Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Постанова КАС ВП від 12.12.2025 року у справі №320/49063/23 Постанова КАС ВП від 12.12.2025 року у справі №320...
print
Друк
search Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

касаційний адміністративний суд верховного суду ( КАС ВП )

Історія справи

Постанова КАС ВП від 12.12.2025 року у справі №320/49063/23

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2025 року

м. Київ

справа № 320/49063/23

касаційне провадження № К/990/49707/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засадінні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року (головуючий суддя - Кочанова П.В.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ганечко О.М.; судді: Кузьменко В.В., Сорочко Є.О.)

у справі № 320/49063/23

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

до Головного управління ДПС у Львівській області

про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 року Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (далі - ПАТ «Укрнафта», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 14 серпня 2023 року № 0011728-1308-1301, сформованої ГУ ДПС у Львівській області щодо позивача, на загальну суму податкового боргу 158 858 324,07 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, платник зазначив, що оскаржувана податкова вимога є протиправною, оскільки на дату її формування суми грошових зобов`язань, визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 08 березня 2023 року, вже були оскаржені позивачем у судовому порядку та не набули статусу узгодженого податкового боргу. Позивач звертає увагу, що 18 липня 2023 року ним подано позовні заяви до Київського окружного адміністративного суду, про що контролюючий орган був попередньо поінформований листом від 26 червня 2023 року № 01/01/07-415, однак відповідач, всупереч вимогам статті 59 Податкового кодексу України (далі - ПК України), сформував і надіслав податкову вимогу щодо неузгоджених сум.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 08 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року, позов задовольнив.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, судові інстанції дійшли висновку, що на момент формування оскаржуваної податкової вимоги грошові зобов`язання, визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 08 червня 2023 року, були неузгодженими, оскільки позивач до цієї дати звернувся до суду з відповідними позовами, що підтверджується доказами їх направлення поштовим зв`язком. У зв`язку з цим такі суми не могли вважатися податковим боргом у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, а відтак у контролюючого органу були відсутні правові підстави для застосування пункту 59.1 статті 59 ПК України та формування податкової вимоги. Крім того, суди врахували чинність податкової вимоги від 30 травня 2022 року № 0000440-1300-3100, що згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України унеможливлює повторне направлення нової податкової вимоги за наявності непогашеного податкового боргу.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС у Львівській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, покликаючись на порушення судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 59 ПК України, дійшовши помилкового висновку про неузгодженість грошових зобов`язань, на підставі яких сформовано спірну податкову вимогу. На переконання відповідача, відсутність на дату формування податкової вимоги ухвал про відкриття провадження у справах щодо оскарження податкових повідомлень-рішень унеможливлювала врахування факту судового оскарження як обставини, що перешкоджає виникненню податкового боргу. Податковий орган також стверджує, що несплачені у встановлений строк суми податкових зобов`язань набули статусу податкового боргу, а податкова вимога була сформована автоматично відповідно до Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 червня 2017 року № 610, на підставі даних інформаційних систем.

Ухвалою від 06 січня 2025 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Львівській області.

13 жовтня 2025 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, при цьому доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судових інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судовий розгляд встановив, що за результатами камеральних перевірок ГУ ДПС у Львівській області 08 червня 2023 року прийнято низку податкових повідомлень-рішень, зокрема: № 13121/13-01-04-11/0013539, № 13132/13-01-04-12/0013539, № 13191/13-01-04-10/0013539, № 0131730412, № 013157/13-01-04-13, № 013154/13-01-04-13, № 013159/13-01-04-13 на загальну суму 157 709 163,08 грн.

Листом від 26 червня 2023 року № 01/01/07-415 ПАТ «Укрнафта» повідомило ГУ ДПС у Львівській області та Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків про намір оскаржити зазначені податкові повідомлення-рішення в судовому порядку.

18 липня 2023 року позивачем направлено до Київського окружного адміністративного суду поштові відправлення з позовними заявами про визнання протиправними та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень. Факт здачі позовних заяв до відділення поштового зв`язку підтверджується наявними у справі описами вкладення у цінний лист.

Матеріали справи також містять лист Київського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року № 01-21/13009/23, згідно з яким позовні заяви ПАТ «Укрнафта» одержано судом та вони будуть зареєстровані по мірі можливості, а затримка реєстрації пов`язана з надмірним навантаженням суду у зв`язку з виконанням Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».

У подальшому ухвалами Київського окружного адміністративного суду у період з січня по березень 2024 року відкрито провадження у справах № 320/45848/23, № 320/45959/23, № 320/46282/23, № 320/46342/23 та № 320/48134/23 за позовами ПАТ «Укрнафта» до ГУ ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування зазначених податкових повідомлень-рішень.

14 серпня 2023 року ГУ ДПС у Львівській області сформовано податкову вимогу № 0011728-1308-1301 про те, що станом на 13 серпня 2023 року сума податкового боргу ПАТ «Укрнафта» становить 158 858 324,07 грн.

Відповідно до детального розрахунку суми податкового боргу до податкової вимоги від 14 серпня 2023 року № 0011728-1308-1301, борг складається з наступного:

рентна плата за користування надрами для видобування нафти у загальному розмірі 25 503 596,97 грн, в тому числі: податкове зобов`язання 23 392 099,12 грн, штрафні (фінансові) санкції 1 850 535,00 грн, пеня 45 260 962,40 грн;

рентна плата за користування надрами для видобування нафти у загальному розмірі 3 975 698,68 грн, в тому числі: податкове зобов`язання 2 899 180,08 грн, штрафні (фінансові) санкції 1 045 559,90 грн, пеня 30 958,70 грн;

рентна плата за користування надрами для видобування нафти у загальному розмірі 9 223 975,96 грн, в тому числі: податкове зобов`язання 6 151 461,99 грн, штрафні (фінансові) санкції 3 004 402,60 грн, пеня 68 111,37 грн;

рентна плата за користування надрами для видобування нафти у загальному розмірі 26 953 421,06 грн, в тому числі: податкове зобов`язання 19 698 070,98 грн, штрафні (фінансові) санкції 7 045 528,44 грн, пеня 209 821,64 грн;

рентна плата за користування надрами для видобування нафти у загальному розмірі 5 933 902,09 грн, в тому числі: податкове зобов`язання 4 697 236,34 грн, штрафні (фінансові) санкції 1 182 978,26 грн, пеня 53 687,49 грн;

рентна плата за користування надрами для видобування нафти у загальному розмірі 86 146 140,98 грн, в тому числі: податкове зобов`язання 36 760 270,83 грн, штрафні (фінансові) санкції 48 872 233,50 грн, пеня 513 636,65 грн;

рентна плата за користування надрами для видобування нафти у загальному розмірі 1 121 120,35 грн, в тому числі: податкове зобов`язання 977 113,00 грн, штрафні (фінансові) санкції 132 492,60 грн, пеня 11 514,75 грн;

рентна плата за користування надрами для видобування природного газу у загальному розмірі 467,98 грн, в тому числі: податкове зобов`язання 467,98 грн.

Не погодившись з податковою вимогою від 14 серпня 2023 року № 0011728-1308-1301, ПАТ «Укрнафта» звернулось до Державної податкової служби України зі скаргою.

Скарга обґрунтована тим, що внаслідок проведених податковим органом камеральних перевірок прийнято податкові повідомлення-рішення, які були оскаржені ПАТ «Укрнафта» до Київського окружного адміністративного суду. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення було отримано платником в період з 11 червня 2023 року по 14 червня 2023 року, а позовні заяви подані 18 липня 2023 року, тобто в межах строків, передбачених законодавством України. Отже, станом на день подання скарги грошове зобов`язання щодо ПАТ «Укрнафта» у розмірі 157 709 163,08 грн, визначене у податковій вимозі від 14 серпня 2023 року № 0011728-1308-1301, є безпідставним та помилковим.

Окрім того, у скарзі зазначено, що ПАТ «Укрнафта» повідомило ГУ ДПС у Львівській області та Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків про оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень в судовому порядку.

За результатом розгляду скарги товариства рішенням Державної податкової служби України від 17 листопада 2023 року № 34317/6/99-00-06-03-03-06 податкову вимогу ГУ ДПС у Львівській області від 14 серпня 2023 року № 0011728-1308-1301 залишено без змін, а скаргу - без задоволення. Рішення мотивоване тим, що на дату формування податкової вимоги ухвали суду про відкриття провадження до ГУ ДПС у Львівській області не надходили. Станом на 01 листопада 2023 року в інтегрованій картці платника ПАТ «Укрнафта» обліковується податковий борг, отже зазначена податкова вимога відкликанню не підлягає.

Спірним у справі питанням є правомірність прийняття відповідачем податкової вимоги від 14 серпня 2023 року № 0011728-1308-1301.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За приписами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 ПК України).

За змістом підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Податкова вимога це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу (підпункт 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога разом із детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

За правилами пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Вирішальне значення для цієї справи має з`ясування статусу грошових зобов`язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 08 червня 2023 року, на момент формування спірної податкової вимоги 14 серпня 2023 року.

Абзацом четвертим пункту 56.18 статті 56 ПК України встановлено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Частиною дев`ятою статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Відповідно до частини першої статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України позов пред`являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

У системному зв`язку наведені норми означають, що для цілей пункту 56.18 статті 56 ПК України моментом «звернення платника податків до суду» слід вважати момент фактичного подання позовної заяви - у тому числі момент здачі її до установи поштового зв`язку для подальшого направлення до суду, за умови підтвердження цього належними доказами.

Як установлено судами попередніх інстанцій, ПАТ «Укрнафта» подало (здало до установи поштового зв`язку) позовні заяви про оскарження податкових повідомлень-рішень 18 липня 2023 року, тоді як спірну податкову вимогу сформовано 14 серпня 2023 року.

За таких обставин грошові зобов`язання, визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 08 червня 2023 року, на момент формування податкової вимоги не набули статусу узгоджених у розумінні пункту 56.18 статті 56 ПК України та не могли вважатися податковим боргом у значенні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Колегія суддів звертає увагу, що норми ПК України, зокрема статті 56 та підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, спрямовані на забезпечення реального та ефективного права платника податків на судовий захист. У цьому контексті момент подання позовної заяви, підтверджений належними доказами здачі її на пошту, є юридично значимою обставиною, яка свідчить про початок процедури оскарження. Закон не пов`язує неузгодженість грошового зобов`язання із внутрішньою організацією роботи суду або технічною можливістю оперативної реєстрації справи, а тим більше - не допускає створення для платника негативних наслідків у період між фактичним поданням позову та винесенням судом ухвали про відкриття провадження. Саме такий підхід узгоджується з принципом верховенства права та правової визначеності.

Верховний Суд також зазначає, що контролюючий орган не вправі формувати податкову вимогу щодо зобов`язань, які на момент її винесення втратили статус узгоджених у зв`язку з їх судовим оскарженням. Податковий орган, отримавши від платника інформацію про початок процедури оскарження, має враховувати, що перебіг строків та процесуальні дії суду перебувають поза сферою контролю та впливу платника. Неналежна або затримана реєстрація позовної заяви з причин, пов`язаних з навантаженням суду чи дією Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», не може змінювати правової природи грошового зобов`язання та перетворювати його на податковий борг. Будь-яке інше тлумачення створювало б ризик штучного виникнення податкового боргу всупереч волевиявленню платника та підривало б гарантії ефективного судового захисту, передбачені статтею 55 Конституції України.

За таких обставин, у контролюючого органу були відсутні правові підстави для застосування пункту 59.1 статті 59 ПК України і формування податкової вимоги від 14 серпня 2023 року № 0011728-1308-1301 щодо сум, правомірність нарахування яких оспорюється позивачем у судовому порядку.

Посилання відповідача на те, що на дату формування спірної податкової вимоги ухвали про відкриття провадження у справах № 320/45848/23, № 320/45959/23, № 320/46282/23, № 320/46342/23 та № 320/48134/23 до ГУ ДПС у Львівській області не надходили, колегія суддів оцінює критично. Норми податкового законодавства пов`язують зміну статусу грошового зобов`язання (узгоджене / неузгоджене) саме з фактом звернення платника податків до суду, а не з моментом отримання контролюючим органом ухвали про відкриття провадження та відображення відповідної інформації в інтегрованій картці платника податків чи реєстрі податкових повідомлень-рішень. Особливості документообігу між судом і контролюючим органом, а також технічні аспекти функціонування інформаційно-телекомунікаційних систем останнього не можуть змінювати правовий режим грошового зобов`язання і покладати на платника податків ризик недосконалості внутрішніх процедур державного органу.

Колегія суддів погоджується також з висновком судів попередніх інстанцій про те, що наявність попередньої податкової вимоги від 30 травня 2022 року № 0000440-1300-3100, яка не була відкликана, виключала можливість формування нової податкової вимоги щодо того ж платника в умовах існування податкового боргу. Зміна розміру податкового боргу відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України не є підставою для надсилання нової податкової вимоги, а впливає лише на розмір зобов`язання, що підлягає погашенню в межах уже направленої податкової вимоги.

Доводи касаційної скарги щодо важливості своєчасної сплати податків і зборів в умовах воєнного стану, а також посилання на значний суспільний інтерес до цієї справи самі по собі не спростовують установлених судами обставин протиправності спірної податкової вимоги та не свідчать про правильність застосування контролюючим органом норм податкового законодавства. Обов`язок платників сплачувати податки у визначені законом розмірах і строки є безумовним, однак діяльність податкових органів із забезпечення цієї сплати повинна здійснюватися виключно в межах повноважень і у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, із дотриманням принципів правової визначеності, пропорційності та належного урядування.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, повно й всебічно з`ясували обставини справи, надали належну оцінку доказам і дійшли обґрунтованого висновку про протиправність податкової вимоги від 14 серпня 2023 року № 0011728-1308-1301. Доводи касаційної скарги зводяться переважно до незгоди скаржника з правовою оцінкою встановлених обставин та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341 343 349 350 351 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст

Приймаємо до оплати