Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.11.2020 року у справі №826/3346/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 826/3346/16

адміністративне провадження № К/9901/32503/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2017 року (cуддя Аблов Є. В. ) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року (головуючий суддя Кузьмишина О. М., судді: Костюк Л. О., Шелест С. Б. ) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМТ Електронікс" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕМТ Електронікс" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Київської міської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 02 жовтня 2015 року №100250005/2015/000043/2 і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02 жовтня 2015 року №100250005/2015/00086; зобов'язання прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених позивачем митних платежів в сумі 207 672,31 грн. та подати його для виконання відповідному органу, що здійснює державне обслуговування бюджетних коштів.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство вказувало, що визначення митним органом митної вартості товарів, які ввозились на митну територію України, по шостому (резервному), а не по першому (за ціною договору), як було здійснено позивачем, методу суперечить вимогам Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки декларантом було надано всі необхідні документи для ідентифікації товарів, що ввозились, та підтвердження заявленої ним митної вартості останніх; крім того коригування митної вартості призвело до надмірної сплати Товариством митних платежів.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року, позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 02 жовтня 2015 року №100250005/2015/000043/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02 жовтня 2015 року №100250005/2015/00086; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи такі рішення, суди, дослідивши обставини справи, прийшли до висновку, що позивачем подано всі належні та допустимі докази в підтвердження правильності обраного методу визначення митної вартості товарів та числових значень останньої, а отже, як наслідок, відсутність у відповідача підстав для застосування при митному оформленні імпортованих позивачем товарів іншого (шостого) методу; крім того, суди зазначили про передчасність позовної вимоги про повернення надміру сплачених Товариством митних платежів з огляду на недотримання ним встановленого законом порядку їх повернення.

Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, Митниця звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, зазначаючи, що митну вартість імпортованих позивачем товарів було нею скориговано у зв'язку із наявністю розбіжностей в поданих ним документах, а також непідтвердженням всіх складових заявленої митної вартості.

При цьому зміст касаційної скарги свідчить, що відповідачем рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються лише в частині задоволення позовних вимог, а відтак відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) саме в цій частині вони й підлягають касаційному перегляду.

Позивач в письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій, які він вважає обґрунтованими і законними, - без змін.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.

Судами встановлено, що 25 червня 2015 року між Товариством (як покупцем) та Компанією "FUZHOU LINSHENG IMPORT and EXPORT TRADING Co., LTD", Китай (як постачальником) укладено зовнішньоекономічний контракт щодо постачання товару №1/CLND, який визначається у специфікаціях на кожну окрему партію товару.

З метою митного оформлення поставленого товару позивачем 22 вересня 2015 року подано Митниці митну декларацію №100250005/2015/114358, в якій задекларовано товар - патрони для ламп розжарювання, кріпильні вироби з пластмаси, клемники кінцеві, з'єднувальні елементи для проводів та кабелів.

Разом з електронною митною декларацією на підтвердження визначеної за основним методом (ціною договору (контракту)) митної вартості товарів подано наступні документи: зовнішньоекономічний контракт щодо постачання товару №1/CLND від 25 червня 2015 року; комерційний інвойс компанії постачальника товару №LS - 20150813 від 13 серпня 2015 року; копії платіжних доручень від 22 липня 2015 року №55 на суму 8316,32 доларів США та від 19 серпня 2015 року №56 на суму 19404,76 доларів США; пакувальний лист компанії постачальника товару №LS -20150813PL від 13 серпня 2015 року; експертний висновок Державного підприємства "УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА" №2573 від 10 вересня 2015 року; копію коносаменту (Bill of Lading) №SZ20151471 від 20 серпня 2015 року; міжнародну автомобільну накладну (CMR) №1751 від 21 вересня 2015 року; довідку ТОВ "ТГЛ Україна" про транспортні витрати №22-09/15-01 від 22 вересня 2015 року; копію експортної митної декларації постачальника товару №350120150015662170 від 13 серпня 2015року; копію прайс-листа виробника товару компанії від 12 січня 2015 pоку.

Також, листами від 25 вересня 2015 року та від 01 жовтня 2015 року позивачем надано до митного оформлення додаткові документи, а 02 жовтня 2015 року - декларацію митної вартості №100250005/2015/114741 з наступними додатковими документами: виправлену копію експортної митної декларації постачальника товару №350120150015662170 від 13 серпня 2015 pоку; копію листа компанії постачальника товару від 25 вересня 2015 року стосовно виправлення помилки в зазначенні ваги брутто та нетто товару з визначенням правильної ваги - брутто: 15770 кг та нетто: 15050 кг; копію специфікації №1 від 11 травня 2015 року до зовнішньоекономічного контракту щодо постачання товару №1/CLND від 25 червня 2015 року щодо імпортованої партії товару.

За результатами розгляду митної декларації та доданих документів посадовою особою відповідача 02 жовтня 2015 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100250005/2015/000043/2 та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100250005/2015/00086.

Вказаним рішенням відповідач за резервним методом збільшив митну вартість частини вказаної партії товару, а саме: керамічних та келітових патронів для ламп розжарювання для внутрішнього встановлення в приміщеннях під напругу від побутової мережі 220В, вагою 13016,5 кг брутто, 12438,00 кг нетто - із заявленої позивачем в сумі 15921,92 доларів США або 1,28 доларів за 1 кг до розрахованої відповідачем на рівні 46642,50 доларів США або 3,75 доларів за 1 кг вантажу.

Згідно графи 33 вказаного рішення про коригування митної вартості, обставинами його прийняття, стали неможливість визначення митної вартості товарів, що імпортуються, за ціною договору (вартістю операції) через виявлені розбіжності ваги 15934,30 кг брутто та 15187,30 кг нетто товару, зазначеній в експортній митній декларації постачальника товару від 13 серпня 2015 року, порівняно з вагою цього ж товару в коносаменті та пакувальному листі щодо товару - 15 770,00 кг брутто та 15 050,5 нетто товару; в наданих додатково документах щодо подальшої реалізації продукції через торгівельну мережу "Епіцентр" різниться інформація щодо планової ціни реалізації та відпускної ціни "Епіцентр К", а саме: в листі Tовариства від 25 вересня 2015 року №135 зазначено, що планова ціна реалізації товарної позиції "Патрон керамічний Е27 HL519" арт. 22-0104 становить 1,80 грн. без ПДВ, а в специфікації №1 від 29 грудня 2014 року до договору поставки від 01 квітня 2014 року за №1659/30/10, укладеним між ТОВ "Епіцентр К" та Товариством, ціна покупки з ПДВ становить 3,89 грн., а рекомендована ціна з продажу - 5,75 грн. з ПДВ.

Позивач 07 жовтня 2015 року звернувся до відповідача з листом за вих. №140 щодо підтвердження заявленої позивачем митної вартості та вимогою щодо скасування зазначеного рішення.

Митниця листом від 13 жовтня 2015 року за вих. №6184/10/26-70-25-02-05 відмовила у перегляді оскаржуваного рішення, в зв'язку з чим Товариство подало до ДФС України скаргу за вих. №153 від 11 листопада 2015 року про його скасування, втім остання своїм рішенням від 23 грудня 2015 року за вих. №27561/6/99-99-25-01-04-15 в задоволенні скарги відмовила.

Не погодившись із здійсненим Митницею коригуванням митної вартості товарів, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм статей 49, 50 МК України. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 статей 49, 50 МК України (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

Так частинами 1, 2, 3 статті 57 (глава 9 розділу 3) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм частинами 1, 2, 3 статті 57 (глава 9 розділу 3) МК України.

Згідно із частинами 1, 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у частинами 1, 2 статті 58 МК України, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 "Резервний метод" МК України).

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом частин 1, 2, 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених частин 1, 2, 3 статті 53 МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частин 1, 2, 3 статті 53 МК України, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5, 6 статті 53 МК України).

Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частинами 1, 2, 3 статті 54 МК України.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень частинами 1, 2, 3 статті 54 МК України.

В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинами 1, 2, 3 статті 54 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 частинами 1, 2, 3 статті 54 МК України; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частин 1 та 2 статті 55 МК України, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частин 1 та 2 статті 55 МК України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X частин 1 та 2 статті 55 МК України в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 частин 1 та 2 статті 55 МК України або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).

Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим суди, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товарів, прийшли до висновку про недоведеність відповідачем недостатності наданих позивачем з первинними МД документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товарів за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товарів при недоведеності неможливості її визначення за основним; при цьому подані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товари та їх ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом; в той же час відповідачем не надано доказів на спростування визначеної Товариством вартості товарів, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Зокрема, як встановили суди та зазначено в оскаржуваному рішенні, відповідач відмовився визнати визначену позивачем за ціною договору митну вартість через виявлені ним розбіжності у вазі товару 15934,30 кг брутто та 15187,30 кг нетто товару, зазначеній в експортній митній декларації постачальника товару від 13 серпня 2015 року, порівняно з вагою цього ж товару в коносаменті та пакувальному листі - 15770,00 кг брутто та 15050,5 нетто товару, а також у зв'язку із невідповідностями в додатково наданих Товариством документах щодо ціни продукції при її подальшій реалізації через торгівельну мережу "Епіцентр".

В той же час, суди встановили, що позивачем додатково подавались митному органу виправлена копія експортної митної декларації постачальника товару №350120150015662170 від 13 серпня 2015 року, копія листа компанії постачальника товару від 25 вересня 2015 pоку стосовно виправлення помилки в зазначенні ваги брутто та нетто товару із визначенням правильної ваги товару: брутто - 15770 кг та нетто - 15050 кг; копія специфікації №1 від 11 травня 2015 року до зовнішньоекономічного контракту щодо постачання товару №1/CLND від 25 червня 2015 року щодо імпортованої партії товару.

Крім того, відповідачем жодним чином не обґрунтовано, яким чином ціни на подальшу реалізацію товару впливають на визначення його митної вартості за першим методом.

Також, в оскаржуваному рішенні зазначено, що митна вартість визначена за резервним методом та ґрунтується на раніше визначених органом доходів і зборів митних вартостях згідно ВМД №100250001/2015/010192 від 27 березня 2015 року, проте, суди прийшли до висновку, що застосування відповідачем методу визначення митної вартості вантажу позивача за митною вартістю в митній декларації іншої сторонньої особи пропорційно відношенню загальної вартості вантажу до його загальної маси є неприйнятним, оскільки у складі вантажу позивача був вантаж з дуже відмінними технічними характеристиками як за вагою, так і за вартістю (більш легкі та значно дорожчі бакелитові патрони до ламп та більш важкі та значно дешевші керамічні патрони до ламп).

До того ж прийняте відповідачем рішення не містить будь-яких вказівок щодо того, які саме числові значення складових митної вартості імпортованого позивачем товару дають підстави для сумніву у визначеній ним митній вартості за ціною договору.

Враховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 02 жовтня 2015 року №100250005/2015/000043/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02 жовтня 2015 року №100250005/2015/00086 ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судами обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному частин 1 та 4 статті 242 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частиною 1 статті 350 КАС України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС. С. Пасічник І. А. Васильєва В. П. Юрченко