ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 161/14920/16-а

адміністративне провадження № К/9901/62632/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

суддя-доповідач - Стародуб О.П.

судді: Єзеров А.А., Кравчук В.М.

в порядку письмового провадження розглянув касаційну скаргу Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2018 (головуючий суддя - Запотічний І.І., судді: Довга О.І., Затолочний В.С.)

у справі за позовом Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії,

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Відділ державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради звернувся в суд з позовною заявою, в якій просив зобов`язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 знести за власний рахунок самочинно збудоване кафе по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався, що проведення перебудови збудованого відповідачем майна є неможливим, оскільки таке збудоване без дотримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, тобто, без урахування законних інтересів власників, користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва, без документа, який посвідчує право на виконання будівельних робіт, а також, без розроблення проектної документації, збудоване майно не відповідає державним стандартам, нормам, правилам, що встановлюють комплекс якісних, кількісних показників та вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно дозволу № 411 від 01.04.2004 Виконавчий комітет Луцької міської ради Волинської області дозволив ОСОБА_1 , без зазначення терміну, розміщення кіоску та літньої площадки по АДРЕСА_1 .

Згодом, 04.12.2009, між Луцькою міською радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки площею 191 кв.м. в АДРЕСА_1 , який зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди 12.01.2010 за №041007700004.

Відповідно до акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 04.12.2009 відповідачу було визначено межі земельної ділянки в натурі та згідно акту прийому-передачі від 12.01.2010 було передано орендовану земельну ділянку.

Судом встановлено, що на підставі наказу № 73 від 30.05.2016 проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об`єкті будівництва під час реконструкції тимчасової споруди під кафе на АДРЕСА_1 .

За результатами проведеної перевірки складений акт про дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 30.05.2016, яким встановлено, що підприємцем ОСОБА_1 проведена реконструкція тимчасової споруди під кафе на АДРЕСА_1 без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги п.2 ч.1 ст.34 Закону № 3038-VI. Об`єкт віднесено до ІІ категорії складності.

За результатами перевірки складено припис від 30.05.2016 про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт, яким ОСОБА_1 був зобов`язаний усунути виявлені порушення до 30.08.2016, а також складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 30.08.2016, яким було встановлено порушення абз.3 п.4 ч.2 ст.2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" від 14.10.1994 № 208/94-ВР. Позивачем зазначено, що від отримання складених документів ОСОБА_1 відмовився.

09.06.2016 винесена постанова № 13 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз.3 п.4 ч.2 ст.2 Закону № 208/94-ВР та накладений на нього штраф у сумі 52200 грн.

Припис від 30.05.2016 містив вимоги про усунення виявлених порушень до 30.08.2016 та про повідомлення відділу ДАБК у цей же термін у разі виконання вимог припису. Однак, від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 повідомлень про виконання припису чи декларації про початок виконання будівельних робіт до відділу ДАБК не надходило.

12.10.2016 на підставі наказу та направлення № 152 від 12.10.2016, посадовими особами відділу ДАБК проведена позапланова перевірка виконання вимог припису від 30.05.2016 на об`єкті будівництва "Реконструкція тимчасової споруди під кафе на АДРЕСА_1 ".

Під час проведення перевірки, актом від 12.10.2016 встановлено, що вимоги припису від 30.05.2016 про усунення порушень при реконструкції тимчасової споруди під кафе на АДРЕСА_1 не виконані: відповідачем не подана декларація про початок виконання будівельних робіт; добудова в добровільному порядку не знесена.

ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.10.2017 позовні вимоги задоволено.

Зобов`язано Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 знести за власний рахунок самочинно збудоване кафе по АДРЕСА_1 .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач декларацію про початок виконання будівельних робіт з реконструкції тимчасової споруди під кафе на АДРЕСА_1 не подавав.

Враховуючи те, що будівельні роботи на об`єкті виконані без документу, що дає право на виконання будівельних робіт, без містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та без розробленого та затвердженого в установленому порядку проекту, вимоги припису відповідачем не виконано, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 повинен знести самочинно збудований об`єкт за вказаною адресою.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2017 скасовано постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.10.2017 та провадження закрито з мотивів, що даний спір повинен розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Постановою Верховного Суду від 11.04.2018 скасовано ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2017 та справу направлено для продовження розгляду до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Верховний суд виходив з того, що висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження в цій справі з підстав передбачених п.1 ч.1 ст.157 КАС України ( у редакції, чинній на час прийняття рішень) є помилковим та даний спір повинен розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2018 рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції і відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач факт отримання припису від 30.05.2016 про усунення порушень заперечує, а позивачем не було дотримано вимог ст.38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», так як відповідач не мав можливості спростувати чи виконати вимоги припису до 30.08.2016.

Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що постановою Луцького районного суду Волинської області від 06.04.2017 у справі № 161/458/17 встановлено, що розміщення тимчасової споруди по АДРЕСА_1 , на момент її розміщення, відповідало вимогам норм чинного на той час законодавства, а відтак, визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 20.07.2016 № 428-18 «Про демонтаж тимчасової споруди по АДРЕСА_1 ». Дане рішення залишене без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2017.

Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішенням Господарського суду Волинської області від 08.02.2017 у справі № 903/3/17 визнано поновленим договір від 04.12.2009 оренди землі площею 191 кв.м., по АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 220540029, зареєстрований у Волинській філії ДП «Центр ДЗК» 12.01.2010 за № 0410077000477 на п`ять років до 12.01.2020. Дане рішення набрало законної сили відповідно до постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 у справі № 903/3/17.

ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обґрунтування касаційної скарги позивач покликається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема, скаржник покликається на те, що будівництво виконувалось відповідачем без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, а тому, позовні вимоги про його знесення підлягали задоволенню.

Також позивач покликається на те, що відповідач був належним чином повідомлений про наслідки проведеної перевірки та про необхідність усунення виявлених порушень.

Також скаржник покликається на те, що застосовані апеляційним судом висновки у іншій справі не стосуються предмету спору у справі, яка розглядається.

Позивач просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити у її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частин першої та другої статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №3038), право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що належать до I-III категорій складності, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводить орган державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п`яти робочих днів з дня надходження декларації.

Виконувати будівельні роботи, підключати об`єкт будівництва до інженерних мереж та споруд без реєстрації зазначеної декларації забороняється.

Відповідно до статті 38 Закон №3038 у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

У разі неможливості виконання рішення суду особою, яка здійснила таке самочинне будівництво (смерть цієї особи, оголошення її померлою, визнання безвісно відсутньою, ліквідація чи визнання її банкрутом тощо), знесення самочинно збудованого об`єкта здійснюється за рішенням суду за рахунок коштів правонаступника або за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету та в інших випадках, передбачених законодавством.

Виконання рішення суду, що набрало законної сили, щодо знесення самочинно збудованого об`єкта здійснюється відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" .

Спори за позовами органів державного будівельного контролю про знесення самочинного будівництва неодноразово були предметом розгляду у Верховному Суді.

Так, у постанові від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, серед іншого, дійшов наступних висновків:

«Можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.

В інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (1) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (3) належно затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.

Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4 статті 376 ЦК України).

В цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови.».

У справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено і фактично не заперечується відповідачем факт виконання будівельних робіт без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, що в силу приписів статті 376 ЦК України відносить такий об?єкт будівництва до самочинного.

При цьому, судом першої інстанції також встановлено, що перевірка проведена у присутності відповідача, який від отримання припису про усунення виявлених порушень відмовився, що свідчить про його обізнаність з виявленими порушеннями та необхідністю їх усунення, однак вимоги припису відповідачем не виконано.

Застосування судом апеляційної інстанції під час вирішення справи висновків у справах № 161/458/17 та № 903/3/17 є безпідставним, оскільки такі стосуються демонтажу тимчасової споруди та договору оренди земельної ділянки, відповідно, однак не пов?язані з предметом доказування у справі, яка розглядається, і не спростовують висновки суду першої інстанції щодо виконання відповідачем будівельних робіт без відповідних дозвільних документів.

За таких обставин, враховуючи сформовану практику Верховного Суду, суд першої інстанції, обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про знесення самочинно збудованого об?єкта.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи викладене, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341 346 349 352 356 359 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2018 у справі № 161/14920/16-а скасувати.

Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03.10.2017 у справі № 161/14920/16-а залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук