Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 травня 2020 року

м. Київ

справа №808/391/18, адміністративне провадження №К/9901/64064/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2018р. (судді - Панченко О.М., Іванов С.М., Чередниченко В.Є.) у справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора відділу безпеки дорожнього руху управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України старшого лейтенанта поліції Григоренка Олексія Вікторовича, третя особа - Департамент патрульної поліції Національної поліції України про зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У січні 2018р. позивач звернувся до суду з позовом в якому просив визнати протиправною та скасувати Вимогу національної поліції №309 від 18.12.2017, складену відповідачем, про демонтаж кіоску, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Південне шосе на зупинці громадського транспорту « Південелектромонтаж ».

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21.06.2018р. позов задоволено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2018р. апеляційну скаргу повернуто скаржнику на підставі пункту 1 частини 4 статті 298 КАС України.

З ухваленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування касаційної скарги третя особа зазначає, що суд апеляційної інстанції незаконно повернув апеляційну скаргу, оскільки довіреність на представництво прав та інтересів третьої особи у судах, яка подавалась разом із зазначеною апеляційною скаргою, повністю відповідає вимогам законодавства, а отже особа, яка підписала апеляційну скаргу, мала на це відповідні повноваження.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Повертаючи апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 в розумінні статей 55, 59 КАС України є неналежним представником у цій справі, оскільки копію довіреності засвідчено ОСОБА_2 напис про засвідчення копії довіреності не скріплено відбитком печатки.

Суд дійшов висновку, що додана до апеляційної скарги копія довіреності не є документом, що посвідчує повноваження ОСОБА_2

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, за змістом пункту першого частини 4 статті 298 КАС України однією з підстав для повернення апеляційної скарги є те, що вона підписана особою, яка не має права її підписувати.

Із змісту наявної в матеріалах справи копії довіреності вбачається, що ОСОБА_2 наділений правами представляти Департамент патрульної поліції у всіх судах, в т.ч. при розгляді адміністративних справ, з усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу, третій особі, у тому числі з правом підписувати (завіряти), подавати та отримувати будь-які документи та копії документів. Жодних застережень на вчинення окремих дій чи виключень з процесуальних прав довіреність не містить.

Такий зміст довіреності свідчить про те, що ОСОБА_2 як представник третьої особи мав право на підписання апеляційної скарги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019р. у справі №826/5500/18 дійшла наступних висновків:

«…слід вважати підтвердженими повноваження представника юридичної особи на підставі завіреної ним копії довіреності, якщо право цього представника засвідчувати своїм підписом копії документів випливає зі змісту виданої йому довіреності та за відсутності у ній відповідного застереження на вчинення певної дії.

Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що під час вирішення питання відповідності копії документа, що підтверджує повноваження представника юридичної особи, вимогам статті 59 КАС, зокрема при визнанні копії довіреності такою, що є засвідченою у визначеному законом порядку, слід уникати зайвого формалізму, як-от констатація відсутності в матеріалах заяви (скарги) копії посадової інструкції особи, яка засвідчила копію відповідного документа, відсутність у довіреності вказівки на повноваження представника на засвідчення копії довіреності тощо.

Крім того, повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у частині першій статті 2 КАС, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.».

За правилами пункту 2 статті 305 КАС України апеляційний суд наділений повноваженнями закрити апеляційне провадження, якщо після його відкриття виявиться, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

Таким чином, в разі відкриття апеляційного провадження на підставі поданої неуповноваженою особою апеляційної скарги, апеляційний суд не позбавлений процесуальної можливості усунути такі недоліки на наступних стадіях апеляційного провадження.

У справі, що розглядається апеляційний суд не скористався процесуальною можливістю пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво, передчасно дійшов висновку про відсутність у представника права на підписання апеляційної скарги і про наявність підстав для повернення цієї скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС, що призвело до порушення норм процесуального права та постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відповідно до частин 1, 4 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2018р. - скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук