Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2018 року

Київ

справа №826/24542/15

адміністративне провадження №К/9901/21678/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження заяву Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 грудня 2016 року

у справі №826/24542/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ікомнет»

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ) у березні 2016 року завернулась до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 22.12.2016 в зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалою Верховного Суду України від 10 травня 2017 року відкрито провадження у справі.

13.02.2018 справа надійшла до Касаційного адміністративного суду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Згідно з приписами частини 1 статті 244 КАС України суд відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 22.12.2016 вбачається, що судом було задоволено касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ікомнет» (далі - Товариство), скасовано Київського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2016 та залишено в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2016.

Суд касаційної інстанції застосувавши до спірних правовідносин положення статей 14,138,198,201 Податкового Кодексу України, погодився з висновками суду першої інстанції про те, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

При цьому Вищий адміністративний суд України зазначив, що на підставі доказів, що містяться у справі, а саме копій: господарських договорів, актів надання послуг, видаткових та податкових накладних по відносинам із зазначеними контрагентами та ін., оцінка яким надана з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції зробив правильний висновок про підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

В якості прикладу неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права позивач посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 05.03.2015 у справі №2а-5975/12/2670.

Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 05.03.2015 вбачається, що під час розгляду справи застосувавши до спірних правовідносин положення Закону України «Про податок на додану вартість», статей 14, 44, 138, 139, 198 Податкового Кодексу України суд виходив з того, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З урахуванням встановлених обставин справи Вищий адміністративний суд України визнав правильними висновки судів, що податковий орган довів факт необґрунтованості отриманої платником податку податкової вигоди, зокрема, з тих підстав, що для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою та операції не обумовлені розумними економічними та іншими причинами (метою ділового характеру). Разом з тим враховано, що діловою метою діяльності платника податку має бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою. У той же час, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом необхідними первинними документами не підтверджується.

Таким чином, судами касаційної інстанції приймались різні за змістом рішення у справах не внаслідок неоднакового застосування положень Податкового Кодексу України, а на підставі оцінки і аналізу різних за змістом доказів та встановлення під час розгляду справ різних обставин справи.

З огляду на наведене колегії суддів Касаційного адміністративного суду доходить висновку, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, що унеможливлює задоволення заяви ДПІ про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 22.12.2016.

Керуючись статтею 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) та пунктом 1 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 грудня 2016 року в адміністративній справі №826/24542/15.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер