Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.06.2018 року у справі №813/5577/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2018 року

Київ

справа №813/5577/15

адміністративне провадження №К/9901/27601/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2016 (суддя - Гулик А.Г.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016 (головуючий суддя - Мікула О.І., судді: Курилець А.Р., Кушнерик М.П.) у справі № 813/5577/15 за позовом Приватного акціонерного товариства «Електро» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Приватне акціонерне товариство «Електро» (далі - ПрАТ «Електро») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДПІ у Личаківському районі м. Львова) від 23.06.2015 №0000172208/8464 та від 17.09.2015 №0000232204.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 23.06.2015 №0000172208/8464; від 17.09.2015 № 0000232204 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 242232,85 грн. (в тому числі основний платіж - 161488,23 грн. та штрафні санкції - 80744,62 грн.). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у Личаківському районі м. Львова оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2016, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016 та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог ДПІ у Личаківському районі м. Львова посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 138, 139, 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність формування даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями шляхом надання належним чином оформлених первинних документів, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з отримання товарно-матеріальних цінностей та послуг від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ПрАТ «Електро» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у Личаківському районі м. Львова проведено виїзну позапланову перевірку ПрАТ «Електро» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 28.05.2015 №182/22-08/00132486.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем: пунктів 138.2, 138.6, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на суму 17430,00 грн.; пункту 85.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, підпунктів 14.1.36, 14.1.56, 14.1.228, 14.1.231, пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.4, 138.6, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 170235,00 грн., у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні правових та консультаційних послуг у ФОП ОСОБА_2, паливо-мастильних матеріалів у ТУ ПАТ «Електро», товарно-матеріальних цінностей у ПАТ «Закрпаттяобленерго», ТОВ «Енерголіга», з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених операцій, а також неподання до декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2013 року податкової накладної одержаної від ТОВ «Інвесткомплектенерго» та за жовтень 2014 року від ПрАТ «Нова Лінія».

На підставі названого акту перевірки, та за результатами адміністративного оскарження, ДПІ у Личаківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.06.2015 №0000172208/8464, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 26145,00 грн., в тому числі 17430, 00 за основним платежем та 8715,00 за штрафними санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 17.09.2015 №0002322042, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 253234,33 грн., в тому числі 168822,55 грн. за основним платежем та 84411,78 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази свідчать, що господарські операції по придбанню позивачем товарно-матеріальних цінностей та послуг у спірних контрагентів є реальними, фактично відбулися, у зв'язку з чим прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень є неправомірним.

Колегія суддів апеляційної інстанції підтримала зазначені висновки суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні даних податкового обліку, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці господарських операцій позивача з ТУ ПАТ «Електро», ПАТ «Закрпаттяобленерго», ТОВ «Енерголіга», ТОВ «Інвесткомплектенерго», ПрАТ «Нова Лінія» судові інстанції цілком обґрунтовано врахували долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: податкових накладних, видаткових накладних, фіскальних чеків на закуплю паливних матеріалів, подорожніх листів вантажного автомобіля, дорожніх листів автокранів, договорів на виконання підрядних робіт, довідок про виконані роботи, рахунки на оплату за використану електроенергію, платіжних доручень, банківських виписок тощо.

На підтвердження правомірності включення до складу адміністративних витрат витрати на отримання правових та консультаційних послуг від ФОП ОСОБА_3 позивачем надано копії актів наданих правових послуг, які свідчать про те, що вони спрямовані на усунення перешкод в організації і веденні виробничої діяльності, зокрема: представництво інтересів позивача в ПАТ АКБ «Львів» при вирішенні питань щодо ведення реєстру власників акцій, випущених товариством; надання консультацій щодо проведення засідання Наглядової ради товариства та підготовки і оформлення протоколу засідання Наглядової ради; надання консультацій щодо проведення розрахунків за викуплені товариством акції та оформлення переходу права власності на нерухоме майно, відчужене товариством; надання консультацій щодо подання позивачем річного звіту в порядку визначеному законодавством та НКЦПФР; підготовка документів для укладенням позивачем в особі Івано-Франківського управління договору факторингу з регресом з ПАТ «ПУМБ»; підготовка документів щодо отримання витягів про позивача та його філії від в ГУ Статистки у Львівській області; представництво інтересів позивача в Личаківському районному суді м. Львова; надання консультації щодо зміни документів, які підтверджують право власності на майно позивача та правовий статус, у зв'язку зі зміною найменування та зміною місцезнаходження ПАТ «Електро»; надання відповіді на запити УМП ГУ Міндоходів у Львівській області щодо місцезнаходження позивача; надання консультацій щодо підготовки пакету документів для виконання рішення Наглядової ради щодо відчуження майна позивача; підготовка відповіді на адвокатський запит щодо повноважень структурних підрозділів позивача; надання консультацій щодо повноважень посадових осіб позивача щодо відчуження його нерухомого майна; підготовка документів для приєднання до умов договору про обслуговування випуску цінних паперів з ПАТ «Національний депозитарій України» для приведення його у відповідність до вимог Закону України «Про депозитарну систему України»; представництво інтересів позивача в судах; підготовка відповіді на запит управління СБУ в Закарпатській області; надання консультацій та підготовка заперечень на акт позапланової виїзної документальної перевірки від 22.10.2014р. №1210113-50-22-01-17/00132486; надання консультацій та підготовка звернення до управління Пенсійного фонду України в м.Чернівці щодо призначення пільгових пенсій; надання консультацій та підготовка скарги на податкове повідомлення-рішення №0002772201 від 10.11.2014, підготовка відповідей на звернення державних органів. Позивач також надав суду копії документів, що підтверджують представництво ФОП ОСОБА_3 інтересів ПАТ «Електро» у судах різних інстанцій.

ДПІ у Личаківському районі м. Львова, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ПрАТ «Електро» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.

Посилання відповідача на інформацію, що міститься в акті Очаківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 16.07.2014 №59/220/38169909 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Енерголіга» правомірно не прийнято судами до уваги, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами ДПІ у Личаківському районі м. Львова під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду