Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2019 року

м.Київ

справа №826/27583/15

адміністративне провадження №К/9901/21575/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2017 року (суддя: Арсірій Р.О.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року (судді: Собків Я.М., Вівдіченко Т.Р., Бабенко К.А.) по справі №826/27583/15 за позовом ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, третя особа: ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (далі - ВКДКА або Комісія), третя особа: ОСОБА_3, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення ВКДКА від 13 листопада 2015 року №Х-015/2015; зобов'язати відповідача розглянути його скаргу на рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області від 23 липня 2015 року та прийняти рішення з урахуванням всіх обставин і фактів, які будуть встановлені в ході судового розгляду справи.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року

апеляційні скарги ВКДКА та ОСОБА_3 задоволено частково: змінено постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2017 року шляхом виключення з її мотивувальної частини посилання на порушення адвокатом ОСОБА_3 статті 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI), статей 7, 19 Правил адвокатської етики, обрання ним способу захисту права власності на житловий будинок ОСОБА_4 забороненого законом. В іншій частині Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2017 року залишено без змін.

Не погоджуючись із такими судовими рішенням відповідач звернувся із касаційною скаргою, в якій посилаюсь на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судами неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені в оскаржуваних рішеннях, не відповідають обставинам справи.

Третя особа подала до суду пояснення по справі, в яких підтримала вимоги касаційної скарги відповідача на підставі викладених у ній мотивів.

Так, в ході розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 звернулися до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області зі скаргами від 21 травня 2015 року та 26 травня 2015 року, в яких просили притягнути адвоката ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності за вчинення ним дисциплінарного проступку і застосувати до нього дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України.

Підставою для такого звернення стали події, що мали місце 19 травня 2015 року, в ході яких група невідомих осіб під керівництвом ОСОБА_4 та її адвокат ОСОБА_3 виламали вхідні ворота до подвір'я будинку та намагалися проникнути в домоволодіння, в якому проживають заявники. За твердженням скаржників, під час перебування на території домоволодіння заявників, адвокат ОСОБА_3 підбурював свою клієнтку ОСОБА_4 та невідомих осіб на вчинення протиправних дій, а саме: пошкодження вхідних воріт, розбиття вікна будинку, затоплення внутрішніх приміщень будинку.

Крім того, заявники вказують на те, що адвокат ОСОБА_3 та ОСОБА_4 неодноразово без законних на те підстав намагалися проникнути до їх будинку. На думку ОСОБА_5, вказаними діями адвокат ОСОБА_3 порушив вимоги статті 7 Правил адвокатської етики, а тому просила порушити дисциплінарну справу відносно адвоката ОСОБА_3 та притягнути його до дисциплінарної відповідальності.

У своїй скарзі ОСОБА_2 додатково зазначив, що адвокат ОСОБА_3 неодноразово брав участь у судових процесах, які проходили під його головуванням та зауважив на тому, що під час перебування ОСОБА_3 біля домоволодіння ОСОБА_5 останній неодноразово озвучував вислови про незгоду з діями під час веденням судових засідань суддею ОСОБА_2., прийнятими ним як суддею рішень та здійснення ним своїх повноважень. На думку ОСОБА_2, протиправні дії адвоката ОСОБА_3 були також були засобом впливу на нього як на суддю, що є несумісним із статусом адвоката та є підставою для позбавлення адвоката ОСОБА_3 права на заняття адвокатською діяльністю.

За результатами розгляду вищевказаних скарг, дисциплінарною палатою кваліфікаційно-дисциплінарною комісієї адвокатури Волинської області було прийнято рішення від 23 липня 2015, яким адвоката ОСОБА_3 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк шість місяців.

18 серпня 2015 року на вказане рішення адвокат ОСОБА_3 подав скаргу до ВКДКА.

Також, не оспорюючи висновків дисциплінарної палати, 25 серпня 2015 року зі скаргою до ВКДКА звернувся ОСОБА_2, оскільки вважав, що застосування до адвоката ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців є надто м'яким покаранням.

