ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2021 року

м. Київ

справа №182/1283/17 (2-а/0182/254/2017)

провадження № К/9901/23196/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н. В., суддів: Бевзенка В. М., Берназюка Я. О., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Нікопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про зобов'язання призначити виплату пенсії за віком, за касаційною скаргою Нікопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області на постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі судді Рибакової В. В. від 08 червня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Білак С. В., Олефіренко Н. А., Шальєвої В. А. від 23 серпня 2017 року,

УСТАНОВИЛ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Нікопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про зобов'язання призначити виплату пенсії за віком, у якому просила:

- зобов'язати Нікопольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області призначити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з 01 вересня 2016 року (з дати першого звернення за призначенням пенсії) у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково.

Зобов'язано Нікопольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області призначити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з 02 вересня 2016 року у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що проживаючи в Ізраїлі, позивачка має такі ж самі конституційні права як і інші громадяни України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії за ознакою місця проживання і, враховуючі ті обставини, що відповідачем було неправомірно відмовлено в призначенні пенсії позивачці з підстав відсутності паспорта громадянина України, що засвідчує особу на території України, або посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Нікопольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області звернулось із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2017 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України, яка з 2000 року постійно проживає у державі Ізраїль, де прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в державі Ізраїль. До виїзду за кордон позивачка проживала за адресою: АДРЕСА_1.

6. Трудовий стаж та вік згідно із записами у трудовій книжці та довідки про заробітну плату дає їй право на призначення пенсії.

7. Постановою Печерського районного суду м. Києва від 21 листопада 2016 року у справі № 757/50501/16-а зобов'язано Пенсійний фонд України передати заяву позивачки ОСОБА_1 про призначення пенсії уповноваженому територіального управління для розгляду по суті.

8. Пенсійного фонду України листом від 6 лютого 2017 року № 720/Є-11 повідомив позивачку, що її заява про призначення пенсії та додані документи направлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для подальшого спрямування до Нікопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області для розгляду по суті та ухвалення рішення відповідно до чинного законодавства.

9.02 вересня 2016 року, а не 01 вересня 2016 року, як зазначено позивачкою, представник позивачки за довіреністю В. Меламед звернувся до Нікопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 за віком, разом із нотаріально посвідченою апостильованою копією паспорта та оригіналами необхідних документів, які були надані для огляду та засвідчення копій, що підтверджується штампом з вхідним номером про прийняття документів.

10. Нікопольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області листом від 06 вересня 2016 року № Є-167-1 представнику позивачки було повідомлено у відмові у призначенні виплати пенсії, посилаючись на те, що згідно з наданими документами: копії довіреності від 9 серпня 2016 року, копії довіреності від 01 вересня 2016 року, копії паспорту ОСОБА_1 (НОМЕР_1), копії ідентифікаційного номера ОСОБА_1, копії трудової книжки ОСОБА_1, заяви про призначення пенсії ОСОБА_1, призначити пенсію неможливо у зв'язку з відсутністю оригіналів документів. Також для призначення пенсії ОСОБА_1, потрібно надати до управління її паспорт громадянина України або посвідку на постійне місце проживання в Україні, де повинна бути відмітка про місце її проживання в Україні.

11. Не погоджуючись із рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

12. Касаційна скарга обґрунтована тим, що документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердження страхового стажу є трудова книжка, то разом з оригіналом трудової книжки надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію. У порушення вимог порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії, відповідачу були надані тільки копія паспорту, копія ІПН, копія трудової книжки, копія довіреності, а в заяві про призначення пенсії зазначено, що за потреби інші документи та/або оригінали доданих до заяви копій документів, необхідних для призначення пенсії будуть надані додатково за вимогою.

13. Позивачкою подано заперечення на касаційну скаргу Нікопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області на постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 8 червня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2017 року, у яких вона просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

14. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15. Відповідно до частини третьої статті 25 Основного Закону Держави Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.

16. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

17. Частиною третьою статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

18. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

19. Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.

20. Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із частини 1 статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та досягли встановленого частини 1 статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у частини 1 статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та інші особи, передбачені частини 1 статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

21. Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

22. Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 установлено перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії, зокрема, документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637; для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 1,3 до Положення); документи про місце проживання (реєстрації) особи.

За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування (пункт 2.22 Порядку № 22-1).

23. Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію (пункт 2.23 Порядку № 22-1).

24. Згідно із пунктом 2.9 Порядку № 22-1 особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу), місце її проживання (реєстрації) та вік.

25. Відповідно до пункту 3.3 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, надає: роз'яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності - бланки документів; допомогу особам, зазначеним у пунктах 1.1 і 1.2 розділу I цього Порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.

26. Підпунктом 4.1 пункту 4 Порядку № 22-1 передбачено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

27. Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

28. Пунктом 4.3 Порядку № 22-1 передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

29. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. (пункт 4.7 Порядку № 22-1).

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

30. Отже, кожен громадянин України, включно пенсіонер, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.

31. Позивачка, проживаючи в Ізраїлі, як громадянка України, має такі самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки Конституція Україні та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.

32. Відповідно до правової та соціальної природи пенсійного забезпечення, право громадянина на призначення йому пенсії не може залежати від умови постійного проживання в Україні.

33. Згідно з наявними в матеріалах справи копії паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 є громадянкою України.

34. Як установлено судами попередніх інстанцій, Нікопольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області листом від 06 вересня 2016 року № Є-167-1 представнику позивачки було повідомлено у відмові у призначенні виплати пенсії, посилаючись на те, що згідно з наданими документами: копії довіреності від 9 серпня 2016 року, копії довіреності від 1 вересня 2016 року, копії паспорту ОСОБА_1 (НОМЕР_1), копії ідентифікаційного номера ОСОБА_1, копії трудової книжки ОСОБА_1, заяви про призначення пенсії ОСОБА_1, призначити пенсію неможливо у зв'язку з відсутністю оригіналів документів. Також для призначення пенсії ОСОБА_1, потрібно надати до управління її паспорт громадянина України або посвідку на постійне місце проживання в Україні, де повинна бути відмітка про місце її проживання в Україні.

35. Таким чином, відповідач, отримавши звернення представника позивача від 02 вересня 2016 року, заяву ОСОБА_2 про призначення пенсії та копії доданих до звернення документів всупереч пунктам 3.3,4.2 Порядку № 22-1, не прийняв відповідного процесуального рішення про призначення/відмову у призначенні пенсії, а протиправно розглянув заяву у порядку Закону України "Про звернення громадян", чим порушив права та законні інтереси позивачки.

36. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 18 червня 2020 року у справі № 265/4170/17 та від 09 вересня 2021 року у справі № 160/12588/19 та колегія суддів не вбачає підстав для відступу від нього.

37. Відповідно до частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

38. Згідно із частиною 2 статті 9 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до частиною 2 статті 9 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, в межах позовних вимог.

Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

39. Виходячи із наведеного, суд дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог, а саме зобов'язати відповідача розглянути заяву позивача про призначення пенсії відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Порядку № 22-I.

40. Водночас колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в іншій частині у зв'язку із наступним.

41. Оскільки судами установлено, що відповідачем процесуальне рішення про призначення/відмову у призначенні пенсії позивачу не приймалось, тобто заява ОСОБА_2 про призначення пенсії фактично по суті розглянутою не була, а тому суд зазначає, що в цьому випадку позивачем неналежним чином обраний спосіб захисту своїх прав, оскільки суд за встановлених у цій справі судами попередніх інстанцій обставин не має права втручатися в діяльність відповідача шляхом його зобов'язання призначити та виплачувати їй пенсію за віком у розмірі відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

42. Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

43. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

44. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

45. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

46. Зазначена стаття містить три окремі норми.

Перша - має загальний характер, проголошує принцип мирного володіння майном: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Друга норма стосується випадків позбавлення майна і підпорядковує його певним умовам: ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Третя норма визнає, що держави мають право, зокрема, контролювати використання майна, відповідно до загальних інтересів, шляхом запровадження законів, які вони вважають необхідними для забезпечення такої мети: попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

47. Справа "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" (заяви № 7151/75 та № 7152/75) демонструє, що перед тим, як з'ясувати, чи було дотримано першу норму, ЄСПЛ повинен встановити застосовність у цій справі решти двох норм: необхідно з'ясувати, чи можуть заявники скаржитися на втручання в це право і, якщо так, чи виправдане таке втручання (пункт 57).

48. ЄСПЛ виходить із того, що положення статті 1 Першого протоколу Конвенції містить три правила:

(а) перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном;

(б) друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у право на мирне володіння майном правомірним;

(в) третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього.

49. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності.

50. Право на пенсію включається в поняття "майно" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності ", а відтак і "майном". Отже, при з'ясуванні змісту поняття "майно" недостатньо керуватися національним законодавством держав-учасниць Конвенції. Щоб вирішити питання щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції до конкретної справи, ЄСПЛ повинен з'ясувати, чи надають обставини справи в цілому заявнику право на самостійний інтерес, що захищається цією статтею. Аналізуючи практику розгляду ЄСПЛ справ щодо порушення права володіння майном, можемо зробити висновок, що поняття "майно", як і "власність", має досить широке тлумачення й охоплює цілу низку економічних інтересів (активів) - як матеріальних, так і нематеріальних та включає в себе право на пенсію та соціальні виплати.

51. Згідно із пунктом 39 рішення ЄСПЛ у справі "Гайгузус проти Австрії" (заява № 17371/90), якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, в свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

52. Відповідно до пункту 41 рішення ЄСПЛ у справі "Пічкур проти України" (Заява № 10441/06), якщо у договірній державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, зумовлені або не обумовлені попередньою сплатою внесків, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, для осіб, що відповідають вимогам такого законодавства.

53. Отже, право на пенсію підпадає під сферу дії статті 1 Протоколу першого Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством. Конституція України, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" гарантує всім громадянам України, за певних умов, право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій.

54. Суд при прийнятті рішення враховує також позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

55. Ураховуючи те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення Конституції України (статті 25, 46), Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Порядку № 22-I щодо порядку прийняття рішення про призначення пенсії, зважаючи на положення статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та прийняття нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Нікопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області задовольнити частково.

Постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 8 червня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Зобов'язати Нікопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 02 вересня 2016 року відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач Н. В. Коваленко

Судді В. М. Бевзенко

Я. О. Берназюк