Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2019 року

Київ

справа №803/1534/17

провадження №К/9901/51100/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Кравчука В.М., розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюк Тетяни Олексіївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_2 , про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду у складі головуючого - судді Валюха В.М. від 11 грудня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Гінди О.М., Качмара В.Я., Ніколіна В.В., від 17 квітня 2018 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюк Т.О. про скасування державної реєстрації та зобов`язання державного реєстратора приватного нотаріуса Ариванюк Т. О. внести зміни про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, квартиру АДРЕСА_1 за громадянином ОСОБА_2 .

Обґрунтовує позов тим, що приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т.О. здійснено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 . Позивач вважає цю реєстрацію незаконною, оскільки замовниками будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яким надано в оренду земельну ділянку, дозволи на будівництво та які згідно з декларацією прийняли даний об`єкт в експлуатацію. Відтак, оскільки позивач відповідно до статті 876 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є власником об`єкта будівництва як замовник, а в реєстраційній справі відсутній документ, який засвідчує перехід та припинення прав на земельну ділянку та передачу дозволу на будівництво від замовника до Малого підприємства «Турія» (далі - МП «Турія»), тому відповідач повинен був відмовити ОСОБА_2 в державній реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

3. Рішення судів мотивовано тим, що приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Т.О. дотримано вимоги Закону № 1952-IV та Порядку № 1127 при прийнятті рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , тому таке рішення не може бути скасоване з підстав, викладених у позовній заяві.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернулась із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Луцької міської ради «Про внесення часткових змін в п. 2 рішення виконкому від 27.12.2001 № 729 «Про надання громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_1 земельної ділянки на умовах оренди для будівництва та обслуговування житлового будинку-офісу на АДРЕСА_1 » від 26.07.2002 № 2/47 внесено часткові зміни в пункт 2 рішення виконкому міської ради від 27.12.2001 № 729 та викладено його в такій редакції: «Надати громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_1 земельну ділянку на АДРЕСА_1 площею 0,0474 га на умовах оренди терміном на 25 років для будівництва та обслуговування житлового будинку».

Луцькою міською інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Луцької міської ради 11.06.2002 видано дозвіл на виконання будівельних робіт № 63, відповідно до якого ОСОБА_3 та ОСОБА_1 видано дозвіл на виконання будівельних робіт з будівництва двоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 .

Між Луцькою міською радою (орендодавець) та громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (орендарі) 06.09.2002 укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого Луцька міська рада на підставі рішення сесії № 2/47 від 26.07.2002 для будівництва та обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1 надала, а орендарі прийняли в оренду строком на 25 років земельну ділянку площею 474 кв. м., згідно з планом землекористування. 02.11.2002 між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , як замовником та МП «Турія», як підрядником укладено договір підряду № 1, відповідно до якого підрядник зобов`язався на свій ризик відповідно до завдань і прямих вказівок замовника, з використанням власних засобів, у строк до кінця 2007 року, здійснити роботи, пов`язані з будівництвом 7-квартирного житлового будинку в АДРЕСА_1 , а замовник зобов`язався прийняти й оплатити вказані роботи.

Виконавчий комітет Луцької міської ради 31.10.2005 прийняв рішення № 371 «Про дозвіл на будівництво», згідно з яким дозволено громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_1 провести коригування проектної документації будівництва 2-квартирного житлового будинку на 6-квартирний та завершити будівництво 6-квартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 .

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області 17.04.2012 зареєстровано за № ВЛ14312058545 декларацію про готовність об`єкта до експлуатації «Будівництво 7-ми квартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 », відповідно до якої замовниками є громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , генеральним підрядником - МП «Турія».

Відповідно до договору підряду від 02.11.2002 № 1, укладеного між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 (замовники) та МП «Турія» (підрядник), підрядник зобов`язався на свій ризик відповідно до завдань і прямих вказівок замовника, з використанням власних засобів, у строк до кінця 2007 року, здійснити роботи, пов`язані з будівництвом 7-квартирного житлового будинку в АДРЕСА_1 , а замовник зобов`язався прийняти й оплатити вказані роботи. Пунктами 1.3 та 1.4 вказаного договору сторонами було погоджено, що будівництво багатоквартирного житлового будинку здійснюється за рахунок коштів третіх осіб (інвесторів). З метою забезпечення фінансування будівництва підрядник має право залучати кошти третіх осіб (інвесторів) та укладати з ними договори про пайову участь у будівництві. Сторони домовилися про такий порядок розподілу квартир: за результатами будівництва замовник набуває право власності на квартиру № 2 площею орієнтовно 80 м . кв. та квартиру № 7 площею орієнтовно 280 м. кв. ; квартири № 1, 3, 4, 5 та 6 переходять у власність залучених третіх осіб (інвесторів).

Цим договором сторонами було погоджено те, що будівництво багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 здійснюється за рахунок коштів третіх осіб (інвесторів), з якими підрядник укладає договори про пайову участь у будівництві. За результатами будівництва квартири № 1, 3, 4, 5 та 6 переходять у власність залучених третіх осіб (інвесторів).

Договором про пайову участь у будівництві № 3 від 24.09.2003, укладеним між МП «Турія» (забудовник) та ОСОБА_4 (пайовик) передбачено, що пайовик передає, а забудовник приймає кошти та інші матеріальні цінності для його подальшого залучення у будівництво об`єкту інвестування - будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Забудовник зобов`язався після десяти днів після закінчення будівництва будинку і здачі його в експлуатацію передати пайовику у власність, зокрема, упорядковану трьохкімнатну квартиру загальною площею 90,99 кв. м. № 3 з наданням усіх необхідних документів на це нерухоме майно.

Крім цього, 02.11.2015 між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено договір відступлення права вимоги нерухомого майна № 2, згідно з яким ОСОБА_6 передала ОСОБА_2 на умовах платності своє беззаперечне право вимоги на отримання трьох кімнатної квартири загальною площею 90,99 кв. м. під № 3 в 7-квартирному житловому будинку в АДРЕСА_1 , вартість права вимоги за даним договором становить 22383,62 доларів США (а. с. 128). Згідно акта приймання-передачі права вимоги нерухомого майна від 02.11.2015 (а. с 129), ОСОБА_6 передала, а ОСОБА_2 прийняла права вимоги на вказану квартиру.

Також, на підтвердження інвестування будівництва, 05.01.2017 МП «Турія» видано виписку з довідки переліку осіб, які брали участь в інвестуванні будівництва багатоповерхового житлового будинку в АДРЕСА_1 а від 05.01.2017, згідно якої інвестором будівництва квартири № 3 загальною площею 91,7 кв АДРЕСА_1 є ОСОБА_6 (а. с. 131-132), яка відступила своє право вимоги на вказану квартиру ОСОБА_2 .

Згідно довідки Управління містобудування та архітектури Луцької міської ради від 02.03.2017 № 189-342, яка видана ОСОБА_2 , квартира загальною площею 91,7 кв. м. (акт прийому-передачі від 05.01.2017, технічний паспорт виданий ТзОВ «Бюро Термінової Інвентаризації» від 20.02.2017) має адресу: АДРЕСА_1 (а. с. 133).

Відповідно до реєстраційної справи № 1265777307101, ОСОБА_2 29.05.2017 через уповноважену особу ОСОБА_7 звернулася до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюк Т.О. із заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно внутрішнього опису документів реєстраційної справи № 1265777307101 до вказаної заяви ОСОБА_2 були надані наступні документи: квитанція про сплату адміністративного збору від 29.05.2017 № 274364, № 659836; довіреність від 24.02.2017 № 731; договір оренди земельної ділянки від 06.09.2002; декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 17.04.2012 № ВЛ14312058545; договір підряду від 02.11.2002 № 1; договір про пайову участь у будівництві від 24.09.2003 № 3; договір відступлення права вимоги нерухомого майна від 02.11.2015 № 2; акт приймання-передачі права вимоги нерухомого майна від 02.11.2015; акт приймання-передачі від 05.01.2017; виписка з довідки переліку осіб, які брали участь в інвестуванні будівництва багатоповерхового житлового будинку в АДРЕСА_1 а від 05.01.2017; довідка МП «Турія» від 05.01.2017; довідка Управління містобудування та архітектури Луцької міської ради від 02.03.2017 № 189-342; технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 116-136).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.06.2017 № 88762784 на підставі вказаного вище рішення № 35511595 від 02.06.2017 відповідачем зроблено запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1265777307101) - квартиру загальною площею 91,7 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 .

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

6. Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що позивач відповідно до статті 876 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є власником об`єкта будівництва як замовник, а в реєстраційній справі відсутній документ, який засвідчує перехід та припинення прав на земельну ділянку та передачу дозволу на будівництво від замовника до Малого підприємства «Турія» (далі - МП «Турія»), тому відповідач повинен був відмовити ОСОБА_2 в державній реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

7. У відзиві на касаційну скаргу представник Приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюк Тетяни Олексіївни, посилаючись на законність рішень судів попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції, чинній на дату звернення позивача до суду, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

9. За правилами частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції, чинній на момент прийняття цієї постанови, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

10. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

11. Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.

12. Наведене узгоджується з положеннями статей 2, 4, 19 чинного Кодексу адміністративного судочинства України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

13. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

14. У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене приватне право шляхом оскарження управлінських дій суб`єктів владних повноважень.

15. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 815/993/18 (провадження № 11-22апп19).

16. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

17. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , звертаючись до суду з цим позовом, вказувала на порушення її прав у сфері публічно-правових відносин, проте, обґрунтовуючи протиправність оскаржуваного рішення державного реєстратора, позивач заперечує зареєстроване за третьою особою ОСОБА_2 право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки вважає, що ОСОБА_1 відповідно до статті 876 Цивільного кодексу України є власником об`єкта будівництва як замовник, а МП "Турія" не є замовником будівництва, оскільки докази про перехід та припинення речових прав на земельну ділянку відсутні.

Колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 зверталась до суду з позовом про визнання недійсним договору, підряду від 02.11.2002 № 1. Однак, Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02.11.2016, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 27.12.2016, у справі № 161/8912/16-ц в задоволенні позову ОСОБА_1 до МП «Турія», ОСОБА_8 про визнання недійсними договору підряду від 02.11.2002 року № 1 відмовлено, а ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.03.2017 у цій справі, відмовлено у відкритті касаційного провадження.

З огляду на спірні правовідносини, предметом спору у цій справі є не лише оскаржувана протиправність рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, а також і оспорювання правомірності набуття ОСОБА_2 права власності на квартиру, а тому цей спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, оскільки заявлений на поновлення порушеного цивільного права позивача, що виключає розгляд цих позовних вимог у порядку адміністративного судочинства.

Крім того, суд звертає увагу, що оскільки спірні правовідносини стосуються правомірності набутого ОСОБА_2 права власності на об`єкт нерухомого майна, то скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора може зачіпати майнові права цієї фізичної особи.

Та обставина, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить цей спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Визнання незаконним та скасування вищезазначеного рішення відповідача впливає на права третьої особи, а тому в цьому випадку існує спір про право, що, у свою чергу, унеможливлює його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

18. На думку суду, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією особою майнових прав або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб`єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав цієї особи.

19. Таким чином, ураховуючи суть та суб`єктний склад спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що спір про визнання неправомірними дій державного реєстратора щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за іншою особою має розглядатися як спір, що пов`язаний із захистом цивільних прав позивача на нерухоме майно, яке вже зареєстровано за іншою особою.

20. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

21. За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

22. Пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, (…), їхніх посадових і службових осіб.

Згідно із частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, (…), якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів.

23. Розгляд цієї справи за правилами адміністративного судочинства не відповідає принципу ефективного судочинства як важливому елементу верховенства права.

24. Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

25. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

26. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

27. Як зазначив Європейський суд з прав людини у пунктах 23, 24 та тексті свого рішення у справа "Сокуренко і Стригун проти України" (№ 29458/04 та № 29465/04) відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві керується законом, що приймається парламентом"; фраза "встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність; термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів; вимога стосовно того, що суд має бути "встановленим законом" є однією з декількох вимог Конвенції та протоколів до неї і встановлює, що дії національних органів мають базуватись на внутрішньому праві; вся організаційна система судів, включаючи не тільки питання, які підпадають під юрисдикцію певних видів судів, але також встановлення окремих судів та визначення їх місцевої юрисдикції (Coeme and others v. Belgium № 32492/96).

28. Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення від 25 лютого 1993 року у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).

29. Частиною першою статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

30. Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі закриттю, оскільки правовідносини у цій справі мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 339, 341, 345, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року - скасувати.

Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюк Тетяни Олексіївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_2 , про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно - закрити.

Роз`яснити право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В.Коваленко

Судді: Я.О.Берназюк

В.М.Кравчук