ПОСТАНОВА

Іменем України

12 травня 2020 року

Київ

справа №813/847/16

адміністративне провадження №К/9901/13241/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокме" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області про визнання неправомірної відмови та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Ільчишин Н.В., Пліша М.А., Шинкар Т.І. від 10.10.2016,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сокме" (далі - Товариство, ТОВ "Сокме", позивач) звернулося з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області (далі -ДАБІ, Департамент, відповідач), у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило:

- визнати протиправною бездіяльність, що полягає у невчиненні дій по реєстрації поданої 02.12.2015 декларації про початок виконання будівельних робіт по капітальному ремонту нежитлової будівлі складу №1,2 на вул. Л. Українки, 29, смт. Жвирка, Сокальський район, Львівська область або поверненню її на доопрацювання у встановлений законом строк;

- зобов'язати розглянути питання щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, повернених декларацій та відмов у видачі таких дозволів і сертифікатів (далі - Єдиний реєстр);

- визнати протиправними рішення (дії) по поверненню декларації про початок виконання будівельних робіт.

2. У позові наводились аргументи про те, що позивачем було виконано всі вимоги відповідача щодо повноти і правильності заповнення декларації та 02.12.2015 повторно подано відповідачу через дозвільний офіс Львівської міської ради 2 примірника декларації про початок виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва (заповненої з врахуванням недоліків). А тому, з врахуванням того, що пропуск встановленого законом строку підтверджено інформацією дозвільного офісу Львівської міської ради, повторно подана декларація є зареєстрованою, а прийняття рішення про повернення зареєстрованої декларації не передбачено чинним законодавством та не створює для позивача ніяких правових наслідків, оскільки прийняття рішення про повернення здійснено з порушенням вимог, встановлених частиною п'ятою статті 36 Закону України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VI в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) та пункту 20 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт».

3. Також, в обґрунтуванні позову Товариство зазначало, що відповідач протиправно повернув декларацію, з причин, які не були ним вказані раніше як недоліки такого документа.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.07.2016 у задоволенні позову відмовлено.

5. Висновки суду першої інстанції мотивовані тим, що як вбачається з рішення про повернення декларації про початок виконання будівельних робіт від 09.12.2015 №ЛВ093153443146, така була повернута у зв'язку із: - невідповідністю даних стосовно найменування об'єкта будівництва (вказано склад №1, №2); - внесенням не в повній мірі інформації про основні показники об'єкта відповідно до проектної документації, розробленої в установленому порядку, склад та зміст якої визначено державними будівельними нормами, стандартами та правилами, зокрема, ДБН А2.2.-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» та згідно з зазначеним найменуванням об'єкта будівництва (у тому числі щодо черговості).

6. Суд першої інстанції погодився з аргументами позивача про те, що зазначена Товариством у декларації інформація про найменування об'єкта будівництва (вказано склад №1, №2) відповідала наявному в матеріалах справи Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №12891666, виданого Червоноградським міжміським бюро технічної інвентаризації 14.12.2016, у якому цей об'єкт нерухомості вказаний як склад №1, 2 по вул. Л. Українки, 29, смт. Жвирка, Сокальський району, Львівська область.

7. В той же час, суд встановив, що у декларації про початок виконання будівельних робіт були відсутні такі показники як загальна площа земельної ділянки та кошторисна вартість будівництва, які є обов'язкові згідно ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», а тому дійшов висновку про наявність підстав для її повернення і, як наслідок, правомірності прийнятого відповідачем рішення, яке оскаржувалось Товариством.

8. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017 скасовано постанову суду першої інстанції, а позов задоволено у повному обсязі.

9. Висновки апеляційного суду мотивовані тим, що позивач 02.12.2015 повторно подав декларацію про початок будівельних робіт, яка не була прийнята у встановлений вищенаведеною нормою строк, а тому право на виконання будівельних робіт у нього виникло, адже з листа від 09.12.2015 за №1013-6/2960-15, яким відповідач повинен був повідомити позивача про повернення декларації про початок виконання будівельних робіт, ним не направлено на адресу позивача, а тільки в Дозвільний офіс Львівської міської ради, однак із зазначення позивача в отримувачах документу, що є порушенням його права на отримання дозвільних документів та їх оскарження.

10. Надаючи оцінку підставам, наведеним відповідачем у спірному рішенні про повернення декларації стосовно невідповідності найменування об'єкта будівництва, апеляційний суд зазначав, що в матеріалах справи наявний Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №12891666, виданий Червоноградським міжміським бюро технічної інвентаризації 14.12.2016, з якого вбачається, що найменування об'єкта нерухомості відповідає найменуванню зазначеному в поданій на реєстрацію декларації про початок будівельних робіт (склад №1, 2 по вул. Л. Українки, 29, смт. Жвирка, Сокальський району, Львівська область).

11. Суд апеляційної інстанції, окрім іншого, визнав необґрунтованими твердження відповідача про те, що у декларації відсутні такі показники як загальна площа земельної ділянки та кошторисна вартість будівництва, які є обов'язкові згідно ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», оскільки, як встановлено судовим розглядом, такі показники присутні у проектній документації.

12. Апеляційний суд звертав увагу й на те, що реєстрація декларацій, видача дозволу, їх дублікатів здійснюється шляхом внесення даних до реєстру з дотриманням вимог Законів України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" та "Про адміністративні послуги".

13. В свою чергу, у відповідності до вимог частини п'ятої статті 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" при повторному розгляді документів не допускається відмова у видачі документа дозвільного характеру з причин, раніше не зазначених у письмовому повідомленні заявнику (за винятком неусунення чи усунення не в повному обсязі заявником причин, що стали підставою для попередньої відмови).

14. Посилаючись на такі законодавчі положення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неправомірність дій та незаконність спірного рішення відповідача, оскільки останній, при повторному розгляді поданої позивачем декларації про початок будівельних робіт, заповненої після усунення недоліків, вказав нові порушення, які не були зазначені при першому розгляді декларації.

15. За наслідками апеляційного перегляду справи суд апеляційної інстанції визнав протиправною бездіяльність ДАБІ, що полягає у не вчиненні дій по реєстрації поданої ТОВ «Сокме» 02.12.2015 декларації про початок виконання будівельних робіт по капітальному ремонту нежитлової будівлі складу №1,2 на вул. Л. Українки, 29, смт. Жвирка, Сокальський район, Львівська область або поверненню її на доопрацювання у встановлений законом строк. Оскаржуваною постановою апеляційний суд також зобов'язав відповідача розглянути питання щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру та визнав протиправним рішення і дії ДАБІ по поверненню декларації про початок виконання будівельних робіт по капітальному ремонту нежитлової будівлі складу №1,2 на вул. Л. Українки, 29, смт. Жвирка, Сокальський район

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16. Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування цим судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить її скасувати і залишити в силі постанову суду першої інстанції.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, ТОВ «Сокме» 27.10.2015 подало до Департаменту через дозвільний офіс Львівської міської ради декларацію про початок виконання будівельних робіт по капітальному ремонту нежитлової будівлі складу №1, 2 на вул. Л. Українки, 29, смт. Жвирка, Сокальський район, Львівська область.

18. Департаментом прийнято рішення про повернення декларації про початок будівельних робіт за №ЛВ 092153102531 від 03.11.2015, оформлене листом від 03.11.2015 за №1013-6/2645-15, в якому посилалось на те, що забудовником не відображено даних щодо інформації про інженера технічного нагляду відповідно до вимог пункту 18 Порядку проведення професійної атестації відповідальних виконавців окремих робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єктів архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №554, а також не в повній мірі внесено інформацію про затвердження проектної документації в частині зазначення даних про ім'я та по батькові особи, яка затвердила проект та відсутня повнота даних у інформації про загальну площу будівлі відповідно до проектної документації.

19. Позивачем повторно 02.12.2015 було подано відповідачу через дозвільний офіс Львівської міської ради декларацію про початок виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва із врахуванням всіх зазначених вимог.

20. Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області листом від 09.12.2015 року за №1013-6/2960-15 прийняв рішення про повернення декларації про початок виконання будівельних робіт за №ЛВ093153443146 від 09.12.2015, яка була повернута у зв'язку із:

- невідповідністю даних стосовно найменування об'єкта будівництва (вказано склад №1, №2);

- не в повній мірі внесено дані у інформації про основні показники об'єкта відповідно до проектної документації, розробленої в установленому порядку, склад та зміст якої визначено державними будівельними нормами, стандартами та правилами, зокрема, ДБН А2.2.-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» та згідно з зазначеним найменуванням об'єкта будівництва (у тому числі щодо черговості).

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

21. В обґрунтуванні вимог касаційної скарги зазначено, що жодним нормативно - правовим актом не передбачено обов'язку відповідача передавати документи особисто до дозвільного офісу Львівської міської ради у певні, конкретно визначені строки. Натомість, Законом №3038-VI визначено п'ятиденний (у робочих днях) строк розгляду декларації про початок виконання будівельних робіт, який Департаментом дотримано з урахуванням дня надходження до нього документів.

22. Посилався скаржник і на те, що декларація про початок виконання будівельних робіт не є документом дозвільного характеру, а тому застосування апеляційним судом до спірних правовідносин положень частини п'ятої статті 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" є помилковим.

23. Крім того, у касаційній скарзі наголошується на тому, що суд апеляційної інстанції, зобов'язуючи ДАБІ вчинити конкретну дію, вийшов за межі власної компетенції й втрутився у дискреційні повноваження відповідача.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Статтею 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» визначено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

25. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 34 Закону №3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності.

26. В свою чергу, згідно з положеннями частини першої статті 36 цього ж Закону право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I - III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

27. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводить орган державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації.

28. Поряд із цим, за приписами частини четвертої статті 36 Закону №3038-VI, орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає декларацію про початок виконання будівельних робіт замовникові для усунення виявлених недоліків, якщо у декларації не відображено інформації щодо замовника, назви чи адреси об'єкта будівництва, документа, що підтверджує право власності чи користування земельною ділянкою (крім випадків, визначених частиною четвертою статті 34 цього Закону), містобудівних умов та обмежень (крім об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються), проектувальника, головного архітектора та/або головного інженера проекту, осіб, відповідальних за проведення авторського і технічного нагляду, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації. Після усунення недоліків декларація розглядається органом державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, передбаченому для її реєстрації.

29. Виходячи з наведеного, касаційний суд вважає, що Декларація позивача підлягала поверненню органом державного архітектурно-будівельного контролю лише з підстав, визначених частиною четвертою статті 36 Закону №3038-VI.

30. Отже, повернення Декларації з підстав «відсутності повноти даних у інформації про основні показники об'єкта відповідно до проектної документації, розробленої в встановленому порядку, склад та зміст якої визначено державними будівельними нормами, стандартами та правилами, та зокрема ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», які не передбачені положеннями пункту четвертою статті 36 Закону №3038-VI, не ґрунтується на законі.

31. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №813/310/16.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

32. Приймаючи спірне рішення стосовно повернення Товариству декларації про початок виконання будівельних робіт, відповідач виходив з того, що наведені позивачем дані містили невідповідності стосовно найменування об'єкта будівництва (вказано склад №1, №2), а також не в повній мірі внесено дані у інформації про основні показники об'єкта відповідно до проектної документації, розробленої в установленому порядку, склад та зміст якої визначено державними будівельними нормами, стандартами та правилами, зокрема, ДБН А2.2.-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» та згідно з зазначеним найменуванням об'єкта будівництва (у тому числі щодо черговості).

33. Разом з тим, як правильно встановили суди попередніх інстанцій, зазначена Товариством у декларації інформація про найменування об'єкта будівництва (вказано склад №1, №2) відповідала наявному в матеріалах справи Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №12891666, виданого Червоноградським міжміським бюро технічної інвентаризації 14.12.2016, у якому цей об'єкт нерухомості вказаний як склад №1, 2 по вул. Л. Українки, 29, смт. Жвирка, Сокальський району, Львівська область.

34. Тобто, вказані Товариством дані про найменування об'єкта будівництва (склад №1, №2) є повними та відповідають дійсності, а відомості стосовно поштової/будівельної адреси наводяться у декларації про початок виконання підготовчих робіт окремим рядком.

35. Що ж до невнесення у повному обсязі Товариством у декларацію про початок виконання підготовчих робіт даних стосовно основних показників об'єкта відповідно до проектної документації, розробленої в установленому порядку, склад та зміст якої визначено державними будівельними нормами, стандартами та правилами, зокрема, ДБН А2.2.-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», то колегія суддів зазначає, що це, з огляду на положення частини четвертої статті 36 Закону №3038-VI, не зумовлює наявності підстав для прийняття рішення про повернення такої декларації. Це підтверджено й правозастосовчою практикою Верховного Суду, наведеній у пункті 30 цієї постанови.

36. Таким чином, наведені у спірному рішенні відповідача підстави для повернення поданої Товариством декларації про початок виконання підготовчих робіт не свідчать про його обґрунтованість і законність, на що правильно вказав суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові.

37. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що повноваження відповідача у спірних правовідносинах є дискреційними.

38. Так, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

39. Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 №1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

40. Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами: 1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо; 2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав; 3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів; 4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

41. Відтак, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що дискреційними є повноваження обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

42. У такому випадку суд дійсно не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

43. У спірних у цій справі правовідносинах, в разі настання визначених законодавством умов, орган державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язаний до вчинення конкретних дій - протягом п'яти робочих днів з дня надходження до нього декларації перевірити повноту даних, зазначених у декларації, та здійснити дії щодо внесення інформації, зазначеної у декларації, до реєстру (пункт 17 Порядку №466).

44. Підставою ж для повернення декларації можуть бути лише визначені законом (частиною четвертою статті 36 Закону №3038-VI) обставини за вичерпним переліком, при цьому, відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд.

45. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку подання замовником (його уповноваженою особою) декларації про початок виконання будівельних робіт, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб'єкта владних повноважень - здійснити дії щодо внесення інформації, зазначеної у декларації, до реєстру.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

46. Зважаючи на те, що одна з наведених Департаментом підстав для повернення Товариству декларації про початок виконання будівельних робіт не підтвердилася у ході судового розгляду цієї справи, а інша вказана у спірному рішенні відповідача підстава не передбачена законом, суд апеляційної інстанції дійшов правильного і обґрунтованого висновку про необхідність задоволення даного позову.

47. Наведені ж у касаційній скарзі мотиви таких висновків не спростовують і не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б давали підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, яке, як встановлено за результатами касаційного розгляду справи, відповідає закону.

48. Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

49. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

50. Ураховуючи викладене, Верховний Суд, провівши у межах повноважень, визначених статтею 341 КАС України, касаційний розгляд справи, не виявив неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та/або порушень норм процесуального права, а тому не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови, яка прийнята відповідно до закону.

51. Керуючись статтями 340, 341, 344, 349, 350, 355, 356, підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-IX,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2016 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: Я.О. Берназюк

І.В. Желєзний