ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2020 року

м. Київ

справа №0240/2978/18-а

адміністративне провадження №К/9901/25112/19

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

суддя-доповідач Гусак М. Б.,

судді Гімон М. М., Усенко Є. А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Вінницькій області (правонаступником якого є Головне управління ДПС у Вінницькій області) на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 9 січня 2019 року (суддя Крапівницька Н. Л. ) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року (судді Капустинський М. М., Моніч Б. С., Охрімчук І. Г. ) у справі №0240/2978/18-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області від 26 квітня 2018 року №2748489-5502-0214; 3748504-5502-0214; 3748487-5502-0214; 3748485-5502-0214; 3748482-5502-0214; 3748499-5502-0214; 3748492-5502-0214; 31482-5502-0214; 3748494-5502-0214; 3748501-5502-0214; 3748497-5502-0214, якими визначено 1008065,51 грн зобов'язання зі сплати орендної плати.

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 9 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року, позов задовольнив.

При цьому, суди виходили з того, що позивач передав право користування земельною ділянкою створеній ним юридичній особі, реалізуючи таким чином форму підприємницької діяльності, а податковий орган оскаржує право фермерського господарства як землекористувача, визнаючи останнім фізичну особу (орендаря), із чим пов'язує обов'язок внесення плати за користування земельною ділянкою.

Не погодившись із ухваленими у справі судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами при розгляді справи, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, у задоволенні позову відмовити.

ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалені у справі судові рішення - без змін.

Касаційна скарга розглядається відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" у порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", тобто до 8 лютого 2020 року.

Переглянувши оскаржені судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами норм процесуального права, колегія суддів виходить із такого.

Суди встановили, що у березні - квітні 2016 року між ОСОБА_1 - (орендарем) та Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області - (орендодавцем) укладено договори оренди земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

7 вересня 2016 року проведено державну реєстрацію фермерського господарства "Абшерон", одноособовим засновником (власником) якого є ОСОБА_1.

У 2018 році відповідачем направлено позивачу податкові повідомлення-рішення, якими нараховано орендну плату з фізичних осіб за 2018 рік за договорами оренди №149,216-219,225,307.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За змістом статті 1 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

У статті 1 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV "Про фермерське господарство" встановлено, що надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Статтею 8 Закону "Про фермерське господарство" передбачено що фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 1 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

За правилами статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з частиною 2 статті 16 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

частиною 2 статті 16 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до пунктів 288.1-288.3 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

З аналізу зазначених положень законодавства вбачається, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою.

Суди встановили, що земельні ділянки перебували у фактичному користуванні фермерського господарства "Абшерон", проте позивач не оформив належним чином передачу земельних ділянок фермерському господарству як землекористувачу, оскільки відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право користування землею, так само як і суміжні права та обов'язки землекористувача, виникають з моменту реєстрації права оренди або права власності на землю.

Таким чином, оскільки орендарем земельних ділянок є фізична особа ОСОБА_1, то саме на нього покладено обов'язок сплати орендної плати відповідно до укладених ним договорів оренди землі.

Той факт, що використання земельних ділянок відбувається через створене позивачем фермерське господарство "Абшерон" не змінює статусу позивача як орендаря земельної ділянки та не звільняє його від визначеного чинним законодавством обов'язку сплачувати орендну плату за земельні ділянки.

Вказаний правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28 серпня 2018 року № 803/3798/16 та від 13 вересня 2019 року у справі № 120/4362/18-а.

Водночас, колегія суддів не бере до уваги посилання судів на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 814/1005/16, встановлені судами обставини в якій, відмінні від обставин у справі, що розглядається; також не враховує посилання апеляційного суду на правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, оскільки перегляд цієї справи в касаційному порядку стосувався питання предметної юрисдикції.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Ураховуючи наведене, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 351, 356, 359 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області задовольнити.

2. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року та рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 9 січня 2019 року скасувати, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. Б. Гусак

Судді: М. М. Гімон

Є. А. Усенко