Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2019 року

Київ

справа №804/1494/15

адміністративне провадження №К/9901/5488/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року (суддя Сидоренко Д.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року (судді Дадим Ю.М., Богданенко І.Ю., Круговий О.О.) у справі за її позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), уповноваженої особи Фонду на ліквідацію публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК» Приходько Юлії Вікторівни (далі - Уповноважена особа Фонду, Банк відповідно) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

У січні 2015 року ОСОБА_1 через представника звернулася до суду з позовом, у якому з урахуванням змін просила:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за договором банківського вкладу «Універсальний» від 05 серпня 2014 року № В20-207558/Т (далі - Договір банківського вкладу);

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за Договором банківського вкладу;

- визнати протиправною бездіяльність Фонду щодо не включення позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за Договором банківського вкладу;

- зобов'язати Фонд включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за Договором банківського вкладу.

Вимоги обґрунтувала тим, що законних підстав для відмови їй (ОСОБА_1.) у виплаті гарантованої суми коштів за договором (вкладу) депозиту та не включення її до реєстру вкладників немає.

Суди встановили, що 05 серпня 2014 року між позивачем та Банком укладено договір банківського вкладу «Універсальний» № В20-207558/Т.

Відповідно до меморіального ордера від 05 серпня 2014 року № 121683 та платіжного доручення від 05 серпня 2014 року № 121683 з рахунку № НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2, перераховано суму у розмірі 146 720 грн на депозитний рахунок № НОМЕР_3 ОСОБА_1

На підставі постанови Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 16 вересня 2014 року № 576 «Про віднесення ПАТ «АКТАБАНК» до категорії неплатоспроможних» виконавча дирекція Фонду 16 вересня 2014 року прийняла рішення № 90 про запровадження з 17 вересня 2014 року тимчасової адміністрації та призначила уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «АКТАБАНК».

Рішенням від 15 грудня 2014 року № 144 виконавча дирекція Фонду продовжила тимчасову адміністрацію в Банку на один місяць по 17 січня 2015 року включно. Повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Банку Приходько Ю.В. продовжила до 17 січня 2015 року включно.

При зверненні до банку-агента позивачка дізналася, що її не включили до реєстру вкладників, який формує та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду Уповноважена особа Фонду.

15 січня 2015 року Правління НБУ винесено постанову № 19 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК».

16 січня 2015 року виконавча дирекція Фонду прийнято рішення № 6 «Про початок процедури ліквідації публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку».

Позивачка зверталась до Фонду та Уповноваженої особи Фонду із заявами від 26 грудня 2014 року, 08, 17 та 27 січня 2015 року про підтвердження або спростування відомостей про внесення її до переліку вкладників на виплату гарантованої суми вкладу, які підлягають відшкодуванню Фондом, про внесення її до переліку вкладників на виплату гарантованої суми вкладу, про виплату їй гарантованої суми відшкодування за вкладом, про внесення її до переліку та Загального реєстру вкладників на виплату гарантованої суми.

Позивачка вважає, що її протиправно не включили до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та Загального реєстру таких вкладників, тому звернулася до суду з цим позовом.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 02 квітня 2015 року відмовив у задоволенні позову.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07 липня 2015 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що у строки, встановлені Законом, Уповноважена особа Фонду склала перелік вкладників, яким кошти підлягають відшкодуванню, а Фонд на підставі вказаного переліку склав і затвердив Загальний реєстр вкладників. Позивачка ОСОБА_1 не була включена до вказаних переліку та реєстру. Стосовно неї також не приймалися рішення, що укладений нею з банком правочин є нікчемним. Уповноважена особа Фонду вживала дії щодо перевірки правочинів, укладених банком, формувала перелік вкладників, яким кошти підлягають відшкодуванню, та повідомила правоохоронні органи про факт виявлення протиправних дій відносно банку тощо. Фактично, відповідачі вчиняли дії, спрямовані на перевірку правочинів банку та виплату відшкодування.

Суд дійшов висновку, що за результатами судового розгляду не встановлено пасивної поведінки відповідачів щодо позивачки при складанні переліку вкладників та формуванні і затвердженні реєстру вкладників, що свідчить про необґрунтованість тверджень про допущення відносно неї протиправної бездіяльності.

ОСОБА_1 не погодилася із рішеннями судів першої й апеляційної інстанцій і подала касаційну скаргу з вимогами про їх скасування та прийняття нового рішення про задоволення позову.

У касаційній скарзі, серед іншого, йдеться й про те, що позивачка документально підтвердила внесення вкладу до Банку, проте внаслідок бездіяльності відповідачів безпідставно протягом строку, встановленого законом, не була внесена до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду. Дії відповідачів щодо блокування інформації про вкладників, тобто фактично виключення вкладників із такого переліку, порушують норми Розділу V Правил від 09 липня 2012 року № 3. Зазначено у скарзі і про те, що суди належним чином не дослідили та не надали оцінки доказам.

