Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2018 року

Київ

справа №806/2269/15

адміністративне провадження №К/9901/19792/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадженнязаяву Житомирської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 квітня 2016 року (колегія суддів: С.Е. Острович, М.В. Сірош, О.І. Степашко)у справі№ 806/2269/15за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лекон»доЖитомирської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській областіпрозобов'язання вчинити дії, стягнення бюджетного відшкодування та пені, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лекон» (далі - ТОВ «Лекон») звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Житомирської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - Житомирська ОДПІ), Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про зобов'язання Житомирську ОДПІ протягом 5 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили подати до Головного управління Державної казначейської служби в Житомирській області висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ «Лекон» у розмірі 700388,00 грн. та стягнути з Житомирської ОДПІ, Головного управління Державної казначейської служби в Житомирській області бюджетне відшкодування у розмірі 700388,00 грн. та пеню в сумі 121579,04 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що ТОВ «Лекон» 16 грудня 2016 року подано до Житомирської ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014 року, відповідно до якої, сума бюджетного відшкодування складає за листопад 2014 року - 700388,00 грн. Проведеною контролюючим органом документальною позаплановою перевіркою, за результатами якої було складено довідку № 970/06-25-15-01/30103882 від 24 лютого 2015 року, підтверджено заявлену позивачем до бюджетного відшкодування суму ПДВ по декларації за листопад 2014 року 700388,00 грн. Однак, відповідачами не вжито передбачених чинним законодавством заходів щодо бюджетного відшкодування вказаних сум ПДВ.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року позов задовольнив частково. Стягнуто з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області на користь ТОВ «Лекон» бюджетне відшкодування у розмірі 700388,00 грн. та пеню в сумі 212579,04 грн. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2016 року скасовано постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Зобов'язано Житомирську ОДПІ протягом 5 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили подати Головному управлінню Державної казначейської служби в Житомирській області, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню ТОВ «Лекон» у розмірі 700388 грн. за листопад 2014 року. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 квітня 2016 року скасовано постанову суду апеляційної інстанції та залишено в силі рішення суду першої інстанції.

У заяві про перегляд судового рішення Житомирська ОДПІ посилається на невідповідність рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України від 07 червня 2016 року (справа № 21-1067а16) висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме: статті 200 Податкового кодексу України та пункту 9 Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року № 39.

Перевіривши наведені у заяві доводи, касаційний суд вважає, що заява Житомирської ОДПІ підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 237 КАС України (в редакції Кодексу від 03 серпня 2017 року) перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися з мотивів невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції, погодившись із висновками суду першої інстанцій про те, що право платника податків на одержання оспорюваної суми ПДВ з бюджету було підтверджено документально, а тому відмова ОДПІ надати висновок про необхідність відшкодування цієї суми з бюджету на користь позивача є протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, що призвела до виникнення перед платником бюджетної заборгованості. У зв'язку з цим суди погодилися з обраним позивачем способом захисту порушеного права, постановивши стягнути з Державного бюджету України відповідні кошти.

Колегія суддів Верховного Суду вважає, що при постановленні зазначених вище судових рішень суди допустили неправильне застосування норм матеріального права, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК бюджетне відшкодування це відшкодування від'ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Алгоритм дій платника податку та державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) ПДВ визначено статтею 200 ПК, а також Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим Кабінетом Міністрів України постановою від 17 січня 2011 року № 39 (далі Порядок).

Пунктом 200.7 статті 20 ПК передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних (пункт 200.10 статті 200 ПК).

Згідно з пунктом 200.12 статті 200 ПК контролюючий ;орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Пунктом 6 Порядку встановлено, що у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог статей 73 і 83 ПК підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування ПДВ, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування ПДВ (далі висновок), у якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету протягом трьох робочих днів після закінчення камеральної перевірки податкової декларації платника податку, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ, та п'яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування ПДВ, подає такий висновок органові державної казначейської служби (пункт 7 Порядку).

За правилами пункту 200.13 статті 200 ПК та пункту 9 Порядку на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК та Порядком, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку. Цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення.

Касаційний суд наголошує, що відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

Отже, вимога позивача про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ не є правильним способом захисту його прав. Таким чином, висновки суду першої та апеляційної інстанцій про можливість задоволення вимог щодо стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ зроблені цими судами із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Разом з тим, апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання податкового органу подати до органу казначейства висновок про суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, не з'ясував, чи відповідали подані ТОВ «Лекон» документи на повернення сум бюджетного відшкодування формі, визначеній центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику; чому СДПІ не виконала своє зобов'язання подати органу, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету; через які причини не був поданий такий висновок, яка їх правова природа тощо. Лише після встановлення цих та інших обставин, які мають суттєве значення для вирішення справи, можна дійти висновку щодо правомірності або протиправності дій чи бездіяльності СДПІ.

За підпунктами «а», «б» пункту 2 частини другої статті 243 КАС України (в редакції Кодексу до 15 грудня 2017 року) у разі задоволення заяви з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу, суд має право скасувати судове рішення (судові рішення) та ухвалити нове судове рішення чи змінити судове рішення; скасувати судове рішення (судові рішення) та залишити в силі судове рішення (судові рішення), що було помилково скасовано судом апеляційної та/або касаційної інстанції.

Прийняти одне із рішень, передбачених наведеними процесуальними нормами, Суд позбавлений можливості, позаяк суди попередніх інстанцій не встановили всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а Верховний Суд відповідно до визначених йому главою 3 розділу IV КАС України (в редакції Кодексу від 03 серпня 2017 року) повноважень не має права встановлювати зазначені обставини та досліджувати докази у справі.

З огляду на викладене, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення законне й обґрунтоване судове рішення.

Керуючись пунктом першим частини першої розділу 7 «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Житомирської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року, постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2016 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 14 квітня 2016 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду