Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2018 року

Київ

справа №272/194/17

адміністративне провадження №К/9901/6325/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Андрушівської міської ради, Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Андрушівського районного суду Житомирської області у складі судді Карповця В.В. від 24 липня 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Охрімчук О.Г., Капустинського М.М., Моніча Б.С. від 30 грудня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Андрушівської міської ради, Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії, просив визнати протиправними дії Виконавчого комітету Андрушівської міської ради та Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації щодо незабезпечення позивача житловим приміщенням; зобов'язати Департамент праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації придбати житло, яке буде відповідати вимогам житлового законодавства України для постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та передати його у розпорядження виконавчого комітету Андрушівської міської ради Житомирської області для розподілу згідно черги осіб, які перебувають на квартирному обліку для поліпшення житлових умов; зобов'язати виконавчий комітет Андрушівської міської ради надати позивачу житло, яке буде відповідати вимогам житлового законодавства України.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 перебуває на квартирному обліку у виконавчому комітеті Андрушівської міської ради Житомирської області, як особа, що потребує поліпшення житлових умов у зв'язку із відсутністю власного житла на сім'ю з двох осіб.

Постановою Андрушівського районного суду Житомирської області від 24 липня 2017 року, яку залишено без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що надання позивачу та членам його сім'ї житла поза чергою серед такої ж категорії осіб, може призвести до порушення житлового законодавства та соціальної справедливості по відношенню до сімей громадян, які перебувають у черзі раніше, крім того, відповідачі по справі не є особами до повноважень яких належить вирішення питань щодо забезпечення житлом осіб, інвалідність яких пов'язана з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і неправильне застосування норм процесуального права ОСОБА_2 звернувся із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Андрушівського районного суду Житомирської області від 24 липня 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року, задовольнити позовні вимоги.

Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що ОСОБА_2 має право на забезпечення жилою площею протягом року з дня подання відповідної заяви.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону судові рішення суду першої та апеляційної інстанції відповідають, а викладені в касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є інвалідом другої групи та його інвалідність пов'язана з ліквідацією наслідків на ЧАЕС, з 10 серпня 2012 року перебуває на квартирному обліку у виконавчому комітеті Андрушівської міської ради Житомирської області, як особа, що потребує поліпшення житлових умов у зв'язку із відсутністю власного житла на сім`ю з двох осіб, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Андрушівської міської ради від 10 серпня 2012 року № 158.

Листом від 02 лютого 2017 № 02-19/36 року Андрушівська міська рада повідомила, що ОСОБА_2 перебуває на квартирному обліку на позачерговій черзі № 9. Станом на 01 січня 2017 року вільного житлового фонду по міській раді немає. Будівництво житла в місті не проводиться з 1997 року, а в місцевому бюджеті кошти на придбання житла на вторинному ринку для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС - відсутні

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, а також єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно з пунктом 10 статті 20 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, передбачено надання гарантованих державою компенсацій та пільг у вигляді позачергового забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов (включаючи сім'ї загиблих або померлих громадян). Особи, зазначені в цьому пункті, забезпечуються жилою площею протягом року з дня подання заяви, для чого місцеві ради щорічно виділяють 15 відсотків усього збудованого житла (в тому числі підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності). Кабінет Міністрів України щорічно виділяє обласним державним адміністраціям цільовим призначенням капітальні вкладення відповідно до кількості сімей, що потребують поліпшення житлових умов. Фінансування будівництва здійснюється з Державного бюджету України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1996 року № 1589 затверджений Порядок надання додаткової жилої площі особам, які внаслідок Чорнобильської катастрофи перенесли променеву хворобу будь-якого ступеня або стали інвалідами, дітям-інвалідам, які потребують особливого догляду, та сім'ям, що втратили годувальника з числа осіб, віднесених до категорії 1 (далі - Порядок № 1589).

Пунктами 3 та 4 Порядку № 1589 передбачено, що додаткова жила площа надається особам, віднесеним до категорії 1, які перенесли променеву хворобу будь-якого ступеня або стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та дітям, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи і потребують особливого догляду, - у вигляді окремої кімнати.

Придбання або спорудження житла для осіб, сімей, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється за рахунок коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення.

Відповідно до статті 43 Житлового кодексу Української РСР громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Порядок визначення черговості надання громадянам жилих приміщень встановлюється законодавством. З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).

Суди першої та апеляційної інстанції правомірно зазначили, що у разі надання позивачу та членам його сім'ї житла поза чергою серед такої ж категорії осіб, це може призвести до порушення житлового законодавства та соціальної справедливості по відношенню до сімей громадян, які перебувають у черзі раніше, оскільки позивач не перебуває під номером 1 у списках осіб, які перебувають на квартирному обліку, як особи, які потребують поліпшення житлових умов та як особи, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень.

Статтею 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється за рахунок бюджетних коштів. Порядок використання цих коштів на кожний рік визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Так, у відповідності до пункту 6 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження.

Пунктом 8 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Згідно пункту 8 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України одним з принципів бюджетної системи України є принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.

Отже, для того щоб перерахувати цільовим призначенням кошти для придбання житла, необхідне відповідне бюджетне призначення.

Розподіл бюджетних коштів здійснюється з урахуванням кількості громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і перебувають на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов (квартирному обліку), згідно з поданими Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями даними.

Згідно статті 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України належить, зокрема, затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання.

Зважаючи на зазначені норми законодавства, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до наданих законодавством повноважень, відповідачі по справі не є особами до повноважень яких належить вирішення питань щодо забезпечення житлом осіб, інвалідність яких пов'язана з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Як також наголосив Європейський суд з прав людини у пункті 53 рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» (№68385/10 та №71378/10), перша і найбільш важлива вимога статті 1 Першого Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання органів влади у право мирно володіти своїм майном має бути законним і переслідувати законну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання має бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, має бути досягнуто «справедливого співвідношення» між інтересами суспільства і вимогами щодо захисту прав людини. Такий баланс не досягнутий, якщо особа чи особи у справі мали нести індивідуальні або додаткові обов'язки.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 343, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Андрушівського районного суду Житомирської області від 24 липня 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко