Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.02.2018 м. Київ

№ К/9901/946/17

№ 520/8695/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Гімона М.М.,

суддів: Бучик А.Ю., Мороз Л.Л.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі на постанову Київського районного суду міста Одеси від 3 жовтня 2017 року (головуючий суддя - Куриленко О.М.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року (головуючий суддя - Вербицька Н.В., судді - Джабурій О.В., Кравченко К.В.),

у адміністративній справі №520/8695/17 за позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі (далі - Управління ПФУ) про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року ОСОБА_1, через свого представника ОСОБА_2, звернулась з позовом, в якому просила визнати протиправною відмову Управління ПФУ в призначені, нарахуванні та виплаті пенсії від 20 липня 2017 року № 299/Б-11 та зобов'язати призначити та виплачувати пенсію в розмірі, обчисленому на підставі довідок про заробітну плату для обчислення пенсії.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 17 липня 2017 року звернулась до Управління ПФУ із заявою про призначення та нарахування їй пенсії за віком, з врахуванням 32 років трудового стажу в Україні. Однак, листом від 20 липня 2017 року № 299/Б-11 їй відмовлено та вказано, що для розгляду даного питання необхідно подати заяву встановленого зразка, яку надати особисто, за місцем проживання (реєстрації) або через законного представника за місцем проживання (реєстрації) заявника. Вважає, що Управління ПФУ відмовляючи їй в призначенні пенсії допустило порушення норм законодавства.

Постановою Київського районного суду міста Одеси від 3 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року, позов задоволено. Визнано протиправною відмову Управління ПФУ в призначенні, нарахуванні та виплати позивачу пенсії від 20 липня 2017 року № 299/Б-11 та зобов'язано призначити нарахування пенсії та виплачувати її в розмірі обчисленому на підставі довідок про заробіток для обчислення пенсії.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про їх скасування та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування касаційної скарги послався на положення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого пенсійне забезпечення громадян України, що живуть за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами. Однак, угоди між Україною та Німеччиною про пенсійне забезпечення громадян України, які проживають на території Німеччини не укладено. Також зазначає, що призначення пенсії відбувається при розгляді заяви особи з прийняттям відповідного рішення згідно Порядку, затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України від 25 листопада 2015 року № 22-1. Вважає, що його дії є правомірними та повністю відповідають вимогам чинного законодавства.

У відзиві на касаційну скаргу представник позивача просить залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Вирішуючи позов суди попередніх інстанцій посилаючись на Рішення Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року №25-рн/2009, яким визнано неконституційними положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», дійшли правильного висновку, що право громадянина на одержання пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне місце проживання в Україні. Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа - в Україні чи за її межами.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач звернулася за призначенням пенсії в порядку, визначеному Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та у спосіб, передбачений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій.

Втім, колегія суддів не погоджується із такими висновками судів, оскільки вони дійшли їх без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення даної справи.

Статтею 44 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного Фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного Фонду України за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного Фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року N 13-1) (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 1.1. Порядку заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Додатком 2 до переліку визначена форма заяви про призначення/перерахунок пенсії, яка містить перелік документів, необхідних для призначення пенсії.

Відповідно до пункту 2.23 Порядку документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (пункт 4.7 Порядку).

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку. Отже, вказана обставина має суттєве значення для розгляду справи.

Вирішуючи позовні вимоги, суди виходили з того, що ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується її паспортом для виїзду за кордон і 17 липня 2017 року вона звернулась до Управління ПФУ із заявою про призначення їй пенсії за віком. Листом від 20 липня 2017 року № 299/Б-11 Управління ПФУ відмовило їй у призначенні пенсії, посилаючись на те, що вона не перебуває на обліку в Управлінні ПФУ, а також на відсутність укладеного Україною договору про пенсійне забезпечення громадян з Німеччиною.

Між тим, суди не перевірили заяву позивача про призначення пенсії за віком на відповідність вимогам статті 44 Закону № 1058-IV та Додатку 2 Порядку, зокрема, чи подано заяву встановленого зразка та наявність необхідного пакету документів до неї, що визначає право на цей вид пенсії. Отже, суди не встановили, чи дотримано позивачем порядок звернення за призначенням пенсії.

Також, суди виходили з того, що листом Управління ПФУ від 20 липня 2017 року № 299/Б-11 позивачу відмовлено в призначенні пенсії, однак, за перевіркою матеріалів справи, зміст вказаного листа зводиться фактично до надання роз'яснень щодо умов та порядку подання документів для призначення пенсії, а відтак не є рішенням про відмову в призначенні позивачу пенсії. Таким чином, висновки судів про визнання протиправною відмову Управління ПФУ в призначенні пенсії позивачу є передчасними.

Окрім цього, суди дійшли висновку, що останнім місцем реєстрації позивача в Україні було місто Одеса, вулиця Адмірала Лазарєва, 50, однак, не навели у своїх рішеннях будь-якого посилання на докази, що підтверджують цю обставину.

Що ж стосується висновку судів про наявність у позивача відповідного страхового стажу, відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що дає право на призначення пенсії за віком, то суди дійшли його без встановлення фактичних обставин та підтвердження їх відповідними доказами.

Частинами другою та третьою статті 159 КАС України (в редакції, на момент прийняття рішення) встановлено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, оскільки встановили їх без дослідження належних доказів, що у відповідності до пункту 3 частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду на підставі допустимих доказів необхідно перевірити, чи подавалась позивачем 17 липня 2017 року до Управління ПФУ заява про призначення пенсії, чи відповідає вона вимогам, встановленим статтею 44 Закону № 1058-IV та, відповідно, чи приймалось за результатами її розгляду рішення, передбачене Порядком, після чого, з урахуванням встановлених обставин, ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 345, 353, 356 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Одесі задовольнити частково.

Постанову Київського районного суду міста Одеси від 3 жовтня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді М.М. Гімон

А.Ю. Бучик

Л.Л. Мороз