ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

11 грудня 2018 року

справа №807/143/16

адміністративне провадження №К/9901/64401/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2018 року у складі судді Луцович М. М. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року у складі колегії судів Ільчишин Н. В., Довгополова О. М., Шинкар Т. І. у справі № 807/143/16 за позовом Дочірнього підприємства «Закарпатський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

18 лютого 2016 року Дочірнє підприємство «Закарпатський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08 лютого 2016 року №0000092201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 261 590 грн, з яких за основним платежем - 209 272 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 52 318 грн, а також № 0000102201, яким збільшено суму грошового зобов'язання податку на додану вартість на загальну суму 166 920 грн, з яких за основним платежем у розмірі 133 536 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 33 384 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

13 квітня 2018 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій висновувалися з недоведеності складу податкових правопорушень, які за висновком податкового органу полягають у нереальності господарських операцій платника податків з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Євро Трейд», за наслідком здійснення яких Підприємством визначено витрати за 2012-2013 роки та сформовано податковий кредит у відповідні звітні місячні податкові періоди 2012-2013 років.

19 жовтня 2018 року відповідачем подано касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій податковий орган просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі податковий орган, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, відтворює доводи, наведені в акті перевірки на підтвердження нереальності господарських операцій позивача з контрагентом.

23 жовтня 2018 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху у зв'язку з неможливістю розрахувати розмір судового збору, який необхідно заплатити скаржнику при поданні касаційної скарги, а також витребувано з Закарпатського окружного адміністративного суду справу № 807/143/16.

30 жовтня 2018 року справа № 807/143/16 надійшла до Верховного Суду.

01 листопада 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу.

07 грудня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу, в якому платник податків спростовує її доводи, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до вимог статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у листопаді 2015 року - січні 2016 року посадовими особами податкового органу проведено документальну планову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 22 січня 2016 року № 87/07-01-22-01/31179046 (далі - акт перевірки).

08 лютого 2016 року посадовою особою податкового органу на підставі акта перевірки згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням №0000092201 за порушення вимог підпункту 14.1.36, підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 135.5.4 пункту 135.2 статті 135, пункту 137.1 статті 137, пункту 138.2, пункту 138.4, пункту 138.8 статті 138, пункту 140.3 статті 140 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 261 590 грн, з яких за основним платежем 209 272 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 52 318 грн

Податковим повідомленням-рішенням № 0000102201 за порушення вимог підпункту 141.1.181, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання податку на додану вартість на загальну суму 166 920 грн, в тому числі за основним платежем у розмірі 133 536 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 33 384 грн.

Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Склад податкового правопорушення доводиться податковим органом виключно на підставі твердження про нереальність господарських операцій між Підприємством та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Євро Трейд», хоча податкові зобов'язання визначені податковими повідомленнями-рішеннями за наслідком аналізу й інших груп господарських операцій.

Нереальність господарських операцій обґрунтовується відповідачем посиланням на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента, а також недоліки товарно-транспортних накладних, виданих на підтвердження операцій. Касаційна скарга містить також виклад фактичних обставин, які на думку податкового органу, свідчать про нереальність поставки товару, та порушення, допущені перевізником при перевезенні товару.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що взаємовідносини між Підприємством та постачальником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Євро Трейд» виникли за наслідком виконання договору купівлі-продажу від 20 листопада 2012 року № 20/11-12. Зокрема, за період листопад 2012 року, березень 2013 року, травень 2013 року, липень 2013 року, вересень 2013 року платником податків придбано товар (мазут М-100, бітум дорожній БНД 60x90), а також транспортні послуги з перевезення товару на загальну суму 1 229 634 грн, в тому числі податок на додану вартість - 204 939 грн.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в акті перевірки відображена наявність податкових накладних та всіх необхідних первинних документів, що свідчать про здійснення господарських операцій за договором, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Євро Трейд». Всі зазначені документи підписані та скріплені печатками сторін, мають реквізити як того вимагає чинне законодавство України та не порушують публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Проведеною ДПІ у м. Ужгороді ГУ ДФС у Закарпатській області перевіркою не виявлено порушень стосовно сплати податку на додану вартість платником податків, також відсутні встановлені законодавством докази щодо здійснення ним протиправної діяльності з метою вилучення коштів із державного бюджету шляхом безпідставного відшкодування податку на додану вартість.

Суд визнає, що витрати для цілей формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судами попередніх інстанцій оцінено надані суду первинні документи податкового та бухгалтерського обліку за вказаними господарськими операціями на відповідність вимогам, передбаченим змістом статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704) (далі - Положення № 88).

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Факт подальшого використання придбаного товару також досліджено та встановлено судами попередніх інстанцій.

Аргумент податкового органу щодо недоліків товарно-транспортних накладних визнано судами попередніх інстанцій безпідставним, оскільки товарно-транспортна накладна не є документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено, що відповідальність за належне перевезення вказаного товару несе перевізник, який зобов'язаний отримати у компетентних органах дозвіл на перевезення небезпечного вантажу, крім того позивачем не порушувався порядок перевезення товару, оскільки він не здійснював його перевезення за умовами договору.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

У цій справі реальність господарських операцій позивача із контрагентом встановлена судами першої та апеляційної інстанцій на підставі комплексного дослідження обставин справи, врахування факту наявності первинних документів, як підстави формування податкового та бухгалтерського обліку, наданих на підтвердження господарських операцій.

Жодних доводів щодо порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм Податкового кодексу України, на підставі яких прийняті спірні податкові повідомлення-рішення або неправильного застосування їх судами, неправильного тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, відповідачем у касаційній скарзі не наведено.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до непогодження з оцінкою судів попередніх інстанцій встановлених обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Неприйнятним є посилання податкового органу, наведене у касаційній скарзі, на неможливість проведення звірок податковим органом з контрагентом платника податків, з огляду на те, що зафіксовані актами податкових інспекцій факти неможливості проведення звірок посвідчують виключно цю обставину і жодним чином не впливають на склад податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій, в межах доводів касаційної скарги, не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року у справі № 807/143/16 залишити без змін

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер