Історія справи

Ухвала КАС ВП від 31.01.2018 року у справі №804/9237/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2019 року

Київ

справа №804/9237/14

адміністративне провадження №К/9901/8816/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів: Кашпур О.В., Уханенка С.А,

розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 804/9237/14

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, Першого приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, Відділу Державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції міста Києва, Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, Красногвардійського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві, третя особа - Державна казначейська служба України про визнання протиправними та скасування постанов, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2016 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого - Головко О.В., суддів - Ясенової Т.І., Сухарова А.В.

І. Суть спору

1. У липні 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (далі - відповідач-1), Першого приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (далі - відповідач-2), Відділу Державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції міста Києва (далі - відповідач-3), Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області (далі - відповідач-4), Красногвардійського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (далі - відповідач-5), Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач-6), Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції умісті Києві (далі - відповідач-7), третя особа - Державна казначейська служба України, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просять суд:

1.1 скасувати постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Рагімової А.Н. від 07 травня 2014 року про закінчення виконавчих проваджень № ВП № 42464677, ВП № 42464782 та відновити виконавчі провадження по виконанню рішень Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року по справі №2а/0470/6315/11;

1.2 скасувати постанови старшого державного виконавця Першого приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Білого К.І. від 27 листопада 2013 року про закінчення виконавчих проваджень ВП № 40092177, ВП № 40094379 та відновити виконавчі провадження по виконанню рішень Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року по справі № 2а/0470/6315/11;

1.3 скасувати постанови головного державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції в м. Києві Штойки Л.Р. від 08 серпня 2014 року про закінчення виконавчих проваджень ВП № 37479487, ВП №37958434; від 02 вересня 2013 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 37958434; від 09 січня 2014 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 37479487;

1.4 визнати протиправною бездіяльність Красногвардійського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, яка виразилась у залишенні без розгляду звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 22 травня 2014 року;

1.5 визнати протиправною бездіяльність Відділу Державної виконавчої служби Солом`янського районного відділу управління юстиції міста Києва, яка виразилась у залишенні без розгляду звернень ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 06 червня 2013 року, від 01 серпня 2013 року; несвоєчасному розгляді звернення від 22 травня 2014 року та ненаданні на нього повної та обґрунтованої відповіді; наданні неповної та недостовірної інформації на запит на інформацію від 23 липня 2014 року та зобов`язати розглянути ці звернення та запит, надати на них вичерпні та обґрунтовані відповіді, запитувану інформацію та документи;

1.6 визнати протиправними дії Відділу Державної виконавчої служби Солом`янського районного відділу управління юстиції міста Києва, які виразились у реєстрації за одним вихідним № 1633/10 двох документів: відповіді на звернення, датованого 06 серпнем 2013 року та супровідного листа до постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 37958434, датованого 08 серпнем 2013 року;

1.7 визнати недостовірною інформацію, повідомлену Відділом Державної виконавчої служби Солом`янського районного відділу управління юстиції міста Києва у листах №79565, №101924 щодо надсилання на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, стягувачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_1, боржника - Головного квартирно-експлуатаційного відділу Збройних Сил України, постанов про закінчення виконавчих проваджень від 08 серпня 2013 року ВП №37958434, ВП № 37958434 та виконавчих документів;

1.8 визнати протиправними дії та бездіяльність Державної виконавчої служби України, яка виразилась у залишенні без розгляду та відповіді скарги від 05 березня 2014 року щодо дій та бездіяльності керівника та посадових осіб Красногвардійського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, від 24 липня 2014 року; несвоєчасному направленні на адресу начальника управління ДВС Головного управління юстиції в Одеській області звернення від 19 травня 2014 року; на адресу начальників управлінь Державної виконавчої служби Головних управлінь юстиції у Дніпропетровській, Одеській областях та у м. Києві скарги від 21 травня 2014 року; залишенні без розгляду та відповіді цієї скарги та зобов`язати розглянути ці звернення, надати на них вичерпні та обґрунтовані відповіді, запитувану інформацію та документи;

1.9 визнати протиправними дії та бездіяльність Першого приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, які виразились у не надсиланні на адресу ОСОБА_1 відповіді на її звернення від 10 лютого 2014 року та неналежному розгляді цього звернення; неналежному розгляді звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 22 травня 2014 року; від 19 травня 2014 року до Державної виконавчої служби; залишенні без розгляду та відповіді на звернення ОСОБА_1 від 19 травня 2014 року до Першого приморського відділу Державної виконавчої служби; від 09 липня 2014 року; та зобов`язати розглянути ці звернення, надавши на них вичерпні та обґрунтовані відповіді, запитувану інформацію та документи;

1.10 визнати протиправними дії та бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, яка виразилась у неналежному та несвоєчасному розгляді звернень ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України від 14 березня 2014 року та від 19 травня 2014 року; та зобов`язати розглянути ці звернення, надати на них вичерпні та обґрунтовані відповіді, запитувану інформацію та документи;

1.11 визнати протиправною бездіяльність Управління Державної виконавчої служби у місті Києві, яка виразилась у залишенні без розгляду та відповіді скарги від 21 травня 2014 року до Державної виконавчої служби України, запиту на інформацію від 23 липня 2014 року, та зобов`язати розглянути це звернення та запит, надати на них вичерпні та обґрунтовані відповіді, запитувану інформацію та документи;

1.12 визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, яка виразилась у залишенні без розгляду та надання відповіді на звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 09 липня 2014 року та зобов`язати розглянути це звернення, надати на нього вичерпну та обґрунтовану відповідь, запитувану інформацію та документи;

1.13 визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, Першого приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, Відділу Державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції міста Києва, яка виразилась у невиконанні рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року у справі № 2а/0470/6315/11;

1.14 зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, Перший приморський відділ Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, Відділ Державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції міста Києва негайно в повному обсязі виконати рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року у справі № 2а/0470/6315/11.

2. Позов мотивований тим, що відповідачі, не переконавшись у фактичному виконанні рішення суду, прийняли спірні постанови, якими за відсутності визначених у законі підстав, передчасно закінчили виконавче провадження з примусового виконання рішення суду зобов`язального характеру.

3. Позивачі також стверджують, що направляли на адресу відповідачів низку інформаційних запитів та заяв (скарг), пов`язаних із ходом виконавчих проваджень, у межах яких відбувалось примусове виконання рішення суду, ухваленого на їх користь. Водночас у строки, визначені Законами України «Про звернення громадян», «;Про доступ до публічної інформації», відповідачі відповіді на вказані заяви, скарги та інформаційні запити не надали.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

4. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року в адміністративній справі № 2а/0470/6315/11 частково задоволений позов ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління, Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, Військової частини А 1314, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, Міністерства оборони України, третя особа - Державна казначейська служба України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії:

4.1 зобов`язано Командування Сухопутних військ Збройних Сил України надати повну та обґрунтовану відповідь на звернення ОСОБА_1 від 28 жовтня 2010 року від 14 грудня 2010 року, від 18 березня 2012 року та звернення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 22 грудня 2011 року, від 10 лютого 2012 року, від 25 лютого 2012 року;

4.2 зобов`язано Південно-Східне територіальне квартирно-експлуатаційне управління надати повну та обґрунтовану відповідь на звернення ОСОБА_1 від 14 жовтня 2010 року, 09 грудня 2010 року; ОСОБА_2 від 18 жовтня 2011 року, від 22 листопада 2011 року; ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 01 березня 2012 року;

4.3 зобов`язано Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська надати повну та обґрунтовану відповідь на запит ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 08 листопада 2011 року;

4.4. зобов`язано Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України надати повну та обґрунтовану відповідь на звернення ОСОБА_1 від 07 липня 2010 року, від 01 грудня 2010 року до військової прокуратури Південного регіону України; запити ОСОБА_1, ОСОБА_2 про надання інформації від 20 січня 2011 року;

4.5 зобов`язано військову частину А 1314 надати повну та обґрунтовану відповідь на запит ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 08 листопада 2011 року.

5. Вказане рішення суду було звернуто позивачами до примусового виконання.

6. Так, постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 07 травня 2014 року відкрите виконавче провадження ВП № 42464782 з примусового виконання виконавчого листа від 12 лютого 2013 року у справі № 2а/0470/6315/11 про зобов`язання Командування Сухопутних військ Збройних Сил України надати повну та обґрунтовану відповідь на звернення ОСОБА_1 від 28 жовтня 2010 року, від 14 грудня 2010 року, 18 березня 2012 року; ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 22 грудня 2011 року, від 10 лютого 2012 року, від 25 лютого 2012 року.

7. Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 07 травня 2014 року відкрите виконавче провадження ВП № 42464677 з примусового виконання виконавчого листа від 12 лютого 2013 року у справі № 2а/0470/6315/11 про зобов`язання Командування Сухопутних військ Збройних Сил України надати повну та обґрунтовану відповідь на звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 22 грудня 2011 року, від 10 лютого 2012 року, від 25 лютого 2012 року.

8. Постановою державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції в м. Києві від 17 травня 2013 року відкрите виконавче провадження ВП № 37479487 з примусового виконання виконавчого листа від 12 лютого 2013 року у справі № 2а/0470/6315/11 про зобов`язання Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України надати повну та обґрунтовану відповідь на звернення ОСОБА_1 від 07 липня 2010 року, від 01 грудня 2010 року, запит ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 20 січня 2011 року.

9. Постановою державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції в м. Києві від 17 травня 2013 року відкрите виконавче провадження ВП № 37958434 з примусового виконання виконавчого листа від 12 лютого 2013 року у справі № 2а/0470/6315/11 про зобов`язання Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України надати повну та обґрунтовану відповідь на запит ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 20 січня 2011 року.

10. Постановою державного виконавця Першого приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 02 жовтня 2013 року відкрите виконавче провадження ВП № 40092177 з примусового виконання виконавчого листа від 21 травня 2013 року у справі № 2а/0470/6315/11 про зобов`язання Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління надати повну та обґрунтовану відповідь на звернення ОСОБА_1 від 14 жовтня 2010 року, 09 грудня 2010 року; ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 01 березня 2012 року.

11. Постановою державного виконавця Першого приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 02 жовтня 2013 року відкрите виконавче провадження ВП №40094379 з примусового виконання виконавчого листа від 21 травня 2013 року у справі № 2а/0470/6315/11 про зобов`язання Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління надати повну та обґрунтовану відповідь на звернення ОСОБА_2 від 18 жовтня 2011 року, від 22 листопада 2011 року; ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 01 березня 2012 року.

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановами старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 07 квітня 2014 року виконавчі провадження ВП № 42464677 та ВП №42464782 закінчені з підстав, визначених у пункті 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).

13. Висновок про повне виконання рішення суду у виконавчих провадженнях ВП №42464677 та ВП № 42464782 грунтувався на інформації, викладеній у листі т.в.о. начальника Управління з виховної та соціально-психологічної роботи Командування Сухопутних військ Збройних Сил України від 11 квітня 2014 року №116/8/3240, в якому останній повідомляв про направлення стягувачам відповідей на відповідні звернення та інформаційні запити.

14. Постановами старшого державного виконавця Першого приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 27 листопада 2013 року виконавчі провадження ВП № 40092177 та ВП № 40094379 закінчені з підстав, визначених у пункті 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).

15. Висновок про повне виконання рішення суду у виконавчих провадженнях ВП №40092177 та ВП № 40094379 ґрунтувався на інформації, викладеній у листі т.в.о. начальника Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 11 жовтня 2013 року № 303/22/7/465, в якому останній повідомляв про добровільне виконання судового рішення у справі № 2а/0470/6315/11 шляхом направлення на адресу стягувачів відповідей на звернення та інформаційні запити.

16. Постановами головного державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції в м. Києві від 08 серпня 2013 року, 02 вересня 2014 року та від 09 січня 2014 року виконавчі провадження ВП №37479487 та ВП №37958434 закінчені з підстав, визначених у пункті 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).

17. Висновок про повне виконання рішення суду у виконавчих провадженнях ВП №37479487 та ВП №37958434 ґрунтувався на інформації, викладеній у листі заступника начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 13 червня 2013 року № 303/3/315, в якому останній повідомляв про направлення стягувачам відповідей на відповідні звернення та інформаційні запити.

18. Не погоджуючись з вказаними постановами про закриття виконавчих проваджень, а також діями відповідачів у межах вказаних виконавчих проваджень, позивачі звернулись до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

19. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

20. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2016 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково:

20.1 визнано протиправними та скасовані постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Рагімової А.Н. від 07 травня 2014 року ВП № 42464677 та ВП № 42464782 про закінчення виконавчих проваджень;

20.2 визнано протиправними та скасовані постанови старшого державного виконавця Першого приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Білого К.І. від 27 листопада 2013 року ВП № 40092177 та ВП № 40094379 про закінчення виконавчих проваджень;

20.3 визнано протиправними та скасовані постанови головного державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції міста Києва Штойки Л.Р. від 08 серпня 2013 року ВП № 37479487 та ВП № 37958434 про закінчення виконавчих проваджень; від 02 вересня 2013 року ВП № 37958434 про закінчення виконавчого провадження; від 09 січня 2014 року ВП № 37479487 про закінчення виконавчого провадження.

21. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, Дніпропетровський окружний адміністративний суд керувався тим, що чинним законодавством не визначено форми та змісту документа, яким підтверджується факт повного виконання рішення суду, у зв`язку з чим для цілей вирішення питання про наявність або відсутність обставин для закінчення виконавчого провадження з підстав фактичного виконання рішення до уваги можуть братися будь-які документи, що містять відповідні відомості.

22. Дослідивши зміст листів боржників про виконання рішень у виконавчих провадженнях ВП № 42464677 та ВП № 42464782, ВП № 40092177 та ВП № 40094379, ВП № 37479487 та ВП № 37958434, Дніпропетровський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що вони мають офіційний характер і містять вичерпну інформацію для висновку про фактичне повне виконання рішення суду у справі №2а/0470/6315/11.

23. Скасовуючи постанову суду першої інстанції, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд керувався тим, що самі по собі листи божників, у яких містяться твердження про виконання відповідного судового рішення, не можуть бути підставою для висновку про його фактичне виконання. Державний виконавець, який вживає заходів для примусового виконання рішення суду, зобов`язаний пересвідчитись у відповідності фактичним обставинам відомостей, що містяться у будь-яких листах боржників.

24. Суд апеляційної інстанції зазначив, що з огляду на характер та зміст зобов`язання, що покладене на боржників, виконання ними рішення суду у справі №2а/0470/6315/11 має підтверджуватись доказами, що свідчать про фактичне вручення стягувачам листів із відповідями на їх звернення та інформаційні запити.

25. Оскільки таких доказів у межах виконавчих проваджень державними виконавцями отримано не було, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про передчасність та необґрунтованість спірних постанов про закінчення виконавчих проваджень.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

26. У касаційній скарзі відповідач-6, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог, просить скасувати його з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції.

27. На обґрунтування касаційної скарги відповідач-6 зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов безпідставних висновків про те, що спірні виконавчі провадження були закінчені передчасно.

28. Відповідач-6 вважає, що Законом України «Про виконавче провадження» не визначено переліку, змісту та форми документів, яким має підтверджуватись факт виконання рішення суду зобов`язального характеру, у зв`язку з чим для вказаних цілей може застосовуватись будь-який документ, що містить відповідні відомості.

29. При цьому відповідач-6 наполягає на тому, що у державного виконавця, який здійснює примусове виконання відповідного судового рішення, відсутня компетенція ставити під сумнів наведені у листах боржників - державних органів чи установ відомості щодо фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

30. А тому, отримавши листи від боржників з їх письмовим підтвердженням виконання рішення, державний виконавець мав визначені у законі підстави для закінчення відповідних виконавчих проваджень.

31. Інші учасники справи правом надати відзив на касаційну скаргу не скористались.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

32. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, станом на момент виникнення спірних правовідносин, були врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).

33. Статтею 1 Закону № 606-XIV визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

34. Відповідно до частини першої та другої статті 2 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» (далі - державні виконавці).

35. Згідно з частиною першою статті 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

36. Абзацом 1 частини другої статті 11 Закону № 606-XIV визначено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

37. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 11 Закону № 606-XIV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

38. Згідно з частиною першою статті 17 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

39. Пунктом 1 частини другої статті 17 Закону № 606-XIV передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

40. Відповідно до частини першої статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

41. Згідно з частиною другою статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

42. Пунктом 8 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

43. Відповідно до частини третьої статті 49 Закону № 606-XIV про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов`язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

44. Загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначені у статті 75 Закону № 606-XIV.

45. Відповідно до частини першої статті 75 № 606-XIV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов`язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

46. У пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece, заява № 18357/91) Європейський суд з прав людини наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (N 1) від 27 серпня 1991 року, серія А, N 209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія А, N 18, с. 16 - 18, п. 34 - 36). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". До того ж Суд уже прийняв цей принцип у справах щодо тривалості судового провадження (див. останні рішення у справах "Ді Педе проти Італії" (Di Pede v. Italy) та "Заппія проти Італії" (Zappia v. Italy) від 26 вересня 1996 року, Reports of Judgments and Decisions 1996-IV, c. 1383 - 1384, п. 20 - 24 та с. 1410 - 1411, п. 16 - 20 відповідно).

VI. Позиція Верховного Суду

47. Виконавче провадження з підстав, визначених у пункті 8 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV, закінчується у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Про закінчення виконавчого провадження з вказаних підстав приймається мотивована постанова, яка має містити обставини, що свідчать про фактичне виконання судового рішення, та засоби їх встановлення.

48. Закінчуючи виконавче провадження із зазначених підстав державний виконавець зобов`язаний пересвідчитись, що відповідне зобов`язання виконано у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду.

49. Джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть слугувати будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид і форма яких залежить від суті та змісту покладеного на боржника зобов`язання.

50. Судами попередніх інстанцій встановлено, що зобов`язання боржників у виконавчих провадженнях, у межах яких прийняті оспорювані постанови, стосувались звернень та інформаційних запитів позивачів, що подавались ними у порядку, встановленому Законами України «Про звернення громадян», «;Про доступ до публічної інформації».

51. З огляду на зміст вказаного зобов`язання, особа вважається такою, що виконала рішення суду, якщо склала відповідь на звернення або інформаційний запит у чіткій відповідності до поставлених у них питань, і довела зміст відповіді до заявника в обраний ним спосіб: особисто у визначений час та місці, поштою, засобами електронного зв`язку тощо.

52. Отже, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що у спірних правовідносинах фактичне виконання рішення суду у повному обсязі має підтверджуватись доказами, що свідчать про ознайомлення стягувачів у зазначених виконавчих провадженнях із змістом відповідей на їх звернення та/або інформаційні запити.

53. Як встановлено судом апеляційної інстанції, отримавши від боржників у виконавчих провадженнях ВП № 42464677 та ВП № 42464782, ВП № 40092177 та ВП № 40094379, ВП № 37479487 та ВП № 37958434 листи з підтвердженням виконання рішення суду у справі № 2а/0470/6315/11, державні виконавці у фактичному виконанні покладеного на боржників зобов`язання не пересвідчилися.

54. Посилання скаржника на офіційний характер листів боржників, у яких останні повідомляли про виконання рішення суду, правильності зазначеного висновку суду апеляційної інстанції не спростовують.

55. Державні органи та установи, інші суб`єкти публічного права у статусі боржника у межах виконавчого провадження користуються таким же обсягом прав і несуть такі ж обов`язки, що й приватні особи в тому ж статусі.

56. Участь у виконавчому провадженні державного органу чи установи, наділеної функціями держави, не звільняє державного виконавця від обов`язку пересвідчитись у фактичному виконанні зобов`язання, що покладено на такий орган чи установу рішенням суду. Будь-які листи таких осіб не мають для державного виконавця наперед встановленої сили і не звільняють його або відповідний орган чи установу від обов`язку доказування обставин, що мають значення для прийняття окремого процесуального рішення у межах виконавчого провадження.

57. Зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що у спірних правовідносинах у державного виконавця були відсутні підстави для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження з підстав, визначених у пункті 8 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV.

58. З урахуванням викладеного Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про передчасність та необгрунтованість спірних постанов про закінчення виконавчих проваджень ВП № 42464677 та ВП № 42464782, ВП № 40092177 та ВП № 40094379, ВП № 37479487 та ВП № 37958434.

59. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність постанов про закінчення виконавчих провадження від 27 листопада 2013 року ВП № 40092177 та ВП № 40094379, від 08 серпня 2013 року ВП №37479487 та ВП № 37958434, від 02 вересня 2013 року ВП № 37958434, від 09 січня 2014 року ВП № 37479487.

60. Доводи касаційної скарги, які зводяться до переоцінки встановлених судами фактичних обставин справи, вказаного висновку не спростовують.

61. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

62. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

63. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

64. Суд констатує, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

65. З огляду на викладене, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

VII. Судові витрати

66. Враховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

68. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

п о с т а н о в и в :

69. Касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

70. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2016 року у справі № 804/9237/14 залишити без змін.

71. Судові витрати розподілу не підлягають.

72. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

С.А. Уханенко