ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 826/17305/15

адміністративне провадження № К/9901/12343/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 826/17305/15

за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2016 року у справі

за позовом ОСОБА_1

до Начальника Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління МВС України в м. Києві Чопея Василя Євгеновича, Головного управління МВС України в м. Києві, Головного управління Національної поліції у м. Києві

про визнання відмови незаконною, зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року (головуючий суддя Костенко Д.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року (колегія у складі: головуючого судді Черпіцької Л.Т., суддів: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.)

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Начальника Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління МВС України в м. Києві Чопея Василя Євгеновича , Головного управління МВС України в м. Києві, в якому просив: - визнати відмову Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління МВС України в м. Києві видати посвідчення ветерана органів внутрішніх справ України незаконною; - зобов`язати Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління МВС України в м. Києві видати посвідчення ветерана органів внутрішніх справ України.

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що відповідно до ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», позивач набув право на присвоєння звання «Ветеран органів внутрішніх справ України», так як його вислуга років в органах внутрішніх справ становить 26 років 06 місяців 26 днів у календарному обчисленні. З урахуванням викладеного, вислуга років позивача в органах внутрішніх справ є достатньою для набуття статусу «Ветеран органів внутрішніх справ». Проте, відповідач протиправно відмовив йому у наданні вказаного статусу та видачі посвідчення з посиланням на те, що період навчання до вислуги років в органах внутрішніх справ зарахуванню не підлягає.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 19 лютого 2016 року в задоволенні позову відмовив.

4. У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2016, яка обґрунтована тим, що після винесення вказаного судового рішення та набрання ним чинності, позивачу стали відомі обставини, які є істотними для справи та не були і не могли бути йому відомими під час розгляду справи судом. Так, позивачем отримана архівна довідка Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка від 01.04.2016 № 010-17/162, згідно з якою під час навчання на факультеті кібернетики заявник проходив курс військової підготовки на військовій кафедрі, де складав екзамени та заліки у період з 1983-1988 рр. Позивач вважає, що вказані у довідці обставини дають підстави для зарахування навчання позивача на військовій кафедрі до військової служби, а не до загальної календарної вислуги років. Зазначені обставини не були і не могли бути відомими йому, оскільки дані про час та період навчання на військовій кафедрі він отримав лише 11.04.2016.

5. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2016.

6. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року залишено без змін ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року.

7. Суди виходили з того, що архівна довідка Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка від 01.04.2016 № 010-17/162 є новим доказом, який не був своєчасно поданий позивачем до суду під час розгляду справи № 826/17305/15, а тому не є підставою для перегляду постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2016, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 361 КАС України, а посилання заявника на позитивні судові рішення щодо інших осіб у подібних правовідносинах не є належними доказами на підтвердження доводів заявника про наявність нововиявлених обставин.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. 05.05.2020 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року, в якій просить скасувати вказані рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

9. В обґрунтування вимог своєї заяви скаржник зазначає про те, що істотною нововиявленою обставиною є отримання ним після прийняття судом першої інстанції рішення у даній справі архівної довідки Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка від 01.04.2016 № 010-17/162, згідно з якою, під час навчання на факультеті кібернетики він проходив курс військової підготовки на Військовій кафедрі та складав екзамени та заліки у період з 1983-1988 рр.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

10. 07.05.2020 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.

11. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Стеценка С.Г., суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.

12. Ухвалою Верховного Суду від 21.05.2020 відкрито касаційне провадження у справі.

13. Ухвалою Верховного Суду від 11.08.2020 закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи пункту 3 частини першої статті 345 КАС України, постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 12.08.2020.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Відповідно частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

15. Нормами статті 2, частини четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

16. Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин та є процесуальним засобом перевірки правильності судових постанов, ухвал, що має забезпечувати їх законність і обґрунтованість, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними своїх повноважень на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а також і на виконання завдань і досягнення мети адміністративного судочинства.

17. Стаття 361 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює вичерпний перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з тим, щоб відповідно до принципу юридичної визначеності забезпечити стабільність судових рішень.

18. Відповідно до частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

19. З аналізу наведеної статті вбачається, що нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.

20. Тобто, за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення.

21. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 06 лютого 2018 року № 816/4947/14.

22. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору.

23. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:

- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;

- на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;

- істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

24. Нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення.

25. Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

26. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03 квітня 2018 року у справі № 477/1012/14-а.

