Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.03.2019 року у справі №806/1546/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

12 березня 2019 року

справа №806/1546/16

адміністративне провадження №К/9901/41143/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бердичівський хлібозавод»

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року у складі судді Капинос О.В.

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у складі суддів Зарудяної Л.О., Іваненко Т.В., Кузьменко Л.В.

у справі № 806/1546/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бердичівський хлібозавод»

до Головного управління ДФС у Житомирській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бердичівський хлібозавод» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати в частині податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій з мотивів безпідставності його прийняття.

17 жовтня 2016 року Житомирський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року, у задоволенні позову відмовив. Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що порушення позивачем пунктів 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні знайшли підтвердження в ході розгляду справи.

У березні 2018 року надійшла касаційна скарга позивача, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, Товариство просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у січні 2019 року надіслав заперечення на касаційну скаргу позивача, в яких визначає вимоги касаційної скарги як безпідставні, та просить залишити їх без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковим органом проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт перевірки № 0088/06-30-22-33394612 від 27 квітня 2016 року, згідно якого встановлені порушення пунктів 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (затверджено постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320) із змінами та доповненнями відповідно до фіскальних звітних чеків (Z-звітів) та контрольних стрічок Товариством не забезпечено своєчасне оприбуткування готівкової виручки в повному обсязі в день її надходження на загальну суму 47 929,35 грн. в розділі № 2 «Облік руху готівки та сум розрахунків» в відповідних книгах обліку розрахункових операцій.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000161401 від 13 травня 2016 року, яким до Товариства застосовано штрафні санкції у розмірі 249 409,05 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржується позивачем частково в сумі 230679,85 грн.

З урахуванням зазначеного, спірним питанням є своєчасність оприбуткування готівкових коштів у сумі 46 135,97 грн у день одержання, як того вимагає пункт 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України, від 28 серпня 2013 року № 417 (далі Порядок 417), суб'єкти господарювання, які використовують РРО для здійснення розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані, зокрема, у кінці робочого дня (зміни) друкувати на РРО (за винятком автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах ОРО.

Поняття фіскальний звітний чек розкривається в Законі України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - це документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті.

До таких звітних чеків, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 року № 199 «Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування» (зі змінами і доповненнями) відноситься Z-звіт - денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті реєстратора.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) КОРО - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Суд погоджується з висновками суддів попередніх інстанцій, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО та відображення на їх підставі готівки у КОРО. Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність.

Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Згідно зі статтею 5 вищезазначеного Закону на період виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій та здійснення його ремонту або у разі тимчасового, але не більше 72 годин (7 робочих днів), відключення електроенергії проведення розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки або із застосуванням належним чином зареєстрованого резервного реєстратора розрахункових операцій.

Відповідно до розділу ІІІ пункту 7 Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 28 серпня 2013 року № 417 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) сума готівки, що зберігається на місці проведення розрахунків до початку робочого дня, вноситься суб'єктом господарювання протягом робочого дня або перебуває на місці проведення розрахунків на момент виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії, записується в корінець розрахункової квитанції з поміткою "Службове внесення". Сума готівки, що вилучається суб'єктом господарювання протягом робочого дня з місця проведення розрахунків, записується у корінець розрахункової квитанції з поміткою "Службова видача".

Статтею 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що розрахункова книжка - належним чином зброшурована та прошнурована книжка, зареєстрована в органах доходів і зборів, що містить номерні розрахункові квитанції, які видаються покупцям у визначених цим Законом випадках, коли не застосовуються реєстратори розрахункових операцій.

Судами попередніх інстанцій в ході розгляду справи встановлено, матеріалів справи вбачається, що у розділі ІІ КОРО № 0603003374 Р/8 «Облік руху готівки та сум розрахунків» міститься запис 14 серпня 2015 року про оприбуткування готівки у сумі 43467,75 грн., тоді як Z-звіт роздрукований 15 серпня 2015 року.

Свідок, продавець у магазині позивача, підтвердила, що Z-звіт був надрукований на наступний день 15 серпня 2014 року, тобто оприбуткування коштів в сумі 43 467,75 грн. відбулося несвоєчасно.

Доказів на підтвердження несправності касового апарату до матеріалів справи не надано, даний факт ніде не задокументований.

За таких обставин Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції, що позивачем сума у розмірі 46135,97 грн. не оприбуткована своєчасно у день одержання готівкових коштів, як того вимагає пункт 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті Україні.

Висновки судів попередніх інстанцій доводами касаційної скарги не спростовано. Доводи касаційної скарги позивача зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, товариством не зазначено.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бердичівський хлібозавод» залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у справі № 806/1546/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер