Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.08.2019 року у справі №716/727/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 вересня 2019 року

м. Київ

справа №716/727/17

адміністративне провадження №К/9901/32336/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О. П.,

судді - Єзеров А. А., Кравчук В. М.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на постанову Заставнівського районного суду Чернівецької області від 06.07.2017р. (суддя - Стрілець Я. С. ) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017р. (судді - Сторчак В. Ю., Ватаманюк Р. В., Мельник-Томенко Ж. М. ) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:

-визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо припинення нарахування та виплати пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 01.06.2015р. ;

-зобов'язати прийняти рішення про поновлення нарахування та виплату пенсії з
01.06.2015р. та стягнути невиплачену пенсію за віком за період з 01.06.2015р. по
14.12.2016р.

В обгрунтування позовних вимог посилалась на те, що з 01.06.2015р. вона втратила право на призначення щомісячного довічного грошового утримання на підставі пункту 5 Розділу III Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015р. №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (далі - ~law5~), а відтак, з цієї дати відпали обставини, які в силу абзацу 2 ~law6~ перешкоджали б виплачувати їй пенсію.

Постановою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 06.07.2017р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від
05.10.2017р., позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за віком призначеної
20.07.2009р. відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 01.06.2015р.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області відновити та здійснити виплату ОСОБА_1 призначеної пенсії за віком відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 01.06.2015р. до 14.12.2016р.

З рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обгрунтування касаційної скарги посилається на те, що припинивши виплату пенсії позивачу відповідач діяв відповідно до вимог діючого законодавства.

Крім того посилався на пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду, у зв'язку з чим зазначав, що позов підлягає залишенню без розгляду.

Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач працювала на посаді судді апеляційного суду Чернівецької області. З 20.07.2009р. позивачу призначено пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Після призначення пенсії, позивач продовжувала працювати на посаді судді.

З 01.04.2015р. виплату пенсії позивачу було припинено на підставі п. 12 Закону України №213-VIII від 02.03.2015р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення".

В травні 2017 року позивач звернулась до відповідача з заявою, в якій просила відновити їй пенсію за віком з 01.06.2015р.

Листом від 19.05.2017р. №65/П-11 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав щодо відновлення виплати їй пенсії, посилаючись на те, що починаючи з
01.04.2015р. по 31.12.2015р. відповідно до Закону України від 02.03.2015р. №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" у період роботи пенсіонера на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про судоустрій і статус суддів" пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не виплачуються.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо зупинення виплати пенсії та відмови у поновленні її виплати, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки до 01 червня 2015 року не було прийнято закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Тобто, з 01 червня 2015 року позивач втратила право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а тому з зазначеної дати має бути відновлено виплату пенсії за віком, призначеної їй відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", через відсутність підстав для припинення її виплати.

Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, дії відповідача щодо невиплати позивачу пенсії за віком з 1 червня 2015 року призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є неправомірними.

Крім того, суд апеляційної інстанції визнав безпідставними посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду та дійшов висновку, що позивачем такий строк не пропущено, оскільки докази порушення своїх прав позивач отримала
19.05.2017р. з листа відповідача і саме з причин відсутності достовірних даних про предмет позову була позбавлена можливості доступу до правосуддя.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

10.04.2015р. набрав чинності ~law17~, яким внесено зміни до ~law18~ та визначено, що тимчасово, у період з 1 квітня по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами від 17 листопада 1992 року № 2790-ХІІ "Про статус народного депутата України", №889-VII, від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру", від 7 липня 2010 року №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до ~law20~, не виплачуються.

За пунктом 5 Прикінцевих положень ~law21~, у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до вище~law22~в.

Оскільки ~law23~ не скасовано, його положення не визнано неконституційними, а до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, відповідно до ~law24~.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що з 01 червня 2015 року особи, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, згідно з ~law25~, втратили право на пенсійне забезпечення відповідно до ~law26~, і з цієї дати їм повинна бути відновлена виплата пенсії за віком, призначена відповідно до ~law27~.

Аналогічна позиція щодо застосування норм права висловлена Верховним судом України в постанові від 24.05.2016р. (справа №333/6710/15-а), та Верховним Судом в постановах від 27.03.2018р. (справа 695/831/16-а), від 05.06.2018р. (справа №205/4414/16-а (2-а/205/118/16) і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності у позивача права на поновлення виплати пенсії за віком, починаючи з 01 червня по 31 грудня 2015 року.

Вирішуючи питання про наявність у позивача права на отримання пенсії за віком за період з 01.01.2016р. по 14.12.2016р., колегія суддів виходить з того, що з 01 січня 2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015р. №911-VIII, яким було продовжено особливий порядок виплати пенсії працюючим пенсіонерам у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року.

Згідно з ~law29~ (в редакції ~law30~) тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

Отже, з 1 січня 2016 року призначені пенсії не виплачуються, у разі роботи осіб на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру ", "Про судоустрій і статус суддів".

Судами встановлено, що після призначення пенсії у 2009 році позивач продовжувала працювати на посаді судді, з якої звільнена 14.12.2016р. у зв'язку з подання заяви про відставку.

За таких обставин, висновки судів щодо протиправності припинення виплати позивачу пенсії протягом 2016 року не грунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

Колегія суддів вважає помилковим посилання судів попередніх інстанцій на рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016р. №4-рп/2016 (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці), як на одну з підстав задоволення позову, оскільки зазначеним рішенням були визнані неконституційними положення статті 141 "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010р. №2453-VI, зокрема, щодо обмеження та припинення виплати щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, тоді, як позивачу у цій справі було призначено пенсію за віком відповідно до положень ~law32~, які не були предметом розгляду Конституційного Суду України та відповідно є чинними.

Посилання в касаційній скарзі на пропуск позивачем строку звернення до суду також є безпідставним, оскільки вказане питання вирішувалось апеляційним судом і за наслідками його вирішення встановлено дотримання позивачем такого строку.

В свою чергу, за правилами частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи викладене, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню в частині задоволення позовних вимог за період з 01.01.2016р. по 14.12.2016р. з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у їх задоволенні, а в решті - залишенню без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області задовольнити частково.

Постанову Заставнівського районного суду Чернівецької області від 06.07.2017р. та ухвалу Віннницького апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017р. скасувати в частині задоволення позовних вимог за період з 01.01.2016р. по
14.12.2016р. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зазначених позовних вимог відмовити.

В решті постанову Заставнівського районного суду Чернівецької області від
06.07.2017р. та ухвалу Віннницького апеляційного адміністративного суду від
05.10.2017р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О. П. Стародуб

А. А. Єзеров

В. М. Кравчук