніх інстанцій відповідають. При цьому суди врахували актуальні правові позиції, висловлені Верховним Судом у постановах від 05.09.2019 по справі №813/5260/13-а, від 23.06.2020 по справі №804/5786/16, правовідносини у яких є подібними до справи, що розглядається.

26. Разом із цим колегія суддів зазначає, що після реєстрації права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна, у разі наявності підстав вважати об`єкт самочинним будівництвом відповідно до частини першої статті 376 Цивільного кодексу України та статті 38 Закону №3038-VI, позивач може ініціювати перед належними суб`єктами реалізацію їхнього права на звернення до суду з позовом про знесення самочинного будівництва у порядку, встановленому законом. Саме такий спосіб захисту прав учасників зазначених правовідносин буде належним і за наявності підстав захистить права осіб на безпечне довкілля та дасть можливість перевірити дотримання вимог містобудівного законодавства забудовником та контролюючим органом.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2018 по справі №826/12543/16, правовідносини у якій є подібними до тих, що виникли у справі, що розглядається.

27. За такого правового регулювання та встановлених судами обставин, Верховний Суд дійшов до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

28. Що ж до доводів касаційної скарги про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для «формування єдиної судової практики в подібних правовідносинах», то колегія суддів їх відхиляє, оскільки зазначене не є підставою, передбаченою статтею 346 КАС України, для такої передачі. Зокрема, частинами третьою-шостою статті 346 КАС України визначено виключний перелік підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Такими підставами є:

« 3. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

4. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

5. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

6. Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції …».

29. Проте жодної з вказаних підстав позивач не зазначив. Більше того, з приводу можливості оскаржити акт індивідуальної дії після того, як його дія вичерпалась шляхом виконання, сформована стала судова практика Касаційним адміністративним судом Верховного Суду та Великою Палатою Верховного Суду (до прикладу постанови від 05.09.2019 по справі №813/5260/13-а, від 23.06.2020 по справі №804/5786/16, від 16.10.2018 по справі № 826/12543/16) і колегія суддів підстав для відступу від висновків у цих справах не вбачає.

30. Щодо невідповідності судових рішень, які оскаржуються у цій справі, висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 18.03.2020 по справі №372/2503/16-а, про необхідність надати оцінку всім аргументам, наведеним учасникам справи, що є безумовним дотриманням основних принципів - обґрунтованості судового рішення, офіційного з`ясування всіх обставин справи, колегія суддів зазначає таке.

31. У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

32. За позицією позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23), Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

33. У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту його прав, оскільки визнання протиправними дій відповідача щодо видачі третій особі сертифіката від 06.05.2020 № IV 163201271348 та його скасування не будуть спрямовані на досягнення поставленої мети, а саме: забезпечення дотримання суб`єктом містобудівної діяльності містобудівного законодавства, визначеного Законом №3038-VI, законодавства у сфері охорони довкілля, визначеного Законом № 2059-VIII; захисту прав позивача і осіб, яких він представляє, на безпечне довкілля, оскільки за наявності чинного свідоцтва про право власності на новозбудований об`єкт будівництва скасування оскарженого сертифіката не тягне за собою настання будь-яких правових наслідків.

34. Тому відповідно до вказаних висновків суди першої та апеляційної інстанцій мали обов`язок встановити обставини справи щодо того, видавався або ні відповідний сертифікат та чи на його підставі зареєстровано право власності на об`єкт будівництва. Саме арґументи з цього приводу та докази підлягали аналізу і оцінці судами попередніх інстанцій і таким арґументам надана належна відповідь судами на підставі оцінених судами доказів.

35. Що ж до арґументів позивача про наявність ряду порушень вимог містобудівного законодавства та законодавства у сфері оцінки впливу на довкілля під час проведення підготовчих і будівельних робіт, завершення будівництва і видачі відповідного сертифікату, то вони не мають будь якого впливу на висновки судів попередніх інстанцій у цій справі. Такі арґументи були б доцільні під час вирішення питання про можливе визнання будівництва АЗС самочинним та застосування правових наслідків такого, однак не у цій справі.

36. У справі ж №372/2503/16-а суд касаційної інстанції встановив, що предметом позову було рішення Трипільської сільської ради про затвердження Генерального плану села Трипілля Обухівського району Київської області. При цьому позивачі наполягали на тому, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення порушив процедуру збору, отримання та надання проектантам вихідних даних на проектування та розроблення містобудівної діяльності, а також порушив процедуру громадських слухань щодо врахування громадських інтересів в процесі розроблення містобудівної діяльності, зокрема: порушено строки на оприлюднення результатів розгляду пропозицій і проектів генерального плану; недотримано форму та зміст повідомлення про громадські слухання, а також не прийняті до уваги подані позивачами пропозиції.

Проте зазначеним обставинам судами попередній інстанцій правова оцінка в контексті спірних відносин не надавалася. Судами першої та апеляційної інстанції взагалі не досліджувалося питання проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

Також судами попередній інстанцій залишені поза увагою зауваження Обухівської РДА, викладені у листі від 11.12.2015 №591/21-16, щодо порядку розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

Відтак, Верховний Суд прийшов до висновку, що без встановлення зазначених обставин неможливо правильно вирішити спір по суті.

37. Тому з огляду на предмет спору, доводи учасників справи про порушення процедури прийняття рішення Трипільською сільською радою безумовно мали значення для її правильного вирішення по суті і такі аргументи учасників справи вимагали детальної відповіді суду для ухвалення обґрунтованого судового рішення. Відповідно, обставини справи №372/2503/16-а не є релевантними щодо справи, яка розглядається і висновки Верховного Суду в справі №372/2503/16-а не є застосовними до справи №320/5966/20.

38. Ще одним доводом касаційної скарги є те, що суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. З цього приводу колегія суддів касаційного суду зазначає, що згідно пункту 2 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

39. За матеріалами цієї справи в ухвалі від 17.08.2020 суд першої інстанції на підставі пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України прийшов до висновку, що вона є справою незначної складності з відповідними мотивами та призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

40. Частинами п`ятою та сьомою статті 262 КАС України встановлено, що Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом із позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

41. За матеріалами цієї справи позивач клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін не подавав ні з позовною заявою, ні після отримання відзиву на позовну заяву. Спір у цій справі не віднесено до категорії спорів, які не можуть розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини четвертої статті 257 КАС України. Відтак суд касаційної інстанції не встановив, що суд першої інстанції відніс цю справу до справ незначної складності помилково.

42. Крім того, колегія суддів касаційного адміністративного суду зазначає, що розгляд цієї справи судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін не вплинув на встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи по суті.

Керуючись статтями 327 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Громадської організації «Громадська оборона» залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року по справі №320/5966/20 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Головуючий суддя В. М. Шарапа

Судді: А.А.Єзеров

В. М. Кравчук