Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.06.2018 року у справі №826/15424/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2018 року

Київ

справа №826/15424/15

адміністративне провадження №К/9901/27378/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2015 (суддя - Непомняща А.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016 (головуючий суддя - Губська О.А., судді: Парінов А.Б., Беспалов О.О.) у справі № 826/15424/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Комунікейшенс» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Смарт Комунікейшенс» (далі - ТОВ «Смарт Комунікейшенс») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва позовом в якому, з урахуванням уточнень, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві) від 10.03.2015 № 0000071501; визнати протиправними дії відповідача щодо неприйняття до обліку уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2014 року, податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року податковими деклараціями.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною відмову ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві у прийнятті уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2014 року, податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року та реєстру виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2014 року; постановлено вважати податкову звітність - уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2014 року, податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014 року та реєстр виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2014 року прийнятими та зареєстрованими днем фактичного подання - 22.12.2014; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 10.03.2015 № 0000071501.

При цьому, вирішуючи даний спір суд першої інстанції, з урахуванням приписів частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою захисту порушеного права позивача в частині неприйняття відповідачем податкової звітності, дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та задовольнити адміністративний позов у цій частині шляхом визнання протиправною відмову ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві у прийнятті уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ за серпень 2014 року, податкової декларації з ПДВ за листопад 2014 року та реєстру виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2014 року, вважати прийнятими та зареєстрованими податкову звітність днем фактичного подання - 22.12.2014.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доведення правомірності прийнятого ним рішення, всупереч частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не наведено належних доказів на підтвердження обґрунтованості неприйняття податкової звітності та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів апеляційної інстанції підтримала зазначені висновки суду першої інстанції.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, з посиланням обставини, викладені в акті перевірки, зазначає, що у зв'язку з порушенням позивачем пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України, податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014 року не визнано податковою звітністю, про що було повідомлено позивача. Відсутність податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року призвела до завищення залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, задекларованого підприємством у рядку 21 податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року, внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування в розмірі 20660,00 грн.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку податкової декларації ТОВ «Смарт-Комунікейшенс» з податку на додану вартість за грудень 2014 року № 9078591007 від 20.01.2015, за результатами якої складено акт від 19.02.2015 № 3/26-55-15-01/34527619.

За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, а саме: завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 20660,00 грн., задекларованого за рахунок платника у банку в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року.

На підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.03.2015 № 0000071501, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 20660,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5165,00 грн.

Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 20660,00 грн. є неприйняття відповідачем податкової звітності (уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2014 року, податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року та реєстру виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2014 року).

За результатами адміністративного оскарження спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Відповідно до пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За правилами пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку-фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Згідно з пунктом 49.9 статті 49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Пунктом 49.11 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання; у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Судами також встановлено, що ТОВ «Смарт-Комунікейшенс» супровідним листом подано до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2014 року, податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014 року, в якій зазначено у рядку 21 залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоді у розмірі 20660,00 грн. та реєстр виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2014 року, які прийняті відповідачем 22.12.2015 згідно відмітки на супровідному листі.

ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві листами від 06.01.2015 № 125/10/26-55-15-06 та від 06.01.2015 № 133/10/26-55-15-06 повідомила позивача про неприйняття уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ за серпень 2014 року, податкової декларації з ПДВ за листопад 2014 року та реєстру виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2014 року, поданих позивачем до ДПІ 22.12.2014 згідно штампу вхідної кореспонденції, вказавши причиною неприйняття: невідповідність заповнення уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість та невідповідність заповнення податкової звітності. При цьому, податковим органом не вказано причин невідповідності поданої позивачем податкової звітності та обґрунтованих підстав її неприйняття.

За наслідками безпосереднього дослідження поданої позивачем податкової звітності судами встановлено її відповідність наведеним формальним вимогам у частині заповнення обов'язкових реквізитів. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем не представлено.

Крім того, встановлено що в порушення вимог статті 49 Податкового кодексу України відповідачем порушено триденний строк надання письмової відмови (податкову звітність подано 22.12.2014, при цьому листи датовано 06.01.2015).

За наведених обставин суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставність неприйняття контролюючим органом уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2014 року, податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року та реєстру виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2014 року.

Щодо правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування, встановлено, що єдиною підставою для відмови в отриманні суми бюджетного відшкодування є факт неприйняття податкової звітності.

Згідно із пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Як передбачено пунктом 200.8 статті 200 Податкового кодексу України, до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій.

Враховуючи те, що в межах розгляду даної справи встановлено безпідставність неприйняття контролюючим органом спірної податкової звітності, зменшення ТОВ «Смарт-Комунікейшенс» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення від 10.03.2015 № 0000071501 є неправомірним.

Таким чином, за встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи щодо недоведення відповідачем підстав неприйняття спірної податкової звітності, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду