Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2018 року

Київ

справа №810/6082/14

адміністративне провадження №К/9901/2647/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,

розглянув у письмовому провадженні за матеріалами справи касаційну скаргу Військової частини (далі - ВЧ) 3041 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2015 року (суддя Головенко О.Д.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2015 року (судді Бистрик Г.М., Мамчур Я.С., Шостак О.О.) у справі за позовом управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) до ВЧ 3041 про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій,

встановив:

У жовтні 2014 року управління ПФУ звернулося до суду з адміністративним позовом до ВЧ 3041 про стягнення заборгованості з витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 1 060 165 грн 82 коп.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач відповідно до пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 19 грудня 2003 року № 21-1 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663), не виконав покладених на нього обов'язків, внаслідок чого виникла заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, яка, на думку позивача, підлягає стягненню.

Судами встановлено, що ВЧ 3041 зареєстрована в управлінні ПФУ і, відповідно, є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно із розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) в частині пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ), відповідач мав сплатити суму фактичних витрат за березень-вересень 2014 року у сумі 1 027 084 грн 06 коп.

Сума 33 081 грн 76 коп. щодо виплати та доставки пільгової пенсії громадянину ОСОБА_1, яка була включена до суми заявленої у позові, визнана такою, що стягненню не підлягає, оскільки ця людина померла у березні 2014 року.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 30 січня 2015 року позов задовольнив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07 травня 2015 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ВЧ 3041 не погодилася із цими рішеннями і подала касаційну скаргу про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову. Зазначає, що законодавство не передбачає покриття витрат на доставку та виплату пільгових пенсій військовими частинами. До заборгованості внесені витрати на виплату пенсій особам, яким зменшено пенсійний вік відповідно до статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №. 796-ХІІ). Йдеться у скарзі й про те, що за певний період вже минули строки давності звернення до адміністративного суду.

Верховний Суд переглянув судове рішення в межах доводів касаційної скарги і дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Верховний Суд України раніше висловив правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 30 червня 2015 року (справа № 21-171а15) суд сформулював таке праворозуміння: аналіз положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV у контексті положень статті 14 Закону № 1788-ХІІ дає підстави для висновку про те, що із набранням чинності Законом № 1058-IV (з 1 січня 2004 року) витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пункту «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями. Обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених ПФУ після 1 січня 2004 року витрат на виплату і доставку зазначених пенсій не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.

Відповідно до пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать зазначеному Закону.

Стаття 55 Закону № 796-ХІІ як загальна до спірних правовідносин застосовуватися не може. Натомість застосуванню підлягають норми Закону № 1058-IV, оскільки у цій справі предметом розгляду є не визнання права на пенсію особам, що мають спеціальний статус постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, а зобов'язання відшкодовувати витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 1, до набуття права на пенсію за віком.

Враховуючи те, що цей висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, прийнятий за результатами розгляду справи, фактичні обставини в якій є подібними до фактичних обставин встановлених у справі, що розглядається, - спір у справі, що розглядається, також стосується стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених працівникам військової частини відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ (за списком № 1), висновок судів першої й апеляційної інстанцій про обов'язок відповідача щодо покриття таких витрат узгоджується з вимогами законодавства.

Доводи касаційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували наведені висновки судів.

У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

За наведених обставин колегія суддів визнає, що суди першої й апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, тому касаційну скаргу ВЧ 3041 слід залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу Військової частини 3041 залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді : Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко