Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2018 року

Київ

справа №813/5949/15

адміністративне провадження №К/9901/16640/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду в складі судді Мікули О.І. від 04.09.2017 у справі №813/5949/15 за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" ОСОБА_3 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання до вчинення дій, визнання протиправним та скасування наказу,

УСТАНОВИВ:

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ «Дельта Банк» ОСОБА_3 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання до вчинення дій, визнання протиправним та скасування наказу.

Не погодившись з ухвалою, представник позивача подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2017 року вищевказану апеляційну скаргу залишено без руху та надано 30-ти денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для надіслання оригіналу документа про сплату апелянтом судового збору та заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням в ній поважних причин пропуску цього строку та доказів на підтвердження цих обставин.

Копію ухвали від 17.07.2017 представником позивача отримано 22.07.2017.

На виконання вимог цієї ухвали представник позивача подав, зокрема, заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яку мотивував тим, що наявність неоднозначної практики щодо необхідності розгляду зазначеної категорії справ саме в порядку господарського судочинства, та, як наслідок, - передчасне закриття провадження судами без детального встановлення суті спірних правовідносин та необхідного до застосування законодавства, є поважною підставою для поновлення строку.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2017 відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що особою, яка подала апеляційну скаргу, не зазначено поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Скаргу обґрунтовано тим, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин, а саме: через наявність неоднакової судової практики з приводу предметної підсудності аналогічних позовів.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною скаргою.

Справу передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно ч. 4 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Як встановлено, ухвалою від 17.07.2017 апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для подачі заяви про поновлення строку із зазначенням поважних причин такого пропуску.

21.08.2017 від представника позивача надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження, яка мотивована тим, що наявність неоднозначної практики щодо необхідності розгляду зазначеної категорії справ саме в порядку господарського судочинства, та, як наслідок, - передчасне закриття провадження судами без детального встановлення суті спірних правовідносин та необхідного до застосування законодавства, є поважною підставою для поновлення строку, тому представником позивача повторно подано вказану скаргу.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження 16.09.2016 вперше подано апеляційну скаргу, проте 03.11.2016 року апеляційна скарга була повернена у зв'язку з неусуненням недоліків, і лише 10 липня 2017 року апелянт повторно звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу про закриття провадження у справі від 05 вересня 2016 року.

Колегія суддів не заперечує факт того, що повернення апеляційної скарги не позбавляє особу права повторно звернутися з апеляційною скаргою. Проте строки на апеляційне оскарження автоматично не можуть бути поновленими.

Частиною першою статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Єдиним обґрунтуванням причин пропущення строку є відсутність коштів на сплату судового збору. Проте відсутність коштів на сплату судового збору не є поважною причиною для поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції. Крім того, вказаному клопотанню надано оцінка в ухвалі суду від 24 березня 2017 року.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

В даному випадку, колегія суддів не знаходить підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року - без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз ,

Судді Верховного Суду