Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.03.2018 року у справі №826/9932/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

13 березня 2018 року

справа №826/9932/16

адміністративне провадження №К/9901/670/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І. А., Пасічник С. С.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 серпня 2017 року у складі судді Арсірія Р. О. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у складі колегії суддів Безименної Н. В., Аліменка В. О., Кучми А. Ю. у справі № 826/9932/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайфселл" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайфселл" (далі по тексту - Товариство, позивач у справі) звернулось до суду з адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України (далі по тексту - митний орган, відповідач у справі) з позовом про визнання протиправним та скасування прийнятих відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів від 6 червня 2016 року № 100270004/2016/000030/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 6 червня 2016 року №100270004/2016/00043, з мотивів їх протиправності.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року, адміністративний позов задоволено у повному обсязі, в наслідок чого визнано протиправними та скасовано рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів № 100270004/2016/000030/2 від 6 червня 2016 року, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270004/2016/00043 від 6 червня 2016 року.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з відсутності підстав для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення у зв'язку з тим, що позивачем при здійсненні імпорту товару на митну територію України та на вимогу митного органу, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту, надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Відповідач не обґрунтував правомірність витребування додаткових документів, що і стало підставою для прийняття спірного рішення та оформлення картки відмови.

07 грудня 2017 року відповідач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.

03 січня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду та у цей же день сформовано склад суду для здійснення судового розгляду.

05 січня 2018 року Верховним Судом у складі колегії суддів відкрито провадження у справі та витребувано справу № 826/9932/16 із Окружного адміністративного суду міста Києва.

01 березня 2018 року справа № 826/9932/16 надійшла до Верховного Суду.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме статей 52-54 Митного кодексу України, положення Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року № 689 (далі по тексту - Методичні рекомендації), статтю 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 року № 2658-III, просить постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства у повному обсязі.

Зокрема, в касаційній скарзі вказується на неврахування судами попередніх інстанцій факту виявлення митним органом неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товару за наслідками перевірки числового значення заявленої митної вартості та відсутність у поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

22 січня 2018 року позивачем надано відзив на касаційну скаргу, в якому він погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності спірного рішення митного органу та безпідставності винесення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, у зв'язку з чим просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Позивач з метою розмитнення товару, отриманого за наслідками виконання зовнішньоекономічного договору поставки від 19 березня 2015 року №АТМ15FSU249/00F8041500000E, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Астеліт», правонаступником якого є позивач (покупець) та Хуавей Інтернейшнл ПТІ. ЛТД (Сінгапур) (постачальник), звернувся до митного брокеру Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛС-ЛОДЖИСТІК" (далі по тексту - декларант).

26 травня 2016 року декларантом подано митну декларацію №100270004/2016/305532 з необхідним для митного оформлення пакетом документів. У подальшому на вимогу відповідача позивачем надано додаткові документи.

6 червня 2016 року митний орган за наслідками розгляду митної декларації №100270004/2016/305532 оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270004/2016/00043, з посиланням на статтю 54 Митного кодексу України.

У картці відмови вказано, що митним органом винесено рішення про коригування митної вартості товарів № 100270004/2016/000030/2 від 6 червня 2016 року та роз'яснено необхідність подання нової митної декларації, відповідно до винесеного рішення про коригування митної вартості товарів.

Щодо доводів касаційної скарги.

Скаржник у касаційній скарзі обґрунтовує помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо протиправності відмови митного органу у митному оформленні товарів і незаконності рішення про коригування митної вартості, посилаючись на пункт 2.2 статті 52, пункт 4.1. статті 54, частини другу, третю, четверту статті 53 Митного кодексу України.

Згідно з пунктом 2.2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до пункту 4.1. статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Змістом положень частин другої, третьої, четвертої статті 53 Митного кодексу України визначено перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Підстави для відмови у митному оформленні товарів передбачені положеннями частини шостої статті 54 Митного кодексу України, відповідно до яких митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, серед іншого, у разі неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивачем надано до органу доходів і зборів документально підтверджені дані про ціну договору, ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 54 Митного кодексу України, а також не містили в собі розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.

Водночас відповідачем не доведено наявність обставин, які б могли бути підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів.

Аргументація скаржника в обґрунтування своєї позиції про використання інформації з АСАУР (автоматичної системи управління ризиками) колегією суддів Верховного Суду не враховується, оскільки судами попередніх інстанцій встановлена та доведена правомірність використання позивачем основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну.

Посилання митного органу на Методичні рекомендації в обґрунтування доводів касаційної скарги, на думку колегії суддів Верховного Суду, є не прийнятними з огляду на те, що вони розповсюджують свою дію виключно на посадових осіб органів доходів і зборів, призначені для суто внутрішнього обігу і не є нормативно-правовим актом у розумінні частини другої статті 117 Конституції України, не підлягають застосуванню судом, відповідно до положень принципу законності, передбаченого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року) та не є джерелом права, яке застосовується судом, згідно зі статтею 7 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діє після 15 грудня 2017 року).

За таких обставин, висновок попередніх судових інстанцій про те, що орган доходів і зборів під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів і митного оформлення діяв у спосіб, який не відповідає вимогам Митного кодексу України, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Колегія суддів Верховного Суду визнає, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга митного органу залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у справі № 826/9932/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Васильєва

С.С.Пасічник