Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2018 року

Київ

справа №813/6461/14

адміністративне провадження №К/9901/6667/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмовому провадженнязаяву Фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2016 року (колегія суддів: Л.І. Бившева, І.Я. Олендер, Т.М. Шипуліна)у справі№ 813/6461/14за позовом Фізичної - особи підприємця ОСОБА_2доГоловного управління Міндоходів у Львівській областіпровизнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ГУ Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення від 11 серпня 2014 року № 79/2100/2241920993, яким застосовані фінансові санкції у сумі 605010,00грн. за порушення вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 року позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення про застосування фінансових санкцій ГУ Міндоходів від 11 серпня 2014 року № 79/2100/2241920993.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2015 року постанову суду першої інстанції скасовано, в позові відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 листопада 2015 року постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2015 року залишено без змін.

У грудні 2015 року ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про перегляд постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2015 року за нововиявленими обставинами, мотивованою тим, що 08 грудня 2015 року листом Головного управління ДФС у Львівській області на запит позивача від 01 грудня 2015 року за вх. № 73/ФОП повідомлено, що в податковому органі відсутні документи, що засвідчують вилучення в ФОП ОСОБА_2 4020 пляшок горілки марки «Чарка», ємністю 0,5 літрів кожна з описом номерів акцизних марок, якими була маркована алкогольна продукція. Таким чином, на думку заявника, інформація зазначена у листі ГУ ДФС у Львівській області від 08 грудня 2015 року, підтверджує, що надані на дослідження спеціалістам Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при управлінні МВС України на Львівській залізниці пляшки з прозорою рідиною та марками акцизного податку з певними реквізитами, не були вилучені саме на складі, який належить ФОП ОСОБА_2 на праві власності, оскільки під час вилучення, працівниками слідчого управління не складався опис марок акцизного податку, якими була маркована виявлена алкогольна продукція, а відповідно неможливо встановити відносно яких саме алкогольних напоїв проводилась експертиза та складені відповідні висновки.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2016 року заяву ФОП ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2015 року залишено без задоволення.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23 листопада 2016 року залишив без змін названу ухвалу суду апеляційної інстанції.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, позивач з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Кодексу від 03 серпня 2017 року, далі КАС), звернувся із заявою про його перегляд Верховним Судом України, у якій просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2016 року та передати справу на новий касаційний розгляд.

На обґрунтування заяви ФОП ОСОБА_2 додав копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 18 березня 2015 року справа №Н/800/10/15, яка, на думку позивача, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом положень статей 15-1, 26, 245 КАС.

Зокрема, зазначає, що склад колегії суддів, яка постановила ухвалу, про перегляд якої подано заяву, відмінний від складу, визначеного протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Крім того, у заяві ставилось питання і про перегляд рішень касаційної та апеляційної інстанцій у зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального права про перегляд за нововиявленими обставинами.

Перевіривши наведені заявником доводи, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви, з таких підстав.

Відповідно до частини четвертої статті 15 Закону України від 7 жовтня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції на час ухвалення рішення, далі - Закон № 2453-VІ) визначення колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, за принципом випадковості.

Згідно з частиною третьою статті 15-1 КАС України визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності, який враховує кількість справ, що перебувають на розгляді у суддів, заборону брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого ставиться питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну повноважень.

Відповідно до частини другої статті 26 КАС України у разі неможливості продовження розгляду адміністративної справи одним із суддів до розгляду залучається інший суддя, який визначається в порядку, встановленому частиною третьою статті 15-1 цього Кодексу.

За змістом зазначених норм права законодавець передбачив можливість заміни судді, який в силу поважності причин не може брати участь у розгляді справи (перебування судді у відпустці, на лікарняному, у відрядженні чи закінчення терміну повноважень), на інших суддів цього суду шляхом проведення такої заміни автоматизованою системою документообігу за принципом вірогідності.

Винятком з цього правила є лише настання обставин, які об'єктивно унеможливили функціонування автоматизованої системи документообігу та тривають понад п'ять робочих днів (частина десята статті 15 Закону № 2453-VІ).

У матеріалах справи міститься протокол автоматизованого розподілу цієї справи між суддями, у якому визначено суддю-доповідача та склад колегії суддів.

Із розпорядження керівника апарату Вищого адміністративного суду України від 19 жовтня 2016 року № 1026 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» вбачається, що у зв'язку з звільненням судді - доповідача, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 червня 2016 року визначено іншого суддю-доповідача та новий склад колегії суддів.

Тобто, визначення колегії суддів для розгляду цієї справи відбулося із застосування автоматизованої системи документообігу суду.

Склад колегії суддів, який постановив ухвалу, про перегляд якої подано заяву, відповідає складу, визначеному вказаним протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Щодо неоднакового застосування касаційним судом ст. 245 КАС України Суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів.

Проте аналіз рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається та рішення, копію якого надано для порівняння, не дає підстав вважати, що цей суд неоднаково застосував одні і ті ж норми процесуального права.

Так, у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін рішення суду апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, застосувавши при цьому ст. 245 КАС, дійшов висновку, що дані листа Головного управління ДФС у Львівській області від 08 грудня 2015 року № 452/13-01-10-04-09 не можна вважати нововиявленими і такими, що дають підстави для перегляду за нововиявленими обставинами рішення, яке набрало законної сили, оскільки обставини виявлення і вилучення фальсифікованої алкогольної продукції з підробленими акцизними марками в кількості 4020 пляшок у складському приміщенні, належному ФОП ОСОБА_2, обставини відібрання зразків та проведення експертизи були предметом дослідження в суді та з наданням юридичної оцінки, а наведена в листі інформація носить лише інформативний характер з констатацією факту про неможливість Головного управління ДФС у Львівській області надати на вимогу позивача належним чином завірені документи, що підтверджують факт вилучення алкогольної продукції, внаслідок того, що матеріали кримінального провадження від 11 березня 2014 року № 32014000000000012 за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 204 Кримінального кодексу України у березні 2014 року скеровані до Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України, а вилучені алкогольні напої передані на відповідальне зберігання.

У рішенні від 18 березня 2015 року, яке надано заявником на підтвердження неоднакового правозастосування, Вищий адміністративний суд України, застосувавши ст. 245 КАС, дійшов висновку про те, що неможливість подання висновку про відповідність ціни продажу спірного обладнання, за якою воно було відчужено платником приватному підприємству «Магнат-Плюс», звичайній ринковій вартості зумовлена тим, що незалежна оцінка цього майна була проведена суб'єктом оціночної діяльності за замовленням названого контрагента позивача для прийняття економічного рішення про придбання вказаного обладнання; позивач не був та не міг бути обізнаним щодо обставин та факторів, якими керувався контрагент-покупець при вирішенні питання щодо доцільності придбання спірного обладнання та при узгодженні його ціни. Вказані обставини стали відомі заявникові за наслідками розсилання суб'єктам оціночної діяльності, перелік яких міститься на офіційному сайті Фонду державного майна України, запитів у рамках проведення службового розслідування за рішенням правління Товариства (протокол засідання правління Товариства від 24 січня 2014року), та отримання відповіді від товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт-Конгрес» (05 січня 2015 року). Наведене обґрунтовує відсутність у Товариства реальної можливості мати відомості про обставини, на які заявник посилається як на нововиявлені, під час вирішення спору в загальному порядку.

Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, оскільки прийняття різних за змістом судових рішень зумовлено різними фактичними обставинами, які були встановлені під час розгляду цих справ.

Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України не підтвердилися, у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_2 слід відмовити.

Керуючись пунктом першим частини першої розділу 7 «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду