Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

12 лютого 2019 року

справа №807/205/16

адміністративне провадження №К/9901/41858/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фіскальної служби України

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року у складі колегії суддів Шешені О.М., Гаврилко С.Є., Рейті С.І.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року

у складі колегії суддів Сапіги В.П., Кухтея Р.В., Обрізка І.М.,

у справі № 807/205/16

за позовом Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода"

до Державної фіскальної служби України,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна казначейська служба України, Ужгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Закарпатській області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

У березні 2016 року Комунальне підприємство "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправною бездіяльності щодо не зарахування шляхом не збільшення суми поповнення електронного рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника коштів з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України та зобов'язання зарахувати на рахунок № 37518000002116 у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника кошти у сумі 4486117,35 грн відповідно до договорів про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року №375.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв'язку з набуттям чинності Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» від 16 липня 2015 року, доповнено пункт 200-1.4 статті 200-1 Податкового кодексу України підпунктом «в». Зазначені зміни спрямовані на впорядкування податкових відносин при використанні субвенції з державного бюджету для сплати податкових платежів відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року №375 «Питання погашення у 2015 році заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню» (далі - постанова № 375). За результатами цих змін на електронні рахунки в органах казначейства постачальників комунальних послуг повинні зараховуватись суми субвенцій з бюджету, які збільшуватимуть реєстраційну суму для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України. Позивачем отримано субвенцію у загальній сумі 4486117,35 грн. Відповідна сума направлена на погашення заборгованості з податку на додану вартість. Однак вказані вимоги законодавства України відповідачем не виконано.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суму від 12 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року, позов задоволено в повному обсязі.

У липні 2017 року відповідач подав касаційну скаргу на рішення судів попередніх інстанцій, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати судові рішення у справі та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі податковий орган зазначив, що не надходження відповідної інформації від органів Казначейства до податкового органу унеможливлює вчинення останнім дій, що передбачені Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №569 (далі - Порядок № 569). Крім того, суди попередніх інстанцій надали перевагу одному доказу перед іншим.

У запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення частково не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно установили, що позивач отримав субвенцію у сумі 4486117,35 грн, а саме: 468381,00 грн згідно з договором від 15 липня 2015 року №5 про організацію взаєморозрахунків, дата платежу 28 серпня 2015 року; 2498905,09 грн згідно з договором від 01 грудня 2015 року №15 про організацію взаєморозрахунків, дата платежу 17 грудня 2015 року; 856000,00 грн згідно з договором від 01 грудня 2015 року №16 про організацію взаєморозрахунків, дата платежу 17 грудня 2015 року; 662831,26 грн згідно з договором від 01 грудня 2015 року №17 про організацію взаєморозрахунків, дата платежу 17 грудня 2015 року.

Вказану суму перераховано позивачем до загального фонду Державного бюджету України на погашення заборгованості з податку на додану вартість, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

При вирішенні питання щодо правильності застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Законом України від 16 липня 2015 року № 643-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість», який набрав чинності 29 липня 2015 року, доповнено підпунктом «в» пункт 200-1.4 статті 200-1 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту «в» пункту 200-1.4 статті 200-1 Податкового кодексу України на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти, зокрема, з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2015 року №967 внесено зміни до пункту 9 №569, в частині відображення в системі електронного адміністрування податку на додану вартість сум сплаченого податку при проведенні розрахунків платників податку з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування. Дані зміни набрали чинності 01 грудня 2015 року.

Згідно з пунктом 9 Порядку №569 у разі проведення органами Казначейства розрахунків платника податку з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до закону про Державний бюджет України в рахунок погашення заборгованості з податку, в поповнення електронного рахунка враховується в межах проведених розрахунків з податку сума зменшення залишку узгоджених податкових зобов'язань такого платника податку, не сплачених до бюджету, строк сплати за якими настав, що обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі, за коригуючими реєстрами.

Інформація про проведення таких розрахунків з податку надається Казначейством до Державної фіскальної служби України у розрізі платників податку не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дати проведення таких розрахунків.

На підставі інформації про проведення розрахунків, отриманої від Казначейства, Державної фіскальної служби України формує та не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дати отримання такої інформації надсилає Казначейству коригуючі реєстри у межах залишку узгоджених податкових зобов'язань платника податку, не сплачених до бюджету, строк сплати за якими настав, але не більше суми проведених розрахунків.

У день отримання коригуючих реєстрів Казначейство зменшує залишок узгоджених податкових зобов'язань платника податку, не сплачених до бюджету, строк сплати за якими настав, що обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі, та повідомляє про це Державну фіскальну службу України.

Податковий орган на підставі інформації про зменшення залишку узгоджених податкових зобов'язань платника податку, не сплачених до бюджету, строк сплати за якими настав, що обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі, не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дати отримання такої інформації збільшує суму поповнення електронного рахунка такого платника податку на суму такого зменшення.

Зазначені зміни спрямовані на впорядкування податкових відносин при використанні субвенції з державного бюджету для сплати податкових платежів відповідно до Постанови № 375.

За результатами цих змін на електронні рахунки в органах казначейства постачальників комунальних послуг повинні зараховуватись суми субвенцій з бюджету, які збільшуватимуть реєстраційну суму для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України.

Аналізуючи зазначені норми, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що електронне адміністрування податку на додану вартість передбачає сукупність послідовних дій, які зобов'язані вчиняти відповідні органи Державної казначейської служби України та Державної фіскальної служби України. При цьому, алгоритм дій та їх строки чітко регламентовані Порядком № 569, відповідно до якого, вчинення кожної наступної дії можливе лише за умови повного виконання попередньої дії.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Державна казначейська служба України листом від 18 грудня 2015 року №9-08/1161-32019 на виконання пункту 9 Порядку № 569 надала відповідачеві інформацію щодо зарахованих 17 грудня 2015 року сум з податку на додану вартість за результатами проведених розрахунків відповідно до постанови № 375.

Як вбачається з листа Державної казначейської служби України від 18 серпня 2016 року №12-08/54-14179, починаючи з 11 грудня 2015 року Казначейством надавалася до відповідача інформація про проведені розрахунки у грудні 2015 року, проте коригуючі реєстри за формою, яка передбачена чинною Специфікацією взаємодії системи Казначейства з системою ДФСУ, до Казначейства від відповідача не надходили, відповідно суми податку на додану вартість, сплачених платниками за результатами проведених розрахунків згідно з Постановою №375 не відображені в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Також повідомлено, що Державна казначейська служба України листом від 25 травня 2016 року №14-08/660-9083 надіслала до відповідача погоджений із зауваженнями проект постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до пункту 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість».

Однак, сума субвенції в розмірі 4486117,35 грн не була зарахована на електронний рахунок, що спричинило неможливість реєструвати податкові накладні споживачами послуг позивача з жовтня 2015 року в системі електронного декларування, відтак споживачі послуг позивача - платники податку на додану вартість не можуть включити до свого податкового кредиту суми відшкодування податку на додану вартість відповідно до статті 198 Податкового кодексу України.

В матеріалах справи міститься лист від 25 січня 2016 року № 02-15/2, яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Програміка» повідомило Державну фіскальну службу України, що 18 січня 2016 року коригуючі реєстри коректно передані Державній казначейській службі України, по усіх пакетах типу 8 отримано в автоматизованій системі "Є-Казна" квитанцію зі статусом "NEW".

Крім того, із наданої казначейством довідки, доданої до листа від 18 грудня 2015 року №9-08/1161-32019, вбачається лише інформація про надходження коштів в результаті проведених розрахунків за договорами від 01 грудня 2015 року №15, від 01 грудня 2015 року №16 і від 01 грудня 2015 року №17, тоді як по договору від 15 липня 2015 року № 5 така інформація в зазначеній довідці відсутня.

Отже, судами попередніх інстанцій не проаналізовано лист від 18 грудня 2015 року №9-08/1161-32019 щодо інформації про надходження коштів в результаті проведених розрахунків за договором від 15 липня 2015 року № 5. Не надана оцінка листу Товариства з обмеженою відповідальністю «Програміка» від 25 січня 2016 року № 02-15/2 щодо передачі коригуючих реєстрів. Вказані документи та обставини не досліджені, не оцінені судами попередніх інстанцій, зміст, та правові наслідки цих документів не встановлені.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

У зв'язку з вищенаведеним Суд визнає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановив фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України задовольнити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року скасувати, справу № 807/205/16 направити на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер