Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 липня 2018 року

Київ

справа №809/279/16

адміністративне провадження №К/9901/19722/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Гімона М.М., Коваленко Н.В., Мороз Л.Л.,

розглянув у порядку письмового провадження справу за заявою Генеральної прокуратури України (далі - ГПУ) про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 06 липня 2016 року у справі за позовом заступника керівника Тисменицької місцевої прокуратури до Раковецької сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області (далі - Сільрада), третя особа - Городенківська районна рада Івано-Франківської області, про визнання незаконним та скасування рішення, -

встановив:

У березні 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Сільради від 11 вересня 2015 року № 232 про взяття на баланс сільської ради гідротехнічних споруд, які знаходяться за межами населеного пункту с. Раковець в урочищі «Гостилів».

Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 21 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2016 року, позовну заяву у цій справі повернув позивачу в зв'язку із тим, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), у редакції чинній на час прийняття рішень судами, дана справа підсудна місцевому загальному суду як адміністративному суду.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 06 липня 2016 року на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС, у редакції чинній до 15 грудня 2017 року, відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою першого заступника прокурора Івано-Франківської області.

ГПУ 04 серпня 2016 року звернулася із заявою про перегляд і скасування ухвали Вищого адміністративного суду України від 06 липня 2016 року.

Просила Верховний Суд України переглянути оспорене рішення відповідно до пункту 2 частини першої статті 237 КАС, у редакції чинній на час звернення із заявою, з підстави неоднакового застосування касаційним судом положень пункту 1 частини першої та пункту 1 частини другої статті 18 КАС, у редакції чинній на час розгляду справи, що, на думку заявника, підтверджується рішеннями Вищого адміністративного суду України від 12 грудня 2013 року, 27 січня 2016 року, 25 лютого 2016 року (справи №№ К/800/14580/13, К/800/2917/14, К/800/34088/15 відповідно).

Суддя Верховного Суду України ухвалою від 13 вересня 2016 року відкрив провадження у справі та витребував її з Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VІІІ).

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень КАС у редакції Закону № 2147-VIII заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень КАС в редакції Закону № 2147-VIII заяви і скарги, зазначені в підпунктах 1, 3 - 6 цього пункту, передаються відповідно до Касаційного адміністративного суду, Великої Палати Верховного Суду за розпорядженням керівника апарату суду, до якого подані такі заяви і скарги, протягом тридцяти днів з дня набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі наведених вище вимог підпунктів 1, 7 пункту 1 Перехідних положень КАС в редакції Закону № 2147-VIII керівник апарату Верховного Суду України розпорядженням від 12 січня 2018 року № 20/0/19-18 передав заяву ГПУ до Касаційного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 лютого 2018 року для розгляду заяви ГПУ визначено суддю-доповідача Гриціва М.І. та колегію суддів.

Ухвалою судді Касаційного адміністративного суду у Верховному Суді від 12 липня 2018 року визначено розгляд заяви провести колегією суддів у складі п'яти суддів.

В аспекті заявленого неоднакового правозастосування Верховний Суд перевірив матеріали справи і дійшов висновку про таке.

Так, у справах, рішення в яких надано для порівняння, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що позивачем у справі є прокуратура - державний орган, відповідачем у справі є виконавчий комітет міської ради - орган місцевого самоврядування. Оскільки однією зі сторін є державний орган, справа відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 КАС підлягає розгляду в окружному адміністративному суді.

Натомість у справі, рішення в якій заявник просить переглянути, касаційний суд за подібних обставин дійшов висновку про те, що такий спір підлягає розгляду місцевим загальним судом як адміністративним судом.

Усуваючи розбіжності у правозастосуванні касаційного суду, Верховний Суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам (пункт 1 частини першої статті 18 КАС).

Пунктом 1 частини другої цієї ж статті передбачено, що окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Таким чином, адміністративна справа, відповідачем у якій є орган чи посадова (службова) особа місцевого самоврядування при здійсненні ними владних управлінських функцій, підсудна місцевому загальному суду як адміністративному суду.

За статтею 5 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Відповідач у справі - Раковецька сільська рада Городенківського району Івано-Франківської області, є органом місцевого самоврядування.

З огляду на викладене, цей спір підсудний місцевому суду як адміністративному, про що правильно зазначили суди попередніх інстанцій.

Покликання заявника на те, що даний спір є публічно-правовим та на нього поширюється юрисдикція окружних адміністративних судів, не ґрунтується на вимогах закону.

Справді, за абзацом другим частини другої статті 60 КАС, посилання на який робиться в касаційній скарзі, прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, наділений певними особливими процесуальними повноваженнями, як-от самостійно визначати в позовній заяві (поданні), в чому полягає порушення інтересів держави, має обґрунтувати необхідність їх захисту, а також зазначити орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду повинен зазначити про це в позовній заяві і в такому разі набути статусу позивача. Очевидно, що ці та інші положення статті 60 цього Кодексу регламентують окремішність процесуального становища прокурора як особи, яка бере участь у справі, але попри це не встановлюють жодних критеріїв чи умов, за яких участь прокурора у справі як позивача чи як органу, який звертається в інтересах держави, є чинником, що визначає предметну підсудність адміністративних справ, яка, як слушно зазначили суди попередніх і касаційної інстанцій, встановлена правилами статті 18 КАС.

Відповідно до пункту 6 частини третьої статті 108 цього Кодексу позовна заява повертається позивачеві, якщо справа не підсудна цьому адміністративному суду.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для повернення позовної заяви позивачеві.

Оскільки суд касаційної інстанції у справі, що розглядається, правильно застосував норми процесуального права, у задоволенні заяви ГПУ слід відмовити.

З огляду на викладене, керуючись підпунктами 1, 7 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

постановив:

У задоволенні заяви Генеральної прокуратури України відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.І. Гриців

Судді: Я.О. Берназюк

М.М. Гімон

Н.В. Коваленко

Л.Л. Мороз