Рішенням ВКДКА від 13 листопада 2015 року №Х-015/2015 скаргу ОСОБА_2 було залишено без задоволення, оскільки дана скарга заявником була подана із порушенням строку оскарження, а скаргу адвоката ОСОБА_3 задоволено: скасовано рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області від 23 липня 2015 року про притягнення адвоката ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності та закрито дисциплінарну справу щодо адвоката ОСОБА_3

Приймаючи оскаржуване рішення, ВКДКА виходила з того, що адвокат виконував виключно покладені на нього законодавством та договором про надання правової допомоги обов'язки та не допустив порушень законодавства. Натомість, Дисциплінарна палата, вийшовши за межі своїх повноважень, втрутилася у правовідносини між адвокатом та клієнтом.

Крім того, Комісією було зазначено, що в даному випадку заявники та дисциплінарна палата незаконно ототожнили дії клієнта з діями адвоката.

Позивач, вважаючи, що викладені у рішенні Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №Х-015/2015 від 13 листопада 2015 року факти не відповідають дійсності та суперечать дійсним обставинам справи, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що досліджені судом матеріали вказують на порушення адвокатом ОСОБА_3 ст. 21 Закону №5076-VI та Правил адвокатської етики, оскільки останній був присутній при вищевказаних подіях, але не роз'яснив клієнтові законні шляхи поновлення її порушених прав, допустив бездіяльність при пошкодженні клієнтом майна інших осіб та продовжував спостерігати за його нищенням без законних на те підстав, - з огляду на що дійшов висновку про необґрунтованість, протиправність та необхідність скасування рішення ВКДКА від 13 листопада 2015 року №Х-015/2015.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції в цілому погодився із його висновками, однак вказав, що встановлення факту вчинення адвокатом дисциплінарного проступку або відсутність складу дисциплінарного проступку в діях адвоката, є підставою для прийняття дисциплінарною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури відповідних рішень, і є виключними повноваженнями зазначених органів адвокатського самоврядування, якими вони наділені відповідно до Закону №5076-VI, - а тому дійшов висновку про необхідність виключення із мотивувальної частини рішення посилання на порушення адвокатом ОСОБА_3 статті 21 Закону №5076-VI та Правил адвокатської етики.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади діяльності Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, мета, завдання та порядок її діяльності визначаються Конституцією України, Законом Закону №5076-VI, рішеннями з'їзду адвокатів України, Статутом Національної асоціації адвокатів України, Правилами адвокатської етики, рішеннями Ради адвокатів України, Положенням про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, Регламентом Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 4-5 липня 2014 року №78.

Відповідно до частин 1, 3 статті 2 Закону №5076-VI адвокатура України - це недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 21 Закону №5076-VI передбачено, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов'язаний дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики як одного з основних професійних обов'язків адвоката.

За порушення Правил адвокатської етики до адвоката можуть бути застосовані заходи дисциплінарної відповідальності в порядку, передбаченому чинним законодавством про адвокатуру та адвокатську діяльність, а також актами Національної асоціації адвокатів України (частина 1 статті 63 Правил адвокатської етики).

Перелік підстав для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності наведений у статті 34 Закону №5076-VI, а види дисциплінарних стягнень та строки їх застосування визначені статтею 35 цього Закону.

Згідно з ч.1, п.3 ч.2 ст. 34 Закону №5076-VI підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, яким є порушення правил адвокатської етики.

Згідно статтею 7 Правил адвокатської етики від 17 листопада 2012 року, у своїй професійній діяльності адвокат зобов'язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності. Адвокат не може давати клієнту поради, свідомо спрямовані на полегшення скоєння правопорушень, або іншим чином умисно сприяти їх скоєнню його клієнтом або іншими особами. Адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або цим Правилам. У своєму приватному житті адвокат також зобов'язаний дотримуватися закону, не вчиняти правопорушень і не сприяти зумисно їх скоєнню іншими особами.

Статтею 19 Правил адвокатської етики передбачено, що адвокату забороняється брати до виконання доручення, якщо результат, якого бажає клієнт, або засоби його досягнення, на яких клієнт наполягає, є протиправними або якщо доручення клієнта виходить за межі професійних прав і обов'язків адвоката. У цих випадках, якщо зазначені обставини не є очевидними, адвокат має надати відповідні роз'яснення клієнту. Якщо клієнт наполягає на використанні засобів виконання доручення, котрі є протиправними або виходять за межі прав адвоката, останній повинен повідомити клієнта про неприпустимість їх застосування та вказати на можливі законні шляхи досягнення того самого або подібного результату, якщо такі існують. Якщо і за таких обставин не вдається узгодити з клієнтом зміну змісту доручення, адвокат зобов'язаний відмовитись від укладення договору з клієнтом.

Статтею 8 Правил адвокатської етики визначено, що адвокат має, за можливості, сприяти позасудовому врегулюванню спорів між клієнтом та іншими особами, а в разі неможливості цього, застосовувати всі законні засоби ефективного вирішення спору на користь клієнта.

За вчинення дисциплінарного проступку та недотримання правил адвокатської етики до адвоката може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень: 1) попередження; 2) зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк від одного місяця до одного року; 3) для адвокатів України - позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України, а для адвокатів іноземних держав - виключення з Єдиного реєстру адвокатів України (частина 1 статті 35 Закону №5076-VI).

Розгляд дисциплінарної справи здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду справи дисциплінарна палата заслуховує повідомлення члена дисциплінарної палати, який проводив перевірку, про результати перевірки, пояснення адвоката, стосовно якого порушено дисциплінарну справу, особи, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, та пояснення інших заінтересованих осіб.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону №5076-VI за результатами розгляду дисциплінарної справи дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури приймає рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення або про закриття дисциплінарної справи. Рішення дисциплінарної палати приймається більшістю голосів від її загального складу, крім рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю, яке приймається двома третинами голосів від її загального складу.

Рішення у дисциплінарній справі має бути вмотивованим. Під час обрання виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, його наслідки, особа адвоката та інші обставини.

При цьому, адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дії .

В ході розгляду даної адміністративної справи, судами попередніх інстанцій було встановлено, що ОСОБА_5, 1932 року народження, проживає у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1, яке було придбано нею на прилюдних торгах 16 листопада 2012 року та належить їй на праві власності згідно свідоцтва від 05 грудня 2012 року та .

Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №37872735 та №37873560 право власності ОСОБА_5 на означене вище нерухоме майно підтверджується свідоцтвом від 21 травня 2015 року.

Водночас, правомірність вказаних прилюдних торгів оспорювалася колишнім власником домоволодіння - громадянкою ОСОБА_4, інтереси якої представляв адвокат ОСОБА_3

Так, рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 листопада 2014 року у справі №167/493/13-ц позов ОСОБА_4 задоволено повністю: визнано недійсними прилюдні торги, проведені 16 листопада 2012 року з реалізації житлового будинку, загальною площею 169,3 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами, розміщеного на земельній ділянці площею 0,1808 га., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1; визнано недійсними протокол Луцької філії ПП «Спеціалізоване підприємство Юстиція» №09-В/431/12/1-8 від 16 листопада 2012 року проведення прилюдних торгів та акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 04 грудня 2012 року.

Рішенням та ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 02 лютого 2015 року закрито провадження в даній справі в частині позовних вимог до Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» (у зв'язку з ліквідацією); відмовлено в позові в частині позовних вимог, заявлених до відповідача - ОСОБА_2 (у зв'язку з неналежністю відповідача); виключено з мотивувальної частини рішення вказівку суду на те, що прилюдні торги від 16 листопада 2012 року є незаконними і підлягають визнанню недійсними з тих підстав, що державний виконавець без дозволу органу опіки і піклування передав на реалізацію нерухоме майно, право користування яким мали неповнолітні особи. В решті рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 листопада 2014 року у справі №167/493/13-ц залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 02 березня 2015 року, постановленою за наслідками розгляду касаційних скарг ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 листопада 2014 року та рішення Апеляційного суду Волинської області від 02 лютого 2015 року, відкрито касаційне провадження у вказаній справі та зупинено виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення касаційного провадження у справі.

Листом Вищого спеціалізованого суду України від 06 травня 2015 року за вих.№31112/0/19-15 зазначені касаційні скарги було надіслано на адресу ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_3 для ознайомлення.

Однак, не зважаючи на факт ознайомлення із таким рішенням Вищого спеціалізованого суду України, 19 травня 2015 року приблизно о 07:30 годині ранку ОСОБА_4 разом із адвокатом ОСОБА_3 та представниками громадськості прибули до спірного будинковолодіння.

У своїх поясненнях Комісії ОСОБА_3 зазначив про те, що 19 травня 2015 року ним здійснювалося виключно надання правової допомоги ОСОБА_4 як зареєстрованому власнику спірного нерухомого майна.

Водночас, в матеріалах дисциплінарної справи №107 міститься лист управління державної міграційної служби України у Волинській області від 25 травня 2015 року №0701/4052, згідно якого за адресою: АДРЕСА_1, значилися зареєстрованими, однак знятими з реєстрації місця проживання згідно рішення суду, наступні особи: ОСОБА_4 - місце проживання зареєстровано з 30 грудня 2003 року по 30 жовтня 2012 року; ОСОБА_9 - з 10 березня 2004 року по 08 квітня 2013 pоку; ОСОБА_10 - з 10 березня 2004 року по 08 квітня 2013 року; ОСОБА_8 - з 19 листопада 2004 року по 30 жовтня 2012 року; ОСОБА_11 - з 16 лютого 2004 року по 30 жовтня 2012 року.

Крім того, як вбачається з протоколу засідання дисциплінарної палати комісії адвокатури Волинської області від 23 липня 2015 року №29, ОСОБА_3 підтвердив, що йому було відомо про те, що ОСОБА_4 та члени її сім'ї були виселені з цього будинку в 2012 році на підставі рішення суду.

При цьому, колегія суддів також враховує, що свідоцтво про придбання спірного будинковолодіння ОСОБА_5 від 05 грудня 2012 року є чинним та не оскаржувалось. Рішеннями Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 листопада 2014 року у справі №167/493/13-ц та Апеляційного суду Волинської області від 02 лютого 2015 року не відновлено реєстрації за ОСОБА_4 спірного будинковолодіння та не поновлено її право на проживання у ньому.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про необґрунтованість висновків ВКДКА за наслідками розгляду скарги ОСОБА_2, а відтак оскаржуване ним рішення №Х-015/2015 від 13 листопада 2015 року про залишення скарги ОСОБА_2 без задоволення та закриття дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_3, є протиправними та таким, що підлягає скасуванню.

Також судами встановлено, що незважаючи на дотримання ОСОБА_2 терміну оскарження рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області від 23 липня 2015, передбаченого ч.3 ст.39 Закону №5076-VI, рішенням ВКДКА від 13 листопада 2015 року №Х-015/2015 її було залишено без розгляду, що додатково свідчить про необґрунтованість та неврахування усіх обставин, що мають значення під час прийняття оскаржуваного рішення.

Доводи касаційної скарги не містять будь-яких нових мотивів та обґрунтувань, натомість фактично дублюють доводи апеляційної скарги, які повною мірою були дослідженні та враховані судом під час апеляційного перегляду справи.

За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду апеляційної інстанції в частині виключення із мотивувальної частини рішення суду першої інстанції посилання на порушення адвокатом ОСОБА_3 ст.21 Закону №5076-VI та Правил адвокатської етики скаржником не оскаржується, а тому не є предметом касаційного перегляду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів визнала, що висновки суду апеляційної інстанції є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року залишити без змін, а касаційну скаргу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець