ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2019 року

Київ

справа №826/3632/17

адміністративне провадження №К/9901/51642/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів: Гончарової І.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі судового засідання Лисенко О.М.

за участю:

представника позивача Бідного Є.М.,

представника відповідача Кальковця В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2017 (суддя Качур І.А.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2018 (головуючий суддя Степанюк А.Г., судді: Кузьменко В.В., Шурко О.І.) у справі №826/3632/17 за адміністративним позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Гленкор Грейн Україна» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Підприємство з іноземними інвестиціями «Гленкор Грейн Україна» звернулося до адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.12.2016 №0000614108.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2018, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2018 у справі №826/3632/17, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Доводи Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби зводяться до того, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального права, що стало причиною скасування правомірно прийнятого податкового повідомлення-рішення. Зокрема, відповідач посилається на безпідставність формування позивачем валових витрат за результатом договірних відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Темп» з огляду фіктивність укладених правочинів та безтоварний характер проведених операцій, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних правових наслідків. Вказаний висновок податкового органу ґрунтується на неможливості встановлення джерел походження товару (у попередніх ланках ланцюга) придбаного позивачем у вказаного контрагента, який у свою чергу не є виробником сільськогосподарської продукції; неможливість встановлення родової ознаки придбаного товару; відсутність у контрагента позивача майна, основних засобів, виробничих потужностей, трудових ресурсів та транспортних засобів, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій з поставки сільськогосподарської продукції; відсутність інформації, що підтверджує взаємовідносини контрагента позивача з автоперевізниками; неможливість встановлення придбання Товариством з обмеженою відповідальністю «Темп» зернових культур у спірному періоді. Також, відповідач зазначає, що товарно-транспортні накладні, надані платником до перевірки, є дефектними у зв'язку з порушенням порядку їх заповнення. Одночасно податковий орган зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не було належним чином досліджено відповідність первинних документів, складених за результатом спірних операцій, вимогам податкового законодавства; не надано належної оцінки доводам відповідача щодо порушення відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп» та ряду його постачальників кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України (матеріали досудового розслідування внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 18.11.2015 за №32015100080000133) та протоколам допиту суб'єктів підприємницької діяльності, які є постачальниками контрагента позивача. А тому визначення позивачу суми грошового зобов'язання згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, на думку відповідача, є правомірним, підстави для його скасування - відсутні.

Натомість Підприємство з іноземними інвестиціями «Гленкор Агрікалчер Україна» (попередня назва Підприємство з іноземними інвестиціями «Гленкор Грейн Україна») у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що твердження податкового органу про неправомірність формування позивачем валових витрат за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю «Темп» з огляду на фіктивність укладених правочинів та безтоварний характер господарських операцій є необґрунтованими та безпідставними, оскільки належними первинними документами підтверджено рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання останнім реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентом. Позивач стверджує, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів, а платник податків не несе відповідальність за порушення його контрагентами вимог податкового законодавства. Крім того, вказує, що позивач не був замовником послуг перевезення у Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп», а тому певні недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних не є доказом безтоварності операцій з купівлі-продажу товарів. Підприємство з іноземними інвестиціями «Гленкор Агрікалчер Україна» також зазначає, що сама по собі наявність відкритого кримінального провадження стосовно посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп»/його постачальників, в якому ведеться досудове розслідування, не може слугувати підставою для визнання господарських операцій позивача фіктивними/нереальними/безтоварними, адже відповідний факт не було встановлено вироком суду, що набрав законної сили. Таким чином, податковим органом не доведено наявність складу порушення позивачем вимог податкового законодавства; не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано доказів, які б свідчили про правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. А тому, позивач просить відмовити Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 05.06.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби у справі №826/3632/17.

Верховний Суд ухвалою від 22.02.2019 призначив справу №826/3632/17 до касаційного розгляду у судовому засіданні на 12.03.2019 о 12.00 год.

Касаційний розгляд справи здійснюється у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін в поряду спрощеного позовного провадження у відповідності до положень статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особам Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на підставі наказу від 22.11.2016 №982, направлень на перевірку від 22.11.2016 №831, №830 та ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 11.03.2016 у справі №759/3668/16-к, згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з іноземними інвестиціями «Гленкор Грейн Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Темп» за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 18468020,00грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 19.12.2016 №2130/28-10-41-08/23339195 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.12.2016 №0000614108, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, створений за участі іноземних інвесторів, на загальну суму 23085025,00грн., у тому числі: 18468020,00грн. за основним платежем та 4617005,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Фактичною підставою для збільшення Підприємству з іноземними інвестиціями «Гленкор Грейн Україна» суми грошового зобов'язання став висновок контролюючого органу про безпідставність віднесення позивачем до складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, витрат, зокрема, у розмірі 104033732,71грн., сформованих за наслідком взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Темп» з огляду на фіктивність укладених правочинів та безтоварний характер проведених господарських операцій, тобто таких, які спрямовані на надання податкової вигоди з метою ухилення від сплати податків до бюджетів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних правових наслідків. Обґрунтовуючи свою позицію відповідач посилається на неможливість встановлення джерел походження придбаного позивачем у вказаного контрагента товару (у попередніх ланках ланцюга), з огляду на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Темп» не є виробником сільськогосподарської продукції; неможливість встановлення родової ознаки придбаного товару; відсутність у контрагента позивача майна, основних засобів, виробничих потужностей, трудових ресурсів, технічного та управлінського персоналу, складських приміщень, транспортних засобів, які економічно необхідні при значних обсягах реалізації товарів сільськогосподарських культур; відсутність інформації, що підтверджує взаємовідносини контрагента позивача з автоперевізниками; неможливість встановлення придбання контрагентом позивача зернових культур у спірному періоді, що свідчить про проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових доходів, валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту. Також, відповідач зазначає про дефектність товарно-транспортних накладних у зв'язку з порушенням порядку їх заповнення.

Поряд з іншим, орган доходів і зборів підкреслює, що відносно ряду суб'єктів підприємницької діяльності, серед яких і Товариство з обмеженою відповідальністю «Темп», порушено кримінальне провадження за ознаками злочинів, передбачених частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України (матеріали досудового розслідування внесено 18.11.2015 до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань №32015100080000133).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податку як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, аналіз наведених приписів дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт/послуг) та наявність первинних документів зокрема, податкових накладних, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договору позивача з контрагентом, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про правомірність формування позивачем валових витрат за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Темп» з огляду на те, що факт вчинення спірних операцій підтверджується належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів, копії яких наявні в матеріалах справи. Суди зауважили, що прошення кримінального провадження відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп» та його постачальників не може бути безумовною підставою для висновку про порушення податкової дисципліни позивачем.

Проте, Верховний Суд не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2, частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентом, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи складені за результатом таких операцій. При цьому, відповідно до вимог статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проте, судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки обставинам справи щодо реальності вчинення спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Темп», не з'ясовано умови відповідних договорів купівлі-продажу сільськогосподарської продукції (пшениця продовольча, ріпак, кукурудза, ячмінь, пшениця фуражна, пшениця фуражна) та специфіки господарських операцій позивача з контрагентом; не перевірено умов придбання та здійснення фактичної поставки сільськогосподарських культур; не перевірено на кого покладено обов'язок доставки товару та яким чином здійснювалося його транспортування, прийняття за кількістю та якістю; не з'ясовано питання залучення контрагентом позивача третіх осіб для виконання умов господарських договорів з позивачем; не з'ясовано родової ознаки поставленого позивачу товару та його походження; не досліджено якісні характеристики придбаної зернової культури (вологість, вміст смітної домішки) та її відповідність вимогам ДСТУ, в тому числі аналіз на вмістимість такої групи, як ГМО; не з'ясовано способу узгодження поставки придбаного у контрагента товару на термінал та зерносклад; не досліджено оприбуткування поставленого товару; не з'ясовано підстав визначення вартості реалізованого позивачу товару; не з'ясовано питання щодо обґрунтованості господарської мети та економічної доцільності при укладанні спірних договорів; не перевірено зв'язок придбання товарно-матеріальних цінностей з власною господарською діяльністю позивача.

З огляду на обставини, якими відповідач обґрунтовує позицію щодо безтоварності господарських операцій та направленість взаємовідносин між позивачем та контрагентом на безпідставне формування валових витрат з метою заниження оподаткованого доходу, суди повинні були з'ясувати наявність чи відсутність у позивача необхідності придбавати товар у контрагента, реальне здійснення поставки товару саме Товариством з обмеженою відповідальністю «Темп».

З наведеного вбачається, що у справі також залишилися недослідженими обставини про те, чи контрагент позивача був спроможним виконати умови договорів; чи міг поставити обсяг товарів в обумовлені сторонами строки; чи мав контрагент позивача виробничий, технологічний й кадровий потенціал для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності.

Також, судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки обставинам справи щодо реальності вчинення спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Темп», з огляду на доводи органу доходів і зборів, що зазначене підприємство створено без наміру здійснювати господарську діяльність.

Наявність законодавчо визначених обставин для формування валових витрат є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості в первинних документах не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції не мали реального характеру, були спрямовані на протиправне отримання податкових вигод з метою ухилення від оподаткування.

Також, з метою дослідження фактичного виконання договірних відносин позивача з контрагентом, судам необхідно дослідити первинні бухгалтерські документи, складені під час здійснення господарських операцій, їх відповідність вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», з'ясовувати мету придбання товару, а також надати належну оцінку придбаного позивачем товару по ланцюгу постачання.

Судами також не перевірено належним чином доводи відповідача щодо наявності матеріалів кримінального провадження, внесеного 18.11.2015 до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань №32015100080000133 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, та пояснень наданих оперативним працівникам в ході досудового розслідування засновниками та керівниками суб'єктів господарювання, які мали фінансово-господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Темп». Судами не з'ясовано стан відповідної кримінальної справи, не перевірено наявність/відсутність вироку.

В порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи, суди не перевірили дані щодо участі засновника та директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп» в діяльності вказаної юридичної особи, що має істотне значення для правильного вирішення спору.

Зокрема, судами попередніх інстанцій не з'ясовано, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між Підприємством з іноземними інвестиціями «Гленкор Грейн Україна» та його задекларованим постачальником, хто персонально брав у цьому участь, не допитано посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп», як свідків, з метою з'ясування достовірності пояснень, наданих у рамках досудового розслідування.

Також, слід зазначити, що підприємницька діяльність здійснюються суб'єктом господарювання на власний ризик, а відтак у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачливість, адже наслідки вибору недобросовісного контрагента покладається на таких учасників. Так, належна податкова обачність, як законна передумова отримання податкової вигоди, з якої випливає, що сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності при виборі контрагента.

Відтак, з урахуванням наведеного, для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій позивача з вищезазначеним контрагентом судам необхідно: з'ясувати реальність задекларованих господарських операцій; перевірити факт реального руху активу по всьому ланцюгу учасників схеми; встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; підтвердити або спростувати добросовісність позивача; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

При цьому, Верховний Суд зазначає, що порушення вимог податкового законодавства на будь-якому з наведених етапів є достатнім для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку.

Для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладених в акті перевірки або підтверджених іншими доказами.

Таким чином, судами попередніх інстанцій зазначені вище вимоги процесуального законодавства не виконано, обставини справи встановлено неповно, не досліджено комплекс доказів, необхідний для доведення реальності та правомірності укладення й виконання угод, що і потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Виходячи з положень частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, належним чином їх оцінити, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2018 у справі №826/3632/17 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

І.А. Гончарова

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду