Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 825/372/17

адміністративне провадження № К/9901/31433/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Наташа-Агро" до Головного управління ДФС у Чернігівській області (ГУ ДФС) про скасування податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу та визнання протиправними дії, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.03.2017 (суддя Лобан Д. В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017 (головуючий суддя: Собків Я. М., судді: Бабенко К. А., Вівдиченко Т. Р.),

У С Т А Н О В И В :

ТОВ "Наташа-Агро" (позивач, підприємство) звернулося до суду з позовом, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, в якому просило:

- визнати протиправними дії ГУ ДФС щодо нарахування пені в сумі 305' 283,29 грн за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов`язань;

- скасувати податкову вимогу ГУ ДФС від 07.02.2017 №251-25 про сплату податкового боргу на суму пені 305' 283,29 грн;

- рішення заступника начальника ГУ ДФС від 07.02.2017 № 1 про опис майна платника податків (ТОВ "Наташа-Агро") у податкову заставу.

Передумовою нарахування пені в сумі 319' 044,55 грн, скерування платнику податків податкової вимоги щодо погашення податкового боргу на суму пені та здійснення опису майна у податкову заставу на підставі рішення заступника керівника контролюючого органу стало те, що 25.01.2017 товариство самостійно сплатило узгоджене грошове зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) в сумі 1' 073' 139 грн (в тому числі, за податковим зобов`язанням - 858' 511 грн, штрафні (фінансові) санкції - 214' 628 грн), що було збільшене контролюючим органом за результатами податкової перевірки на підставі акта від 30.12.2016 №474/14/35052335 згідно з податковим повідомленням-рішенням від 16.01.2017 №0000161400 (а.с. 9-16, 27-64).

Нарахування пені в сумі 319' 044,55 грн було здійснено за весь період заниження податкового зобов`язання, розпочинаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання з ПДВ за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого за результатами податкової перевірки встановлено заниження, та закінчуючи днем зарахування коштів на відповідний рахунок.

На думку позивача, у зв`язку з прийняттям Закону України ''Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні'' від 21.12.2016 №1797-VIII про зміну порядку нарахування пені на прострочені податкові зобов`язання, в його випадку початок нарахування пені пов`язаний з набранням чинності внесених до закону змін - з 01.01.2017. Зважаючи на те, що товариство сплатило грошові зобов`язання протягом десяти днів із дня отримання податкового-повідомлення рішення після набрання чинності Законом №1797-VIII, сума пені за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання становить 13' 761,26 грн, відповідно дії ГУ ДФС щодо нарахування пені та формування і скерування товариству податкової вимоги на суму 305' 283,29 грн (319' 044,55 грн - 13' 761,26 грн) є протиправними.

Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 29.03.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017, позов ТОВ "Наташа-Агро" задовольнив частково.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій погодилися з доводам позивача та визнали незаконними дії відповідача по нарахуванню пені за узгодженим грошовим зобов`язанням в сумі 305' 283,29 грн та формування і скерування позивачеві податкової вимоги від 07.02.2017 №251-25 на вказану суму пені.

Відмова в іншій частині позовних вимог вмотивована висновком про їх передчасність.

На зазначені судові рішення у цій справі ГУ ДФС подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким в позові відмовити повністю.

За змістом касаційної скарги ГУ ДФС доводить, що внесення змін до статті 129 ПК України не призвело до змін правил її застосування і платник податків не звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання. Тому ГУ ДПС вважає правомірним зроблений ним розрахунок пені за весь період заниження податкового зобов`язання.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 06.09.2017 (суддя Бившева Л. І.) відкрив касаційне провадження №К/800/18460/17 у справі за касаційною скаргою відповідача.

Позивач правом на подання заперечень на касаційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту 4 частини першої розділу VІІ ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України в редакції Закону України ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів`` від 03.10.2017 №2147-VIII матеріали касаційної скарги з Вищого адміністративного суду України передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ`` від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України та відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи {частина третя статті 3 КАС України}.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи відповідача, судові рішення попередніх інстанцій, Верховний Суд вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити з огляду на таке.

Ключовим питанням у цій справі є правомірність нарахування пені за весь період заниження податкового зобов`язання, нарахованого податковим органом за результатами податкової перевірки згідно з податковим повідомленням-рішенням про збільшення такого податкового зобов`язання із застосуванням штрафних санкцій, і самостійно сплачене платником податків протягом десяти днів з дня узгодження такого зобов`язання.

Податкове зобов`язання є грошовим вираженням наявного для платника податків податкового обов`язку зі сплати відповідного податку, виникнення, а також порядок і строки сплати якого обумовлені нормами податкового законодавства.

До складу суми грошового зобов`язання входить як сума податкового зобов`язання, так і сума штрафної (фінансової) санкції, якщо податкове законодавство передбачає її застосування. Виникнення у платника обов`язку зі сплати грошового зобов`язання зумовлене встановленням податковим органом порушення платником вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податкових зобов`язань. Унаслідок цього податковий орган ухвалює відповідне рішення про донарахування сум відповідного податкового зобов`язання та/або застосування штрафної (фінансової) санкції.

Лексичний і логічний аналізи підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України в редакції, чинній з 01.01.2017, дають підстави для висновку, що початок нарахування пені пов`язаний зі спливом граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, яке мало бути виконане, якби платник податків не порушив норми податкового законодавства й не занизив його у відповідний період. Тобто нарахування пені розпочинається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, а також за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Саме такий висновок щодо застосування норми пунктів 129.1, 129.2 ПК України у питанні стосовно моменту початку нарахування пені за період заниження податкового зобов`язання зробила судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 27.09.2022 у справі № 380/7694/20.

У цій постанові Верховний Суд відступив від правової позиції, що була висловлена в низці постанов, зокрема від 19.06.2018 у справі №820/3878/17, від 27.11.2018 у справі №822/2591/17, від 20.11.2019 у справі №280/411/19, від 14.05.2020 у справі №822/3190/17, про те, що з огляду на зміни, внесені до статті 129 ПК України, які набрали чинності 01.01.2017, сплата грошових зобов`язань протягом десяти днів з дня отримання податкового повідомлення-рішення звільняє платника податків від сплати нарахованої пені на суму заниженого податкового зобов`язання за весь період заниження.

При цьому, незважаючи на те, що судовою палатою сформульовано у постанові від 27.09.2022 у справі №380/7694/20 правовий висновок щодо нарахування пені за весь період заниження грошового зобов`язання, нарахованого податковим органом за результатами податкової перевірки та узгодженого в судовому порядку, це не змінює підхід щодо початку нарахування пені, передбаченого у підпункті 129.1.1 ПК України у редакції, чинній з 01.01.2017, у випадку самостійної сплати платником грошового зобов`язання, нарахованого податковим органом за результатами податкової перевірки.

Водночас, у справі №500/2486/19 Верховний Суд у складі судової палати (постанова від 26.11.2020) зазначив, що суди повинні уникати випадків правового пуризму, зокрема скасування правомірних рішень, ухвалених відповідно до усталеної на той час судової практики, лише на тій підставі, що станом на час розгляду справи судом апеляційної та/або касаційної інстанції змінилось юридичне тлумачення відповідної правової норми.

Зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позов товариства частково, застосували норми підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України в редакції, чинній з 01.01.2017, щодо початку нарахування пені, з урахуванням сформованої правової позиції судом касаційної інстанції щодо цього, підтриману Верховним Судом, зокрема у постановах від 27.11.2018 у справі №822/2591/17, від 14.05.2020 у справі №822/3190/17, від яких згодом судовою палатою Верховного Суду від 27.09.2022 у справі №380/7694/20 було зроблено відступ.

Підсумовуючи викладене, при вирішенні спору суди попередніх інстанцій на момент вирішення спору застосували норми права з урахуванням висновку суду касаційної інстанції щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, підтримані Верховним Судом, тому підставі для скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України (в редакції, чинній до внесення змін в цю статтю згідно із Законом від 15.01.2020 №460-ІХ, яка набрала чинності 08.02.2020 та підлягає застосуванню при касаційному перегляді цієї справи відповідно до пункту 2 розділу II ``Прикінцеві та перехідні положення`` зазначеного Закону) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.03.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.А. Васильєва В.П. Юрченко В.В. Хохуляк