Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.02.2018 року у справі №653/643/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 вересня 2019 року

Київ

справа №653/643/17

адміністративне провадження №К/9901/8728/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Тацій Л. В.,

суддів: Стеценка С. Г., Чиркіна С. М., -

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка діє особисто та через представника - адвоката Вадима Меламеда, на постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 31 травня 2017 року (прийняту судом у складі судді Крапівіна О. П. ) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Федусика А. Г., суддів: Зуєвої Л. Є., Шевчук О. А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Генічеського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила зобов'язати відповідача призначити їй виплату пенсії за віком з 23 лютого 2016 року у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації та компенсації втрати частини доходів.

Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій

Генічеський районний суд Херсонської області постановою від 31 травня 2017 року позов задовольнив частково.

Зобов'язав управління ПФУ повторно розглянути заяву позивачки від 23 лютого 2016 року про призначення пенсії з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині даного судового рішення.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Приймаючи таке рішення суд першої інстанції виходив із того, що за змістом розділів 3,4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року № 22-1 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11848, у редакції, чинній на час звернення позивачки із заявою про призначення пенсії, далі - Порядок) особи подають територіальному органу заяву про отримання пенсії відповідно до законодавства України із зазначенням місця проживання (реєстрації) та паспорт громадянина України (паспорт громадянина України для виїзду за кордон). За бажанням особи зазначені документи можуть бути подані її представником, який пред'являє документ, що посвідчує його особу, та подає документ (нотаріально засвідчену копію), що підтверджує його повноваження, або надіслані поштою. У таких випадках справжність підпису на заяві засвідчується нотаріально.

Крім того, позивачці неправомірно відмовлено у задоволенні заяви, оскільки право громадянина на одержання призначеної пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні, держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами, тому позивачка, як громадянка України, має право на отримання призначеної їй пенсії за віком незалежно від місця проживання.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 11 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, хоча і погодився з висновком суду першої інстанції про те, що подання заяви про призначення пенсії може відбуватись як особисто заявником, так і через представника, повноваження якого відповідним чином посвідчені, проте, встановивши, що позивачем такі документи, як свідоцтво про народження, паспорт СРСР, ізраїльське посвідчення особи, довідки про заробітну плату були подані в копіях, про що свідчить опис додатків в листі від 07 грудня 2015 року № 30, які не були посвідчені нотаріально, що в сукупності робить неможливим призначення пенсії позивачці за поданою нею заявою. Тому позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання призначити виплату пенсії за віком визнав необґрунтованими.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

24 січня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову повністю.

У скарзі посилається на неправильне застосування судами матеріальних норм права.

Зокрема, зазначає, що коли представник позивача особисто подавав до пенсійного органу заяву про призначення пенсії ОСОБА_1, він подавав копії документів, а також надавав їх оригінали для огляду та засвідчення копій, що підтверджується вхідним штампом відповідача на супровідному листі. Суд першої інстанції відсторонився від повного з'ясування обставин справи, зокрема, не звернув увагу на те, що у справі вже є вказівка ПФУ розглянути заяву та рішення суду і обидва документи відповідач проігнорував та двічі відмовив позивачці у призначенні пенсії. Вважає, що є всі умови для призначення пенсії.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Верховний Суд ухвалою від 28 березня 2018 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1.

У зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гриціва М. І., який відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 24 січня 2018 року був визначений головуючим суддею у цій справі, розпорядженням в. о. начальника управління забезпечення автоматизованого документообігу суду секретаріату Касаційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року № 1009/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, зокрема касаційної скарги у цій справі.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 липня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л. В., судді: Стеценко С. Г., Чиркін С. М., справу передано головуючому судді.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, що підтверджується, паспортом серії НОМЕР_1.

23 лютого 2016 року уповноважений представник позивача, діючий на підставі нотаріально посвідченої довіреності, особисто звернувся до відповідача із заявою ОСОБА_1 про призначення виплати позивачу пенсії. До заяви додано необхідні документи, що підтверджують право позивача на призначення виплати пенсії. Факт особистого звернення з нотаріально посвідченою заявою про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 разом із усіма необхідними документами, підтверджений відбитком штампу відповідача, та не заперечується сторонами у судовому засіданні.

