Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2018 року

Київ

справа №812/1257/16

адміністративне провадження №К/9901/35392/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєва І.А., Пасічник С.С., при секретарі судового засідання - Титенко М.П., за участі: представник позивача - Жукова А.А., представник відповідача - Норець В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - ОВПП ДФС)на постановуЛуганського окружного адміністративного суду від 10.01.2017 (Головуючий суддя - Т.В. Смішлива)та ухвалуДонецького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017 (колегія у складі суддів: О.О. Шишов, І.В. Сіваченко, О.О. Чебанов)у справі№ 812/1257/16за позовомПублічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» (далі - ПАТ «Луганськтепловоз»),доСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (далі - СДПІ ДФС)третя особаГоловне Управління Державної казначейської служби України в Харківській області (далі - ГУ ДКС)провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язати вчинити певні дії,

ВСТНОВИВ:

ПАТ «Луганськтепловоз» звернулося до Луганського окружного адміністративного суду із позовом, у якому просило: визнати протиправною бездіяльність СДПІ ФДС (правонаступником якої є ОВПП ДФС), що втілилася у ненаданні ГУ ДКС висновку про відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) за жовтень 2013 року на суму 45185571 грн. 00 коп.; зобов'язати СДПІ ДФС у п'ятиденний строк з дня набрання законної сили рішення подати ГУ ДКС висновок із зазначенням суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за жовтень 2013 року на суму 45185571 грн. 00 коп.

Позовну заяву обґрунтовує тим, що визначені контролюючим органом обмеження (податкове повідомлення-рішення) щодо повернення йому сум ПДВ були скасовані у судовому порядку, з урахуванням чого вважає недопустимою бездіяльність податкового органу, яка прослідковується у наданні висновку до Державного казначейства України для відшкодування йому заявленої до бюджетного відшкодування суми ПДВ.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10.01.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017, позов задоволений. Визнано протиправною бездіяльність СДПІ ДФС щодо неподання органу державної казначейської служби висновку про суми відшкодування ПАТ «Луганськтепловоз» ПДВ за жовтень 2013 року. Зобов'язано СДПІ ДФС подати до ГУ ДКС висновок про відшкодування ПАТ «Луганськтепловоз» ПДІ за податковою декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2013 року у сумі 45185571 грн. 00 коп.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій зазначили, що податковий орган допустив бездіяльність щодо направлення до органу Державного казначейства України висновку щодо заявленої позивачем до відшкодування ПДВ, яка була узгоджена у судовому порядку.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та відмовити в задоволені позовних вимог. Вказується на те, що заявлене бюджетне відшкодування буде надаватись тоді, коли виробничі потужності підприємства (позивача) будуть знаходитись під контролем державних органів України. Державна казначейська служба України листом від 28.10.2016 повідомила податковий орган, що Службою безпеки України тимчасово зупинено операції з бюджетними коштами позивача через їх причетність до функціонування непідконтрольних Україні територій Луганській області. Крім цього, зауважує, що рішення судів, які підтвердили реальність заявленого до відшкодування ПДВ за жовтень 2013 року оскаржені у касаційному порядку, що вказує про неузгодження вказаних сум, а відтак і не породжує обов'язку по наданню відповідного висновку до ГУ ДКС.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідача, які надійшли до Вищого адміністративного суду України, позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Від ГУ ДКС пояснень чи доповнень до касаційної скарги ОВПП ДФС до Суду не надходило, що не є перешкодою для її розгляду.

Заслухавши учасників справи, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПАТ «Луганськтепловоз» 18.11.2013 подано до СДПІ ДФС податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2013 року, у рядку 23.1 якої визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 45185571 грн. 00 коп., разом зі заявою про повернення бюджетного відшкодування, розрахунком суми бюджетного відшкодування, розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та довідкою (Додаток 2).

За наслідком проведеної документальної позапланової виїзної перевірки, достовірність заявленого позивачем до відшкодування ПДВ не підтвердилось, про що був прийнятий акт № 05/19-0/05763797 від 15.01.2014 та як наслідок податкове повідомлення-рішення № 0000191402 від 06.02.2014, яке постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11.11.2015 у справі № 812/946/15, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016, визнано протиправним та скасоване.

Судами також встановлено, що з акта перевірки № 05/19-0/05763797 від 15.01.2014 вбачається, що під час перевірки податковим органом досліджено всі первинні документи ПАТ «Луганськтепловоз», на підставі яких позивачем сформовано податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2013 року, а також розраховано суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 45185571 грн. 00 коп. При цьому, зміст рішень у справі №812/946/15 також свідчить про те, що судами надано аналіз звітності та первинній документації позивача та встановлено, що останнім документально підтверджено правомірність визначення ПАТ «Луганськтепловоз» суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 45185571 грн. 00 коп. по декларації за жовтень 2013 року.

Вважаючи, що відповідач допустив бездіяльність, не надаючи висновок ГУ ДКС про належне йому бюджетне відшкодування згідно податкової декларації з ПДВ за жовтень 2013 року, звернувся до суду.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 ПК України (тут і надалі в редакції чинній на час проведення відповідачем перевірки достовірності заявленого позивачем до бюджетного відшкодування ПДВ) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно із підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7 статті 200 ПК України).

За приписами пунктів 200.10.-200.11 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже, враховуючи встановлені у даній справі обставини судами попередніх інстанцій, Верховний Суд вважає, що формальні підстави для отримання позивачем заявленого ним до відшкодування ПДВ існує. Однак відповідні міркування мають буди поставлені в залежність від наявності зовнішніх факторів, якими, в даному випадку є наявність порушення територіальної цілісності України як Держави.

На погляд Суду касаційної інстанції, висновки суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції про реєстраційне місцезнаходження Товариства на території України є недостатніми, адже його основні засоби (фонди) розташовані на непідконтрольній території України. Це в будь-якому разі означає, що свою безпосередню діяльність позивач здійснює поза межами, на разі, контролю силових та фінансових структур України, а відтак, безумовно, впевнитись про його дійсність функціонування та ціленаправленість відповідних коштів (бюджетного відшкодування з ПДВ) на розвиток своєї господарської діяльності та внутрішньо-економічного потенціалу країни не вдається за можливе.

Суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що листи Служби безпеки України, які адресовані Державному казначейству України в частині зупинення операцій з бюджетними коштами на користь позивача в зв'язку з існуванням можливості витрачання цих коштів на фінансування терористичної діяльності не приймаються до уваги, так як у відповідності до приписів статті 25 Закону України Закону України «Про Службу безпеки України» Служба безпеки України вправі здійснити заходи щодо обмеження фінансових операцій за участю юридичних осіб.

Суди не дослідили зміст листів Служби безпеки України, на які посилається відповідач та орган казначейства як на підставу для зупинення будь-яких дій щодо виплат з Державного бюджету України на користь Товариства коштів, відтак не з'ясували, чи мають вони наслідком унеможливлення відповідачу та органу казначейства вчиняти дії передбачені статтею 200 ПК України.

Судами попередніх інстанцій наведене залишено поза увагою, зроблено передчасний висновок про обґрунтованість адміністративного позову та не забезпечено повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, не вжито визначених законом заходів для з'ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Аналогічна позиція вже висловлена Верховним Судом у справі № 812/1413/16 (К/9901/600/17).

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

З огляду на викладене, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задовольнити частково.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10.01.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду