Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2018 року

м. Київ

справа № 234/13873/17

адміністративне провадження № К/9901/990/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Коваленко Н.В., Кравчука В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області на постанову Краматорського міського суду Донецької області від 10.10.2017р. (головуючий суддя - Михальченко А.О.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017р. (головуючий суддя - Шишов О.О., судді - Сіваченко І.В., Чебанов О.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У вересні 2017р. ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, в якому просила визнати незаконними дії відповідача про припинення виплати їй пенсії з березня 2016 року та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй пенсію з 01.03.2016р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком. З 01.04.2017р. відповідач призупинив їй виплату пенсії до закінчення перевірки виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам.

Посилаючись на практику Європейського Суду з прав людини, позивач вважає дії відповідача протиправними, незаконними і такими, що порушують положення Конституції України та її конституційне право на пенсію.

Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 10.10.2017р., яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017р., позов задоволено.

Визнано протиправними дії відповідача щодо припинення з 01.03.2016р. виплати позивачу пенсії за віком.

Зобов'язано відповідача поновити позивачу нарахування і виплату пенсії за віком з 01.03.2016р.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалені судами рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги, відповідач посилається на те, що виплата пенсії позивачу призупинена у зв'язку з перевіркою Пенсійним фондом України бази отримувачів пенсій внутрішньо переміщених осіб на її відповідність вимогам діючого законодавства, жодного рішення про відмову в поновленні виплати пенсії управлінням не приймалось.

Крім того, посилається на те, що для поновлення виплати пенсії позивач повинна особисто звернутись в органи Пенсійного фонду України за місцем реєстрації в якості переселенця та надати оригінали документів, що підтверджують її особу та місце проживання на підконтрольній Україні.

Вважає, що до вказаних правовідносин повинен бути застосований шестимісячний строк звернення до суду, передбачений статтею 99 КАС України.

Відзиву на касаційну скаргу відповідача від позивача до суду не надходило.

Заслухавши доповідача по справі та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 2 статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсії та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України 07.11.2014р. прийнято постанову № 595 "Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей", якою затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької і Луганської області.

Відповідно до частини першої статті 49 Закон України від 09.07.2003р. №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; (положення пункту 2 частини першої статті 49 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009) 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є пенсіонером та з 1996 року отримує пенсію за віком.

З 01.08.2014р. позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області.

Згідно довідки від 15.12.2014р. №1426/20794 позивач перебуває на обліку як особа, яка переміщена з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, а саме - з м. Єнакієве до м. Краматорська Донецької області.

З 01.03.2016р. нарахування і виплату позивачу пенсії припинено.

Судами встановлено, що рішення про припинення виплати позивачу пенсії з підстав, визначених статтею 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідачем не приймалося.

Листом УПФУ в м. Краматорську Донецької області від 27.07.2017р. повідомлено позивача про те, що виплата їй пенсії з 01.03.2016р. призупинена у зв'язку із проведенням Пенсійним фондом України перевірки бази отримувачів пенсій переселенців на відповідність вимогам діючого законодавства. При цьому також повідомлено, що перевірка проводиться за дорученням Міністерства соціальної політики України щодо підтвердження факту проживання внутрішньо переміщених осіб на підконтрольній Україні території та на час її проведення виплата пенсій внутрішньо переміщеним особам тимчасово призупиняється.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем в порушення вимог статті 19 Конституції України позивачу припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення та за відсутності законодавчо встановлених підстав, а постанова, якою затверджено "Порядок здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового соціального страхування", не є законом і не може змінювати (звужувати) встановлене Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право позивача на отримання пенсії за віком.

Суди дійшли висновку, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право громадянина на призначення пенсії не може бути пов'язано з такою умовою, як постійне місце проживання або реєстрація місця проживання, а Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того де проживає особа, пенсія якій призначена.

Також суди дійшли висновку, що позивачем строк звернення до суду не пропущено.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки припинення відповідачем виплати позивачу пенсії відбулось за відсутності передбачених законом для цього підстав, рішення про припинення виплати пенсії та про скасування довідки про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи не приймалось, а тому суди обґрунтовано прийняли рішення про задоволення позовних вимог.

Крім того, відповідно до статті 99 КАС України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини третьої статті 99 цього Кодексу для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 09.07.2003р. №1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Оскільки позивач звернулась до суду із позовом про поновлення виплати пенсії, доказів припинення її нарахування відповідачем не надано, відповідачем право позивача на пенсію не заперечується, а лише припинено її виплату на час проведення перевірки бази отримувачів пенсій переселенців, а тому за правилами частини 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії позивачу підлягає поновленню з часу її припинення.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень-без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області залишити без задоволення, а постанову Краматорського міського суду Донецької області від 10.10.2017р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017р. у даній справі - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Н.В. Коваленко

В.М. Кравчук