ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2018 року

Київ

справа №808/7295/14

адміністративне провадження №К/9901/11732/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2016 року (колегія суддів у складі: Суховарова А.В., Ясенова Т.І., Головко О.В.) у справі №808/7295/14 за позовом ОСОБА_4 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Словянського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

встановив:

У жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - ГУ МВС України в Донецькій області), Словянського міського відділу ГУ МВС України в Донецькій області (далі - Словянський МВ) , в якому просив: визнати незаконними та скасувати накази МВС України від 29 липня 2014 року № 805 та від 12 серпня 2014 року № 1535 о/с про звільнення з органів внутрішніх справ, наказ ГУ МВС України в Донецькій області від 5 вересня 2014 року № 333 о/с в частині обчислення вислуги років, поновити його на посаді начальника сектору по боротьбі з незаконним обігом наркотиків Словянського МВ (з обслуговування м. Слов'янська та Слов'янського району), стягнути грошове забезпечення за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 липня 2015 року (колегія суддів у складі: Чернової Ж.М., Максименко Л.Я., Нечипуренко О.М.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2016 року скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 липня 2015 року, прийнято нове рішення про задоволення позову: визнано протиправними і скасовано накази МВС України від 29 липня 2014 року № 805 та від 12 серпня 2014 року № 1535 о/с в частині звільнення начальника сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Словянського МВ ГУ МВС України в Донецькій області майора міліції ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу; поновлено ОСОБА_4 на роботі з 12 серпня 2014 року; зобов'язано Слов'янське МВ нарахувати і виплатити ОСОБА_4 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 12 серпня 2014 року по день фактичного поновлення на посаді з урахуванням отриманого доходу в цей період; визнано протиправним і скасовано наказ ГУ МВС України в Донецькій області № 333 о/с від 5 вересня 2014 року в частині обчислення вислуги років ОСОБА_4

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції ГУ МВС України в Донецькій області звернулось із касаційною скаргою, у якій просить скасувати таке судове рішення і залишити в силі постанову суду першої інстанції, як таку, що відповідає вимогам закону. В обґрунтування касаційної скарги посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зокрема, вказує, що після закінчення відпустки позивач не приступив до виконання своїх службових обов'язків, чим дискредитував ОВС. Також зазначає, що апеляційний суд неправильно визначив дату поновлення на посаді та взагалі не вказав розмір грошового забезпечення, яке слід присудити на користь позивача за час вимушеного прогулу.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити рішення апеляційного суду без змін як законне й обґрунтоване, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 проходив службу в органах внутрішніх справ з 1995 року, з червня 2013 року обіймав посаду начальника сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Словянського МВ (з обслуговування м. Слов'янськ та Слов'янського району) у званні майора міліції.

За фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУ МВС України в Донецькій області, Міністром внутрішніх справ України 29 липня 2014 року затверджено висновок службового розслідування.

Згідно з висновком 12 квітня 2014 року озброєними представниками «ДНР» захоплено приміщення Словянського МВ. Після цього окремі працівники, в тому числі ОСОБА_4, не виходили на службу без поважних причин, чим порушили службову дисципліну, що підтверджено рапортами командирів і начальників служб та зафіксовано відповідними актами. Опитана у ході проведення розслідування в.о. начальника сектору кадрового забезпечення Словянського МВ Марченко О.О. надала копії рапортів начальників служб та комісійні акти про відсутність працівників на службі без поважних причин, у тому числі й ОСОБА_4

Наказом МВС України від 29 липня 2014 року № 805 за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення статті 65 Конституції України, Закону України «Про міліцію» та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, ОСОБА_4 звільнено з органів внутрішніх справ України за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Іншим наказом МВС України від 12 серпня 2014 року № 1535 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із постановленням на військовий облік).

Наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 5 вересня 2014 року № 333 позивачу визначено вислугу років станом на 12 серпня 2014 року.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з правомірності звільнення позивача, враховуючи його відсутність на службі без поважних причин з 27 травня по 20 червня 2014 року. Надану позивачем довідку про тимчасову непрацездатність суд визнав неналежним доказом, оскільки вона не зареєстрована за місцем служби, а також не містить записів щодо причин непрацездатності.

Приймаючи протилежне рішення та задовольняючи позов апеляційний суд вважав звільнення позивача незаконним, оскільки відповідачем не доведено вчинення останнім дій або бездіяльності, що дискредитують звання рядового і начальницького складу ОВС.

Надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, колегія суддів Верховного Суду виходить з такого.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види дисциплінарних стягнень, порядок їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень, визначено Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни. За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (статті 2, 5 Дисциплінарного статуту).

Підстави звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу встановлені пунктами 63- 65 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114).

Однією з таких підстав є порушення особою рядовою і начальницького складу дисципліни.

Пунктами 66 і 67 Положення виокремлено підстави звільнення зі служби за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, та за вчинення злочину або адміністративного корупційного правопорушення.

Відповідно до пункту 66 Положення № 114 особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення, тобто у запас Збройних Сил або у відставку.

Дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та не заперечувалося відповідачем, з 2 по 16 квітня 2014 року ОСОБА_4 знаходився у черговій оплачуваній відпустці, після виходу на роботу 17 квітня 2014 року приступив до виконання службових обов'язків.

В оскаржуваних наказах не вказані конкретні дні відсутності позивача на службі. Під час розгляду справи відповідач зазначав, що ОСОБА_4 не виходив на службу з 27 травня по 8 липня 2014 року, що і стало підставою до його звільнення зі служби.

Водночас, апеляційним судом встановлено, що у період з 26 травня по 20 червня 2014 року позивач був тимчасово непрацездатним, що підтверджується довідкою № 158, виданою міською лікарнею.

Суд першої інстанції не прийняв вказану довідку як доказ з тих підстав, що така не була зареєстрована за місцем служби ОСОБА_4 та не містила належних записів щодо діагнозу позивача. Водночас, апеляційний суд з цього приводу зауважив, і з таким погоджується суд касаційної інстанції, що вказана довідка підтверджує факт непрацездатності позивача, оскільки в м. Слов'янську відсутня поліклініка МВС України, а найближча знаходиться в м. Краматорську, де в той час активно велись бойові дії. Крім того, діагноз позивача зафіксовано у виписці із медичної карти стаціонарного хворого, яка міститься у справі.

Далі, у період з 20 червня по 20 липня 2014 року ОСОБА_4 було надано відпустку, що підтверджується наказом Словянського МВ ГУ МВС України в Донецькій області від 16 червня 2014 року № 28. Однак, у зв'язку з відкликанням з відпустки, позивач приступив до роботи 8 липня 2014 року.

Апеляційним судом встановлено, що після виходу на роботу позивач продовжував виконувати службові обов'язки, в тому числі розглядав матеріали за повідомленнями громадян про скоєння злочинів, та отримував грошове забезпечення по липень 2014 року.

Отже, судами у цій справі не встановлено, а відповідачами не надано доказів скоєння позивачем вчинку, який би дискредитував звання рядового і начальницького складу, при цьому у висновку службового розслідування вказано, що позивач порушив службову дисципліну, що виразилось у невиході на службу без поважних причин. Однак, такі посилання були спростовані судом апеляційної інстанції.

Таким чином, апеляційний суд дійшов правильного висновку про незаконність звільнення ОСОБА_4 та поновив його на службі в органах внутрішніх справ.

При цьому за змістом пункту 24 Положення № 114 у разі незаконного звільнення особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню саме на попередній посаді.

Так, у касаційній скарзі відповідач звертає увагу на те, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору не враховано, що 12 серпня 2014 року був останнім робочим днем ОСОБА_4, а тому він підлягав поновленню на службі не з цієї дати, як вирішено судом, а з наступного за звільненням дня. Однак, на переконання Суду, це не вплинуло на правильність вирішення справи у цілому, оскільки внаслідок поновлення позивача на службі у судовому порядку його служба вважається продовженою і такою, що не переривалася.

Разом з тим, колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги про те, що апеляційним судом не вказано розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь позивача.

За змістом пункту 24 Положення № 114 у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Спеціальним законодавством, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин, не було врегульовано механізм розрахунку грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається за правилами, передбаченими постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абзацом 1 пункту 8 розділу IV Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що середньоденна заробітна плата (грошове забезпечення) позивача складало 199,99 грн (а.с. 280 Т.1).

Отже, відповідно до Порядку № 100 середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу визначається шляхом множення середньоденної заробітної плати на кількість робочих днів з дня звільнення по день винесення рішення про поновлення.

Період вимушеного прогулу позивача з 13 серпня 2014 року (наступний за звільненням день, початок вимушеного прогулу) по 13 січня 2016 року (день винесення судом апеляційної інстанції рішення) становить - 358 робочих днів (2014 рік - 100 днів, 2015 рік - 251 день, 2016 рік - 7 днів), а відтак, втрачений заробіток за час вимушеного прогулу становить 71596,42 грн (358 х 199,99).

У даній справі апеляційний суд не встановив вини позивача у тому, що справа розглядалася більше року, тому позивач має право на отримання грошового забезпечення за весь період вимушеного прогулу.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року (справа № 11-134ас18) підтримала правову позицію, сформульовану раніше Верховним Судом України, та вказала, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

За таких обставин, Суд вважає за необхідне змінити рішення суду апеляційної інстанції в частині стягнення на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

В решті судове рішення апеляційного суду підлягає залишенню без змін, оскільки суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при його ухваленні.

Крім того, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 8 лютого 2016 року було відстрочено ГУ МВС України в Донецькій області сплату судового збору до ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції.

Керуючись статтями 344, 349, 350, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2016 року змінити, виклавши шостий абзац її резолютивної частини наступним чином:

«Стягнути з Словянського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_4 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 13 серпня 2014 року по 13 січня 2016 року в сумі 71596,42 грн (сімдесят одну тисячу п'ятсот дев'яносто шість грн 42 коп)».

В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області судовий збір за подання касаційної скарги в сумі 661,44 грн (шістсот шістдесят одну грн 44 коп).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець