Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.03.2018 року у справі №820/5238/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2018 року

Київ

справа №820/5238/17

адміністративне провадження №К/9901/39653/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,

за участю секретаря - Калініна О.С.,

представник відповідача - Галицька Д.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2017 (суддя Зоркіна Ю.В.)

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2018 (судді Лях О.П., Яковенко М.М., Старосуд М.І.)

у справі №820/5238/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ГОРН»

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ГОРН» (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Харківській області від (далі- ДФС) 16.08.2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач застосував до Товариства штрафні санкції за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності не врахувавши при цьому, що позивач вчасно звернувся до відповідного суду, що в силу положень Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виключає застосування штрафних санкцій та нарахування пені.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2017, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2018 позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення ДФС від 6.08.17 №0002101406 та №0002111406 та стягнуто на користь позивача судові витрати в сумі 2 633, 33 грн.

Не погодившись з судовими рішеннями ДФС звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та неправильно застосувавши при цьому норми матеріального і процесуального права.

У своєму відзиві на касаційну скаргу Товариство зазначило, що судові рішення є законними та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судові рішення попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають в зв'язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної ДФС перевірки Товариства з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічним контрактом від 29.01.2016 за період з 29.01.2016 по 30.06.17 складено акт перевірки від 28.07.2017. При цьому в акті зазначено, що Товариством допущено порушення вимог статті 1 Закону України « Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

На підставі акту ДФС прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.08.2017 №0002101406, яким нараховано пеню за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності та за невиконання зобов'язань та порушення вимог валютного законодавства у розмірі 175 245, 38 грн. та №0002111406, яким нараховано пеню за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності та за невиконання зобов'язань та порушення вимог валютного законодавства у розмірі 340 грн.

Свої дії щодо цього відповідач мотивує тим, що звернення Товариства до третейського суду з позовом про стягнення з контрагента зовнішньоекономічного договору заборгованості не звільняє позивача від відповідальності за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності оскільки Третейський суд при Асоціації «Захисту прав приватних інвесторів», що розглянув позов Товариства, не є судом у розумінні статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», відтак звернення позивача до нього з позовом не звільняє від відповідальності за порушення строків, встановлених статтями 1, 2 вказаного Закону.

Матеріалами справи встановлено, що під час виконання укладеного між Товариством та ООО "Лора" (Російська Федерація) зовнішньоекономічного контракту №02-пр від 29.01.2016 через несвоєчасне виконання контрагентом позивача обв'язку оплатити поставлений товар, порушено встановлені статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» строки зарахування валютної виручки на валютний рахунок Товариства.

Водночас, статтею 4 вказаного Закону обумовлено, що у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Матеріалами справи встановлено, що 01.12.2016 року Товариство та ООО "Лора" уклали додаткову угоду до контракту № 02-пр від 29.01.2016 року, якою внесли зміни до його пункту 8.2, обумовивши при цьому, що всі спори, що виникають у зв'язку з укладенням, виконанням чи розірванням договору можуть розглядатися Третейським судом при Асоціації «Захисту прав приватних інвесторів» (м. Харків, Україна) у відповідності до Регламенту Третейського суду.

Товариство у березні 2017 року звернулось до Третейського суду при Асоціації «Захисту прав приватних інвесторів», який свої рішенням від 01.09.2017 року задовольнив позов.

Зі змісту статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» вбачається, що строки передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується виключно у випадках звернення резидента до суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України.

Пунктом 12 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» застережено, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України.

Натомість, частиною 2 статті 1 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» передбачено, що до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися, зокрема, спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном.

Статтею 2 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» визначено, що для цілей цього Закону:

"арбітраж" - будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України (додатки N 1 і N 2 до цього Закону);

"третейський суд" - одноособовий арбітр або колегія арбітрів;

"суд" - відповідний орган судової системи держави.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 1 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» обумовлено, що цей Закон не зачіпає дії будь-якого іншого закону України, в силу якого певні спори не можуть передаватися до арбітражу або можуть бути передані до арбітражу тільки згідно з положеннями іншими, ніж ті, що є в цьому Законі.

З огляду на зміст вищенаведених нормативних актів, під судом переліченим у статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», слід розуміти відповідний орган судової системи держави, зокрема, створений відповідно до Розділу VІІІ Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону №1402-VIII від 02.06.2016), або Міжнародний комерційний арбітражний суд чи Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті України або інший арбітраж (третейський суд), створений у відповідності до положень Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

Зі змісту документів, прийнятих Третейським судом при Асоціації «Захисту прав приватних інвесторів» (том 1. а.с. 66-72) вбачається, що суд діяв виходячи з наявності третейської угоди, укладеної між Товариством та ООО "Лора".

При цьому, наявність третейської угоди, як підстави для розгляду спору третейським судом передбачена статтею 5 Закону України «Про третейські суди», в той час, як згідно зі статтею 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» підставою для розгляду справи арбітражем, переліченим у статті 2 цього Закону, є виключно арбітражна угода.

Також, зі змісту вищезгаданих судових рішень вбачається, що Третейський суд при Асоціації «Захисту прав приватних інвесторів» керувався Регламентом постійно діючого третейського суду.

Попри це, суди відхиливши доводи ДФС про те, що Третейський суд при Асоціації «Захисту прав приватних інвесторів» не є судом у розумінні Законів України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та «;Про міжнародний комерційний арбітраж» не з'ясували чи є суд до якого звернувся позивач судом, створеним на підставі положень Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», не дослідили зміст його Регламенту, відтак не встановили наявність компетенції цього суду приймати арбітражне рішення у відповідності до Розділу VІ Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

Пунктом 2 частини 1 статті 345 Кас України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Таким чином, судами попередніх інстанцій зроблено передчасний висновок про обґрунтованість адміністративного позову та не забезпечено повного і всебічно з'ясування обставин в адміністративній справі, не вжито визначених законом заходів для з'ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.

Частиною 1 статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 344, 345, 349, 353, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області - задовольнити частково.

Постанови Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2017 та Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2018 - скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер