Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 815/7523/16

адміністративне провадження № К/9901/42544/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Коваленко Н.В., Стародуба О.П.

розглянув у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Одеського обласного інституту удосконалення вчителів

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.01.2017 (суддя Стефанов С.О.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2017 (колегія у складі суддів Лук`янчук О.В., Градовського Ю.М., Кравченка К.В.)

у справі № 815/7523/16

за позовом Одеського обласного інституту удосконалення вчителів

до Центрального об`єднаного управлінням Пенсійного фонду України в м. Одесі

про визнання протиправним та скасування рішення.

І. РУХ СПРАВИ

1. 28.12.2016 Одеський обласний інститут удосконалення вчителів звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси (правонаступник - Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків від 19.12.2016 № 356.

2. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.01.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2017, у задоволенні позову відмовлено.

3. 21.03.2018 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга, в якій позивач просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.05.2017 відкрито касаційне провадження у справі.

5. У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу було передано для розгляду до Верховного Суду.

6. Ухвалою Верховного Суду від 12.04.2022 Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси замінено його правонаступником - Центральним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Одесі.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Одеський обласний інститут удосконалення вчителів знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси, як платник внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 30.06.1995 за № Ж 4062.

8. У період з 14.11.2016 по 25.11.2016 відповідачем було проведено перевірку Одеського обласного інститут вдосконалення вчителів з питань достовірності відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб, за наслідками якої був складений акт від 25.11.2016 №262.

9. На підставі зазначеного акту УПФ України в Приморському районі м. Одеси було прийнято Рішення №356 від 19.12.2016 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасних та не сплачених страхових внесків, згідно з яким на підставі п. 4, ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції на момент вчинення порушення) застосовано до Одеського обласного інституту удосконалення вчителів фінансові санкції в розмірі 251 777,15 гривень.

10. Вважаючи вищезазначене рішення відповідача таким, що не відповідає чинному законодавству, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

11. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що нарахування штрафних санкцій Інституту здійснено з порушенням вимог чинного законодавства.

12. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність прийнятого рішення.

ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що законодавець передбачив право органів Пенсійного фонду України застосовувати фінансові санкцій за порушення строків сплати страхових внесків, які мали місце до 01.01.2011, на підставі законодавства, що діяло до набрання чинності Законом № 2464-VI. Тому оспорюване позивачем рішення Управління ПФ України є правомірним.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

14. У касаційній скарзі позивач зазначає про необґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій, оскільки на час винесення відповідачем оскаржуваного рішення про застосування санкцій у розмірі 251 777,15 гр, в Інституту відсутня заборгованість перед Управлінням зі сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за кожний місяць застосування штрафних санкцій. Відповідачем не складено рішення в порядку та за формою, що передбачено п. 9.3.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальником та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України. Порушено порядок складання акту від 25.11.2016 № 262. У зв`язку з наявністю письмових доказів, які підтверджують факти протиправного донарахування відповідачем сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, відсутнє порушення п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

15. Також, позивач посилається на висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 07.05.2012 у справі № 21-300а12, від 10.12.2013 у справі № 21-448а13, згідно яких п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не дає підстав відповідачу для визначення суми штрафних санкцій наростаючим підсумком у випадку, коли попередньо борг зі сплати страхових внесків не був визначений.

16. Спірна штрафна санкція розраховувалась, враховуючи кількість місяців, починаючи з відповідного місяця 2010 року та закінчуючи листопадом 2016 року, у зв`язку з чим сума штрафу перевищує визначені в акті перевірки суми недоплати майже в чотири рази.

17. Крім того, скаржник звертає увагу на те, що за допущені у 2010 році порушення органи Пенсійного фонду мають право нараховувати штрафну санкцію, передбачену ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-ІV, але тільки за період, в яких ця норма діяла, тобто до кінця 2010 року. Нарахування штрафу за цією нормою з наростаючим підсумком за 2011-2016 року є неправомірним.

18. 06.06.2017 від відповідача надійшли заперечення на касаційну скаргу, у яких останній просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.

20. Спірним питання у цій справі є правомірність дій відповідача щодо нарахування фінансових санкцій на підставі ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-IV (у редакції, що діяла до 01.01.2011) за несвоєчасну сплату страхових внесків.

21. Подібні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді.

22. Зокрема, у постанові від 09.07.2020 у справі № 804/8024/17 Верховний Суд зазначив наступне:

«Згідно із ч. 2 ст. 106 Закону № 1058 (в редакції до 01.01.2011) суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Пунктом 2 частини дев`ятої статті 106 Закону № 1058-IV, яка діяла до 1 січня 2011 року та пп. 9.3.2 п. 9.3. Інструкції передбачалось, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами ПФУ, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу. Із набранням чинності Законом № 2464-VI наведена вище норма матеріального права скасована (підпункт й пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону).

Із набранням чинності з 01 січня 2011 року Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VІ) наведена вище норма матеріального права із Закону № 1058-ІV була виключена.

Відповідно до положень абзацу 6 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VІ, на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Отже, після набрання чинності Законом № 2464-VІ за органами Пенсійного фонду України збережено повноваження щодо застосування фінансових санкцій за несплату заборгованості по страхових внесках, яка виникла до 1 січня 2011 року.»

23. Суд не знаходить підстав для відступу від цих правових висновків у справі, що розглядається.

24. У справі, що розглядається суди встановили, що порушення порядку нарахування страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування було виявлено в звітах за лютий, травень, червень, липень, листопад місяці 2010 року при співставленні поданої звітності з первинними бухгалтерськими документами позивача (меморіальні ордери), що відображено в акті перевірки від 25.11.2016 №262 та не заперечується позивачем.

25. Таким чином, з урахуванням виявлених невідповідностей у звітах та фактичних витратах на оплату праці, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем правомірно визначена сума відповідно до ч. 9 ст. 109 №1058-ІV у розмірі 5 відсотків зазначених сум, починаючи з місяця, на який припадає термін подання звітності за період, за який донараховано (обчислено) суми внесків, та закінчуючи місяцем, на який припадає отримання таким страхувальником акта перевірки від органу Пенсійного фонду або в якому він подасть звітність, де зазначено донараховані суми, а не наростаючим підсумком.

26. Також колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції про те, що доводи позивача про виявлення відповідачем при перевірці завищення свідчить про наявність переплат, не спростовує факту самого порушення щодо несвоєчасного нарахування страхових внесків.

27. Крім того, відповідно до пункту 11.17 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, в редакції, що була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин, суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків та інших платежів повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків.

28. Проте, доказів звернення сторін одна до одної щодо зарахування переплати позивача з місяців, у яких було завищено в рахунок платежів зі страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за спірний період чи надання позивачем відповідачу відповідної згоди на таке зарахування, сторонами до суду не надано.

29. Доводи скаржника про нарахування відповідачем штрафу з наростаючим підсумком за 2011-2016 роки не спростовують висновки судів попередніх інстанцій, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами.

30. Отже, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судами оскаржуваних рішень і погоджується з їхніми висновками у справі, якими доводи скаржника відхилено.

31. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341 343 350 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Одеського обласного інституту удосконалення вчителів залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року у справі № 815/7523/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя Н.В. Коваленко

Суддя О.П. Стародуб