Звернення до Генічеського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області, як до управління, яке уповноважене по суті розглянути заяву про призначення пенсії з прийняттям відповідного рішення, відповідає чинному законодавству, оскільки постановою Правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-4 до Генічеського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області в числі інших пенсійних управлінь, визначено правонаступником управлінь тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим.

Позивач, у зв'язку з ігноруванням відповідача на вищевказане звернення, звернулась безпосередньо до Пенсійного фонду України, із зверненням про передання своєї заяви про призначення пенсії до уповноваженого управління ПФУ.

На дане звернення позивач отримала відмову, яку оскаржила до суду.

Відповідно до постанови Печерського районного суду міста Києва від 03 серпня 2016 року, Пенсійний фонд України був зобов'язаний передати заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії уповноваженому територіальному органу для розгляду.

20 вересня 2016 року відповідач відмовив у призначенні пенсії ОСОБА_1, (відмова на заяву 23.02.2016) на підставі того, що позивач не зареєстрований на території України, та має з'явитися до органу Пенсійного фонду України виключно особисто.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду перевірив зібрані у справі докази, на підставі яких були прийняті оскаржені рішення судів першої та апеляційної інстанцій, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Статтею 44 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу ПФУ або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням ПФУ за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Статтею 44 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління ПФУ у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі.

У розділі ІІ Порядку міститься перелік документів, необхідних для призначення пенсії.

Згідно з пунктом 2.23 розділу ІІ Порядку документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності) (пункт 4.2 розділу ІV Порядку).

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління (пункт 4.3 розділу ІV Порядку).

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (пункт 4.7 розділу ІV Порядку).

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку.

Крім того, призначення та отримання пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні, оскільки держава, відповідно, зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, проте у даному випадку відповідачем правомірно вказано на недоліки заяви про призначення пенсії з підстав ненадання необхідних документів.

Із мотивації рішення суду апеляційної інстанції, випливає, що попри наявність у позивачки конституційного права особи на виплату пенсії як громадянки, яка виїхала на постійне місце проживання за кордон, суд зважив на те, що, як видно з матеріалів пенсійної справи, вона (позивачка) всупереч вимогам пункту 2.23 Порядку такі документи як свідоцтво про народження, паспорт СРСР, ізраїльське посвідчення особи, довідки про заробітну плату подала в копіях, які навіть не посвідчені нотаріально. Тому, за обставин недотримання позивачкою встановленого порядку звернення за призначенням пенсії дійшов висновку про те, що управління ПФУ діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Водночас, як видно з матеріалів справи, предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій була відмова управління ПФУ 20 вересня 2016 року № 3307/09 у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1, яка мотивована тим, що ОСОБА_1 повинна особисто звернутися та надати до управління ПФУ заяву встановленого зразка та оригінали паспорту або посвідки з місцем проживання, з відмітками реєстрації на території України.

При цьому, неналежне оформлення наданих документів, що фактично стало підставою для скасування рішення суду першої інстанції апеляційним судом, не було підставою відмови управлінням ПФУ у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1.

За таких обставин, враховуючи те, що умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", проте відмова управління ПФУ не містить висновків щодо наявності чи відсутності у позивача необхідного стажу роботи для призначення пенсії за віком, не містить висновків щодо повноти поданих документів необхідних для призначення пенсії та визначення її розміру, тощо, у зв'язку чим, враховуючи положення статті 9 КАС, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд першої інстанції обґрунтовано зобов'язав управління ПФУ повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, тоді як суд апеляційної інстанції скасував судове рішення, яке відповідає закону.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, яка діє особисто та через представника - адвоката Вадима Меламеда, задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року скасувати.

Постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 31 травня 2017 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. В. Тацій

Судді: С. Г. Стеценко

С. М. Чиркін