Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.03.2019 року у справі №809/303/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

12 березня 2019 року

справа №809/303/16

адміністративне провадження №К/9901/27868/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Перламутр»

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року у складі судді Григорука О.Б.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2016 року у складі суддів Шавеля Р.М., Костіва М.В., Затолочного В.С.

у справі № 809/303/16

за позовом Приватного підприємства «Перламутр»

до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У березні 2016 року Приватне підприємство «Перламутр» (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість з мотивів безпідставності їх прийняття.

18 травня 2016 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2016 року, в задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що представлені позивачем документи не дають можливості встановити реальність виконання спірних операцій та факт їх використання у господарській діяльності позивача. Надані акти надання послуг не містять деталізації наданих послуг, докладного опису виконаних завдань, не розкривають змісту послуг, якісних характеристик послуг тощо. Будь-яких документів на підтвердження спрямованості спірних послуг на досягнення конкретних цілей в діяльності платника податків не представлено.

У вересні 2016 року позивач подав касаційну скаргу, в якій Підприємство, посилаючись на неповне дослідження всіх обставин справи, порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що з 29 січня 2016 року по 26 лютого 2016 року ревізорами податкового органу проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, єдиного соціального внеску, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2014 року по 30 вересня 2015 року, за результатами якої складено акт перевірки № 108/09-19-22-01/23799460 від 4 березня 2016 року (далі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, наступних вимог:

- підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за І-ІІІ квартали на загальну суму 20 954 грн.;

- підпунктів 14.1.27, 14.1.36, 14.1.185 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 «б» статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.9 статті 189, підпунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, підпунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 17 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, підпунктів 7, 15, 17 Порядку заповнення податкової накладної, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підпункту 1.2 пункту 1, підпункту 2.1, 2.4, 2.5 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 545 291 грн.;

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення - рішення:

- форми «Р» № 0001492201 від 18 березня 2016 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 817 936 грн 50 коп., з яких 545 291 грн за основним платежем та 272 645 грн 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- форми «Р» № 0001502201 від 18 березня 2016 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 26 192 грн 50 коп., з яких 20 954 грн за основним платежем та 5 238 грн 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень є висновки податкового органу по результатам проведеної перевірки, зокрема, про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Перламутр» щодо надання послуг передпродажної підготовки товару, на підставі яких платником податку сформовані дані податкового обліку.

Зокрема, у січні 2015 року позивачем віднесено до витрат, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування з податку на прибуток по розглядуваних послугах, вартість послуг в розмірі 156 000 грн, а також на підставі податкових накладних контрагента сформовано податковий кредит в розмірі 480 000 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами досліджені надані для перевірці оригінали та завірені копії договорів про надання послуг по передпродажній підготовці товару № 1 від 1 січня 2015 року, № 01-1/2015 від 12 січня 2015 року, акти надання послуг № 1961 від 23 січня 2015 року та № 2674 від 2 лютого 2015 року, податкові накладні № 2080 від 23 січня 2015 року та № 4326 від 30 січня 2015 року, платіжні доручення.

Предметом договорів про надання послуг по передпродажній підготовці товару № 1 від 1 січня 2015 року, № 01-1/2015 від 12 січня 2015 року, укладених між Приватним підприємством «Перламутр» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Перламутр» є надання послуг по просуванню продукції та послуг з передпродажної підготовки товару.

В наданих актах надання послуг визначена сума послуг 1 000 000,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 166 666,67 грн. Так, зокрема з посиланням на договір № 01-1/2015 від 12 січня 2015 року складені акти надання послуг: № 1961 від 23 січня 2015 року, згідно якого контрагентом позивача надані послуги з передпродажної підготовки та просуванню продукції на суму 480 000,0 грн, у т.ч. податку на додану вартість 80 000,0 грн.; № 2674 від 2 лютого 2015 року на суму 520 000,0 грн, у т.ч. податок на додану вартість 86 666,67 грн.

На підтвердження здійсненої оплати згідно договорів надано платіжні доручення на загальну суму 2 880 000,00 грн, як оплату за надані послуги з передпродажної підготовки та просуванню продукції та попередено оплату за такі послуги, податкові накладні № 2080 від 23 січня 2015 року та № 4326 від 30 січня 2015 року, які стали підставою для віднесення до податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість в розмірі 480 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та зафіксовано в акті перевірки, підписаному позивачем, звітів про виконаний обсяг робіт позивачем не пред'явлено, однак при розгляді справи представниками позивача надано суду звіти за результатами проведення послуг по передпродажній підготовці товару від 23 січня 2015 року та 2 лютого 2015 року.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначену згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV встановлено, що первинний документ це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення і повинен мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суди попередніх інстанцій здійснили оцінку наданих до суду первинних документів податкового та бухгалтерського обліку за вказаними господарськими операціями (договорів, податкових та видаткових накладних, актів здачі-прийняття робіт) на відповідність вимогам, передбаченим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704) (далі - Положення № 88).

Надані позивачем документи не дозволяють встановити реальність виконання розглядуваних операцій та факт їх використання у господарській діяльності позивача.

Вищезазначені акти надання послуг з передпродажної підготовки та просування продукції не містять чіткої інформації стосовно змісту наданих послуг, докладного опису виконаних завдань, не розкривають змісту послуг, якісних характеристик, конкретного персонального підходу до виконання завдань та обґрунтувань формування вартості таких послуг відповідно до договірних правовідносин, що є порушенням частини першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Суд погоджується з думкою судів попередніх інстанцій, що поданий позивачем звіт містить узагальнену статистичну інформацію у різних сферах господарської діяльності, роздрукованої зі сторінки української вікіпедії, по суті, являє собою опис поточного стану ринку товарів та окремих економічних категорій певних сфер економіки, однак не відноситься безпосередньо до діяльності позивача та не містить жодних рекомендацій, розроблених конкретно для платника. Будь-яких документів на підтвердження спрямованості спірних послуг на досягнення конкретних цілей у діяльності платника не представлено. Вказані звіти не містять посилань на договір, на виконання якого вони складені, що виключає можливість встановити зв'язок вказаних звітів із господарськими операціями, вчиненими на виконання договору про надання послуг № 01-1/2015 від 12 січня 2015 року.

Наведене не відповідає сутності послуг, визначеній у підпункті 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, згідно з яким маркетингові послуги (маркетинг) - це послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, яким чином надавалися маркетингові послуги, який практичний результат їх використання позивачем. Крім цього, представниками позивача не надано пояснень за яких критеріїв визначалась ціна таких послуг та її відповідність середньоринковим у вказаній сфері послуг.

Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що формально складені первинні документи не можуть слугувати належною підставою для формування даних податкового обліку, тоді як реальність операцій з поставки маркетингових послуг позивачеві у рамках господарських правовідносин з контрагентом та зв'язок цих послуг з господарською діяльністю позивача документально не підтверджується, то відсутні підстави вважати оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, а відтак відсутні підстави для їх скасування з мотивів наведених позивачем.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Перламутр» залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2016 року у справі № 809/303/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер