Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2018 року

Київ

справа №826/15115/16

адміністративне провадження №К/9901/4013/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Шипуліної Т.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2017 (суддя Аблов Є.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 (Степанюк А.Г., Кузьменко В.В., Шурко О.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСК Трансекспо" (далі - ТОВ "ІСК Трансекспо") до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року ТОВ "ІСК Трансекспо" звернулося до суду з позовом до ДПІ, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.08.2016 № 0084581202, яким товариство зобов'язано сплатити штраф у сумі 23 500,00 грн за порушення строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що ДПІ не мала правових підстав застосовувати до товариства штраф, оскільки товариство до подання уточнюючого розрахунку щодо виправлення помилки (заниження податкового зобов'язання з ПДВ), що міститься в раніше поданою ним податковій декларації, сплатило суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 14.02.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017, адміністративний позов ТОВ "ІСК Трансекспо" задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 30.08.2016 № 0084581202.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявив факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів (липень 2014 року) у сумі 227 358,00 грн та відповідно до положень пункту 50.1 статті 51 Податкового кодексу України (далі - ПК України) 17.10.2014 надіслав уточнюючий розрахунок і у той же день, 17.10.2014, сплатив 235 000,00 грн у рахунок суми недоплати та штрафу у розмірі трьох відсотків від такої суми. Відхиляючи доводи ДПІ щодо несвоєчасної сплати грошового зобов'язання з ПДВ саме з 10.10.2014 по 17.10.2014, суд апеляційної інстанції взяв до уваги, що грошове зобов'язання з граничним строком сплати до 10.10.2014, яке збільшено товариству на підставі податкового повідомлення - рішення від 24.09.2014 № 0009722207, є неузгодженим і не підлягає виконанню через його оскарження в адміністративному порядку.

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Доводи скаржника про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права обґрунтовані посиланням на наявну в базах даних ДПІ інформацію щодо порушення товариством термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання та норми ПК України, яким передбачено підстави та порядок проведення камеральної перевірки. Доводів на спростування правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин та їх юридичної оцінки касаційна скарга не містить.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2017 у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 03.01.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та ухвалою від 07.02.2018 визнав за можливе попередній розгляд справи.

Обґрунтовуючи заперечення щодо змісту і вимог касаційної скарги, позивач посилається на обставини, що були наведені у позовній заяві.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанції встановили, що 20.08.2014 позивач подав до ДПІ податкову звітність з ПДВ за липень 2014 року за встановленою формою, у якій самостійно обчислив податкове зобов'язання у сумі 438 883,00 грн (рядок 25.1 декларації). Сума податкового зобов'язання, зазначена у поданій товариством податковій декларації, була сплачена протягом строку, встановленого пунктом 57.1 статті 57 ПК України, що підтверджено долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень від 26.08.2014 № 3997 на суму 200 000,00 грн та від 27.08.2014 № 4003 на суму 250 000,00 грн (а.с. 26-27). Згодом позивачем було виявлено помилку - у цій декларації занижено податкові зобов'язання з ПДВ на суму 227 358 грн. Для виправлення помилки позивач 17.10.2014 надіслав уточнюючий розрахунок і того ж дня сплатив суму недоплати (227 358 грн) та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми (6820,74 грн), що підтверджено квитанцією № 2 та платіжним дорученням від 17.10.2014 № 4408 на суму 235 000,00 грн, копії яких міститься у матеріалах справи (а.с. 36, 37). 26.08.2016 ДПІ провела камеральну перевірку (акт від 26.08.2016 № 756/1-26-50-12-02-21548802), згідно з висновком якої позивач порушив строки сплати узгодженого грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 235 000,00 грн з граничним строком сплати до 10.10.2014 на 8 календарних дня. На підставі акту перевірки від 26.08.2016 № 756/1-26-50-12-02-21548802 ДПІ прийняла податкове повідомлення - рішення, з приводу правомірності якого виник спір.

Також суди встановили, що за даними розрахунку штрафної санкції до податкового повідомлення-рішення від 30.08.2016 № 0084581202 підставою виникнення грошового зобов'язання з граничним строком сплати до 10.10.2014 зазначено податкове повідомлення - рішення від 24.09.2014 № 0009722207, яким товариству збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 1 325 781,00 грн, але яке оскаржено в адміністративному порядку.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 203.1 статті 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (пункт 203.2 статті 203 ПК України).

Виправлення помилок у раніше поданій податковій декларації передбачено пунктом 50.1 статті 50 ПК України: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

За правилом пункту 126.1 статті 126 ПК, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до пункту 56.15 статті 15 ПК України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Встановивши, що позивач сплатив донараховану в уточнюючому розрахунку суму ПДВ та штраф у розмірі 3% у день подання уточнюючого розрахунку, а грошове зобов'язання з граничним строком сплати до 10.10.2014, збільшене товариству на підставі податкового повідомлення - рішення від 24.09.2014 № 0009722207, є неузгодженим, суди дійшли правильного висновку, що застосування податковим органом штрафу за невиконання позивачем вимог, передбачених пунктом 57.1 статті 57 ПК України, щодо порушення строку сплати узгодженого грошового зобов'язання, є безпідставним.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15.12.2017) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зміст наведених норм саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення особою податкового законодавства.

Застосувавши наведені норми до встановлених у судовому процесі обставин, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 30.08.2016 № 0084581202.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна