Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.11.2020 року у справі №814/2923/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 814/2923/16

адміністративне провадження № К/9901/41393/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В. В.,

суддів - Бившевої Л. І., Ханової Р. Ф.,

розглянув в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.03.2017 (суддя - Гордієнко Т. О.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2017 (головуючий суддя - Ступакова І. Г., судді: Бітов А. І., Лук'янчук О. В. ) у справі №814/2923/16.

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - ГУ ДФС у Миколаївській області) від 23.12.2016 №0004041405.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.03.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від
29.08.2017, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.12.2016 № 0004041405 частково в сумі 34822,50 грн. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій ГУ ДФС у Миколаївській області оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.03.2017, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування доводів касаційної скарги ГУ ДФС у Миколаївській області зазначає про правомірність притягнення позивача до відповідальності за порушення пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оскільки під час проведення перевірки позивачем не було надано доказів, які б спростовували виявлені контролюючим органом порушення.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС у Миколаївській області проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 (кафе) щодо дотримання порядку здійснення платниками платків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, виробництва та обігу підакцизних товарів.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 08.12.2016 №0260/14/29/14/ НОМЕР_1, в якому відображено висновок про порушення пунктів 11, 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме порушено режим використання попереднього програмування товарних запасів по найменуванню, ціні та кількісті, за яке на підставі пункту 6 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачена відповідальність в сумі 85 грн. (5х17). Також, встановлено порушення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання, здійснення продажу товарів, які не відображені в такому обліку, а саме перевіркою встановлено надлишок товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання в сумі 17411,25 грн., за яке застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації.

На підставі названого акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від
23.12.2016 №0004041405, згідно з яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 34907,50 грн.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, виходив з того, що Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування вести облік товарних запасів або на складах, або за місцем їх реалізації, тому відсутність книги обліку доходів та витрат за місцем реалізації товарів не може свідчить про не здійснення обліку товарних запасів відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки у суб'єкта господарювання може бути декілька торгових об'єктів, на яких ведеться одна книга обліку доходів та витрат, і яка об'єктивно не можу перебувати в різних торгових об'єктах. Крім того, позивач надав суду документи, які підтверджують ведення ним обліку товарних запасів відповідно до вимог чинного законодавства. Разом з цим, суд першої інстанції в частині виявленого порушення передбаченого пунктом 11 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", за яке застосована санкція в сумі 85 грн., дійшов до висновку, що позивач не надав суду будь-яких доказів на спростування порушень виявлених за наслідками проведеної перевірки та відмовив в позові в цій частині.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" зобов'язує суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Таким чином, фізичні особи-підприємці, які перебували на загальній системі оподаткування, при продажі товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації. Недотримання вказаного обов'язку має наслідком застосування фінансової санкції у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації.

Правові ж засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до статті 9 якого підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом державної податкової служби.

Форма книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядок її ведення, затверджені наказом ДПА України від 16.09.2013 № 481, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України
01.10.2013 за № 1686/24218.

Пунктом 1 вказаного Порядку передбачено, що фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Враховуючи викладене, законодавство покладає на фізичних осіб-підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, обов'язок з ведення Книги обліку доходів і витрат, що полягає у здійсненні записів щодо реалізованих товарів за підсумками робочого дня, а також зі зберігання первинних документів щодо походження товару.

Згідно акту фактичної перевірки від 08.12.2016 №0260/14/29/14/ НОМЕР_1 та відомостей про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) (додаток до акту перевірки), контролюючим органом констатовано відсутність документів на отримання товару на суму 17 411,25 грн.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податкові звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Під час апеляційного розгляду справи, позивачем було надано заперечення на акт фактичної перевірки від 08.12.2016 №0260/14/29/14/ НОМЕР_1 (зареєстровано податковим органом 16.12.2016), відповідно до якого позивачем були додані копія Книги обліку доходів і витрат, яка зареєстрована 28.10.2013 №6589/2, копії видаткових накладних на товар, який був визначений в додатку до акту перевірки.

Враховуючи зазначені обставини та долучені до матеріалів справи Книгу обліку доходів і витрат, видаткові накладні та товаро-транспортні накладні, які були надані платником податку контролюючому органу до прийняття податкового повідомлення-рішення від 23.12.2016 №0004041405 проте ним не враховані, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині нарахування штрафних санкцій в розмірі 34822,50 грн.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.03.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2017 у справі №814/2923/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ. В. Хохуляк Л. І. Бившева Р. Ф. Ханова