27. Також необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

28. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена, зокрема, у постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 552/137/15-ц.

29. Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій і підтверджується матеріалами справи, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2016 було встановлено, що позивач перебував на службі в органах внутрішніх справ України з 01.10.1991 по 20.12.2013, наказом т.в.о. ректора Національної академії внутрішніх справ від 20.12.2013 №160 о/с позивача звільнено у відставку (із зняттям з військового обліку) за п. 65 "а" (за віком).

30. З метою встановлення статусу ветерана органів внутрішніх справ України та отримання відповідного посвідчення, позивач звернувся до Головного управління МВС України в м. Києві з відповідною заявою, в якій зазначив, що при звільненні у відставку за віком йому не було зараховано до вислуги років час навчання на факультеті військової підготовки Київського державного університету імені Тараса Шевченка. До заяви додав копію фотографії молодих людей у формі курсантів та довідку з військового інституту Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка №376 від 27.04.2015.

31. При вирішенні спору по суті судом першої інстанції досліджувались, окрім наказу т.в.о. ректора Національної академії внутрішніх справ від 20.12.2013 №160 о/с, також й довідка Відділу кадрового забезпечення Національної академії внутрішніх справ МВС України в м. Києві від 06.10.2015 №46-ВКЗ-120/363, згідно з якою ОСОБА_1 в Збройних Силах служив з 28.11.1985 по 12.11.1987, службу в органах внутрішніх справ проходив з 01.10.1991 по 20.12.2013, у вищому навчальному закладі навчався з 01.09.1982 по 01.07.1989, та довідка військового інституту Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка №376 від 27.04.2015, згідно з якою позивач закінчив навчання на військовій кафедрі цього навчального закладу. Суд зазначив, що в останній довідці не вказано періоду проходження навчання на військовій кафедрі, натомість позивач, як зазначено у постанові, не надав суду інших підтверджень вказаного факту.

32. Позивач вважає істотною нововиявленою обставиною отримання ним після винесення судом першої інстанції рішення у даній справі архівної довідки Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка від 01.04.2016 №010-17/162, згідно з якою під час навчання на факультеті кібернетики він проходив курс військової підготовки на Військовій кафедрі та складав екзамени та заліки у період з 1983-1988рр. (т.2 а.с.17).

33. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ні вказана архівна довідка, ні зазначені у ній відомості, зокрема, щодо періоду проходження позивачем курсу військової підготовки на військовій кафедрі Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка та складення ним екзаменів і заліків у визначений період, не можуть вважатися нововиявленою обставиною, оскільки обставина проходження позивачем курсу військової підготовки на військовій кафедрі Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка існувала на час прийняття Окружним адміністративним судом міста Києва постанови від 19.02.2016 у справі №826/17305/15, була відома учасникам справи і суду, з приводу чого судом досліджувалися відповідні докази, зокрема довідка військового інституту Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка №376 від 27.04.2015.

34. При цьому, архівна довідка Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка від 01.04.2016 №010-17/162 є новим доказом, який не був своєчасно поданий позивачем до суду під час розгляду справи №826/17305/15, тому не є підставою для перегляду постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2016, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 361 КАС України.

35. Посилання заявника на позитивні судові рішення щодо інших осіб у подібних правовідносинах вірно відхилені судами попередніх інстанцій, оскільки такі рішення не є належними доказами на підтвердження доводів заявника про наявність нововиявлених обставин.

36. Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia, заява № 69529/01) та рішення у справі «Попов проти Молдови» № 2 (Popov v. Moldova № 2, заява № 19960/04), процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.

37. У пункті 33 рішення у справі «Христов проти України» (заява № 24465/04) Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), заява N 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII, у справі «Желтяков проти України», заява № 4994/04, пункт 42).

38. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (пункт 34), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява №52854/39, пункт 52, ECHR 2003-IX, у справі «Желтяков проти України», заява №4994/04, пункт 43).

39. Таким чином, оскільки заява про перегляд рішень за нововиявленими обставинами, подана ОСОБА_1 не містила нововиявлених обставин, визначених частиною другою статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог поданої заяви щодо перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

40. Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції було порушено норми процесуального права при вирішенні спірного питання.

41. У відповідності до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

42. З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувані судові рішення у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди ухвалили рішення, не допустивши порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.Г. Стеценко Л.Л. Мороз А.Ю. Бучик