Верховний Суд переглянув рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.

У постанові від 04 липня 2018 року (справа № 826/1476/15) Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку про те, що спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат, є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів з урахуванням встановленого частиною першою статті 26 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 4452-VI) граничного розміру відшкодування за вкладами.

Отже, даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом № 4452-VI, Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення).

Відповідно до статей 3, 4 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

За змістом статті 11 Закону № 4452-VI виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду.

Виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб (частина третя статті 12 Закону № 4452-VI).

Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами (стаття 26 Закону № 4452-VI).

Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (стаття 27 Закону № 4452-VI).

Відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах.

Аналіз викладених норм дає підстави вважати, що уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку наділена повноваженнями щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з урахуванням обставини, передбаченої частиною другою статті 26 Закону № 4452-VI.

Повноваження уповноваженої особи Фонду передбачені у статті 37 Закону № 4452-VI.

Згідно з частинами 1, 2 зазначеної норми Закону уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду. Уповноважена особа Фонду має право, зокрема: вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; звертається до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку.

На виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду, зокрема: діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку; видає накази та розпорядження, дає доручення, обов'язкові до виконання працівниками банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (частини друга та третя статті 27 Закону № 4452-VI).

Відповідно до частини п'ятої статті 27 Закону № 4452-VI протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті цього Закону (частина шоста статті 27 Закону № 4452-VI).

Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.

Інформація про вкладника в Переліку повинна забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.

У пункті 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення. Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях.

Таким чином, процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає такі послідовні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передачу уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

Відповідно до частини другої статті 38 Закону № 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Згідно з частиною четвертою статті 38 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Відповідно до частини п'ятої статті 38 цього ж Закону у разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Аналіз зазначених норм чинного на момент виникнення спірних відносин законодавства свідчить, що Уповноважена особа Фонду має як обов'язок у визначені строки, скласти перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, так і обов'язок, протягом дії тимчасової адміністрації, забезпечити перевірку правочинів на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними. При цьому, повідомлення стороні, про визначення договору нікчемним, може бути направлено уповноваженою особою Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації.

Аналогічна правова позиція вже викладена Верховним Судом у постанові від 31 жовтня 2018 року (справа № 826/11920/15).

Суди попередніх інстанцій встановили, що Уповноважена особа Фонду не приймала рішення щодо нікчемності правочину неплатоспроможного банку відповідно до частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, та не встановила, що Договір банківського вкладу між позивачем та Банком має ознаки нікчемного правочину. Позивачка не повідомлялася про причини не включення її до списку осіб на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.

Як згадано вище, Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у цій самій постанові від 04 липня 2018 року (справа № 826/1476/15) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.

Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивачки будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

У постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а Велика Палата Верховного Суду за подібних до встановлених у справі, що розглядається, обставин зазначила, що оскільки вклад розміщено на рахунку банку [у даній справі йдеться про АТ «Дельта Банк»] до запровадження тимчасової адміністрації, тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI. При цьому, відповідач не навів правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників згаданого банку [АТ «Дельта Банк»], які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до приписів Закону № 4452-VI.

У справі, що розглядається, відповідачі не навели, а суди попередніх інстанцій не встановили доказів наявності підстав для визнання нікчемним договору банківського вкладу у досліджуваному випадку, відповідачі також не надали доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. До того ж, вклад розміщено на рахунку банку (05 серпня 2014 року) до запровадження тимчасової адміністрації (16 вересня 2014 року).

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу, що Закон № 4452-VI не передбачає такі дії Уповноваженої особи Фонду як блокування витрат коштів за договорами, нікчемність яких може бути встановлена в майбутньому, при формуванні списків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.

З огляду на викладене, Верховний Суд не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для зобов'язання Уповноваженої особи Фонду включити позивача до переліку вкладників Банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відмовляючи у задоволенні позову у зазначеній частині, суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Фонд включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників Банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, то колегія суддів вважає їх передчасними, оскільки вчинення таких дій належить до повноважень Фонду, які можуть бути реалізовані ним лише після отримання зазначених вище відомостей від Уповноваженої особи Фонду про позивача як вкладника банку, та в даному випадку здійснені Фондом ще не були, а отже, у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суд від 07 липня 2015 року у справі № 804/1494/15 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК» Приходько Ю.В., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК» Приходько Ю.В. щодо не включення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) до переліку вкладників публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК» Приходько Ю.В. включити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) до переліку вкладників публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді: Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко