Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2019 року

Київ

справа №813/3023/15

касаційне провадження №К/9901/27469/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Буської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області (далі - Інспекція) на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2015 (суддя - Матковська З.М.) у справі за позовом Золочівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області (правонаступником якої є Буська об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Львівській області) до Державного підприємства «Бібрське лісове господарство» (далі - Підприємство) про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки,

УСТАНОВИВ:

12.06.2015 Інспекція звернулась до суду із позовом до Підприємства, у якому просила надати Інспекції дозвіл на проведення документальної позапланової виїзної перевірки Підприємства з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2014.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 29.09.2015 у задоволенні позову відмовив повністю.

02.10.2015 Інспекція звернулась до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28.10.2015 апеляційну скаргу Інспекції залишив без руху з підстав її невідповідності вимогам частини шостої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки до апеляційної скарги не додано документа про сплату судового збору у визначеному Законом порядку та розмірі, та надав Інспекції десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги з моменту отримання копії цієї ухвали.

Згідно повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №7900510508951 ухвала про залишення апеляційної скарги без руху була отримана Інспекцією 03.11.2015.

08.11.2015 Інспекція на виконання вимог ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2015 надіслала до суду апеляційної інстанції листа, у якому вказала, що оскільки за пред'явлення до 01.09.2015 органами ДФС позовів (подань) до платників податків судовий збір не підлягав сплаті, то розмір ставки судового збору для звернення органів Державної фіскальної служби України по таких справах з апеляційними та касаційними скаргами також має дорівнювати нулю, тобто судовий збір в таких випадках сплаті не підлягає.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18.11.2015 повернув апеляційну скаргу Інспекції на підставі пункту 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки Інспекцією не були усунуті недоліки апеляційної скарги, а саме - не надано документ про сплату судового збору у визначеному Законом порядку та розмірі.

Інспекція оскаржила ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2015 до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 19.01.2017 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи невідповідність судового рішення суду апеляційної інстанції нормам матеріального (ст. 4 Закону України «Про судовий збір») та процесуального (ст. ст. 87, 97, 98 Кодексу адміністративного судочинства України) права, Інспекція посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував, що оскільки за пред'явлення до 01.09.2015 органами ДФС позовів (подань) до платників податків судовий збір не підлягав сплаті, то розмір ставки судового збору для звернення органів Державної фіскальної служби України по таких справах з апеляційними та касаційними скаргами також має дорівнювати нулю, тобто судовий збір в таких випадках сплаті не підлягає. Також скаржник зазначив, що аналогічна позиція була викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 № 21-598а15.

.

У запереченні на касаційну скаргу Підприємство просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28.01.2019 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 29.01.2019.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За визначенням, наведеним у частині першій статті 1 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на подання апеляційної скарги), судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

У розумінні статті 2 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на подання апеляційної скарги) платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Положеннями частини першої статті 3 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на подання апеляційної скарги) визначено, що судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.

Пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», яким серед іншого скасовано встановлені раніше для податкових органів пільги щодо сплати такого збору, зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів. Вказаний Закон набрав чинності 01.09.2015.

Отже, з 01.09.2015 Закон України «Про судовий збір» не відносить органи Державної фіскальної служби України до осіб, для яких встановлено пільги щодо сплати судового збору.

Таким чином, суд апеляційної інстанцій дійшов правомірного висновку, що наявність у Інспекції, відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір» на час звернення до суду з позовом пільги по сплаті судового збору (а саме звільнення від його сплати) не свідчить про відсутність у нього такого обов'язку при поданні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яка за змістом частини першої статті 3 цього Закону є об'єктом його справляння.

Згідно з частиною третьою статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час повернення апеляційної скарги) до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час повернення апеляційної скарги) встановлено, що Позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги, оскільки Інспекція в установлений судом строк не усунула недоліки апеляційної скарги, документа про сплату судового збору не надала.

Таким чином, доводи Інспекції викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених в ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2015, тому у її задоволенні слід відмовити. Посилання Інспекції на постанову Верховного Суду України від 30.06.2015 № 21-598а15 є безпідставним, оскільки у наведеному рішенні вказано на відсутність обов'язку зі сплати судового збору при оскарженні судових рішень саме в особи, яка в силу положень пункту 23 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від його сплати за подання відповідного позову.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2015 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Буської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна