Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 липня 2018 року

Київ

справа №711/3537/17

адміністративне провадження №К/9901/2779/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу ОСОБА_3

на постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 липня 2017 року (головуючий суддя - Колода Л.Д.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року (головуючий суддя - Аліменко В.О., судді - Безименна Н.В., Кучма А.Ю. )

у справі № 711/3537/17

за позовом ОСОБА_3

до Інспектора поліції 1 батальйону 7 роти Управління патрульної поліції у м. Києві лейтенанта Стемківського О.Ю.

про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

Короткий зміст позовних вимог.

1. 10 травня 2017 року ОСОБА_3 (далі - позивач, скаржник) звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з адміністративним позовом до Інспектора поліції 1 батальйону 7 роти Управління патрульної поліції у м. Києві лейтенанта Стемківського О.Ю. (далі - відповідач), в якому просив:

1.1. визнати дії інспектора поліції 1 батальйону 7 роти Управління патрульної поліції у м. Києві лейтенанта Стемківського О.Ю. щодо складання постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР № 742128 від 28.04.2017 у вигляді штрафу в сумі 425 грн. за порушення ч.2 ст. 122 КупАП незаконними;

1.2. визнати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР № 742128 від 28.04.2017 протиправною та скасувати її, а провадження по справі закрити.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він правила дорожнього руху не порушував, з доказами скоєного правопорушення ознайомлений не був. Вважає постанову про накладення адміністративного стягнення необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, у зв'язку з неповними з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, невідповідністю висновків інспектора, нескладенням протоколу про адміністративне правопорушення та ненаданням часу для звернення за правовою допомогою.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

3. Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Інспектора поліції 1 батальйону 7 роти Управління патрульної поліції у м. Києві лейтенанта Стемківського О.Ю. про скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовлено.

4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано до суду достатніх доказів, які б вказували на відсутність в його діях порушень правил дорожнього руху, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а тому оскаржувана постанова про накладення відповідачем адміністративного стягнення є законною та скасуванню не підлягає..

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).

5. 12 жовтня 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 на постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року.

6. В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

7. В обґрунтування поданої касаційної скарги ОСОБА_3 вказує на те, що відповідачем не надано до суду жодних доказів, які б підтверджували правомірність накладення адміністративного стягнення. Обов'язок надання таких доказів відповідачем підтверджується приписами ч. 2 ст. 71 КАС України (в редакції до 15.12.2017). Також позивач стверджує, що адміністративне стягнення було накладено на нього інспектором з порушенням вимог ст. 280 КУпАП, тобто без з`ясування та врахування характеру вчиненого порушення, особи порушника, ступеня його вини, майнового стану та інших обставин. Крім того, позивачу не було надано можливість реалізувати право на отримання правової допомоги при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

8. Відповідачем відзиву на касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає її розгляду по суті.

9. Ухвалою Верховного Суду від 02 січня 2018 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.

10. Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_3 призначено до касаційного розгляду в письмове провадження.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

11. ОСОБА_3 28.04.2017 року о 17 год.23 хв., керуючи транспортним засобом Ауді А8 д.н.з. НОМЕР_1 в м.Києві, пл..Володимирська, 1, під час руху транспортного засобу користувався засобом мобільного зв'язку, тримаючи в руках та розмовляв, чим порушив п.п. «д» п.2.9 Правил дорожнього руху.

12. Постановою серії БР №742128 про накладення адміністративного стягнення від 28.04.2017 р. ОСОБА_3 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу в сумі 425грн.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

13. Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила №1306)

15. Абзац 1 п. 1.5. Розділу 1 Правил №1306: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

16. Пункт 1.9. Розділу 1 Правил №1306: особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

17. Підпункт «а» п. 2.9. Розділу 2 Правил №1306: Водієві забороняється: під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв'язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).

18. Частина 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року № 8073-Х (далі - КУпАП): &?а;..&?у; Порушення правил користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. &lн;..&?а;

19. Пункт 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VII (далі - Закон № 580-VII): поліція відповідно до покладених на неї завдань, у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

20. Стаття 40 Закону № 580-VII: Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

21. Частина 1 ст. 222 КУпАП: &la;…&gp; органи Національної поліції уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 122 КУпАП &? ;…&gа;.

22. Стаття 251 КУпАП: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

23. Частина 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (далі - КАС України): Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

24. Частина 2 статті 71 КАС України: В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

25. Пункт 1,2 частини 1 статті 161 КАС України: Під час прийняття постанови суд вирішує: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

26. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

27. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

28. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

29. Суд зауважує, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

30. Визначення доказів в справах про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований статтею 251 КУпАП. Обов`язок ж доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача у даній справі відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України (в редакції до 15.12.2017), покладений на відповідача - суб'єкта владних повноважень.

31. Проте суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про зобов'язання, виключно, скаржника надати докази відсутності порушення ним правил дорожнього руху, переклавши, тим самим, обов'язок доказування, регламентований ч. 2 ст. 71 КАС України, з відповідача на позивача, з чим не погоджується Суд касаційної інстанції.

32. Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій, постановляючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, порушили принцип адміністративного судочинства - змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, визначений частиною 4 статті 11 КАС України (в редакції до 15.12.2017). Згідно приписами даної статті, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

33. Як вбачається з матеріалів справи, суди попередніх інстанцій не вчинили жодних дій, спрямованих на встановлення фактичних обставин справи, зокрема, і в частині витребування у відповідача доказів з власної ініціативи, не з`ясували чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (відеозаписи з нагрудних камер патрульних поліцейських тощо).

34. Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції прийшла до висновків про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного та об'єктивного вирішення справи.

35. &lс;…&?и; Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд &?о;…&?т;.

36. Відповідно до п.2 ч. 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи..

37. З огляду на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм процесуального законодавства, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, якому необхідно дослідити усі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та прийняти законне і обґрунтоване судове рішення.

38. Керуючись статтями 341, 345, п.2 ч.1.ст.349, п.2.ч.2 ст.353, ст.ст. 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В :

39. Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі.

40. Постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року скасувати.

41. Справу № 711/3537/17 за позовом ОСОБА_3 до Інспектора поліції 1 батальйону 7 роти Управління патрульної поліції у м. Києві лейтенанта Стемківського О.Ю. про скасування постанови про адміністративне правопорушення направити на новий розгляд до Придніпровського районного суду м. Черкаси.

42. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

В.М. Шарапа