Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2018 року

Київ

справа №520/1353/17

адміністративне провадження №К/9901/22011/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року (судді Димерлій О.О., Єщенко О.В., Федусик А.Г.) у справі за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

Київський районний суд міста Одеси постановою від 14 квітня 2017 року позов задовольнив.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 01 червня 2017 року постанову суду першої інстанції скасував, адміністративний позов на підставі статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, залишив без розгляду.

ОСОБА_1 не погодився із рішенням суду апеляційної інстанції і звернувся із касаційною скаргою про його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

На обґрунтування скарги зазначив, що строк звернення до адміністративного суду він не пропустив, оскільки про порушення своїх прав, свобод та інтересів дізнався лише з листа ГУ ПФУ від 16 грудня 2016 року № 1432/Є-11, у якому його повідомили про проведення перерахунку пенсії на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року у справі № 1512/2-а-222/11 та постанови апеляційного суду Одеської області від 02 грудня 2011 року у справі № 2а-601/09/1570, зміненої постановою Вищого адміністративного суду України від 13 лютого 2014 року, за якими донараховано доплату у загальній сумі 107 856 грн 32 коп. Ознайомившись із наданими ГУ ПФУ розрахунками, встановив, що відповідач не здійснив перерахунок пенсії за період з 01 січня по 02 серпня 2014 року. На своє звернення від 21 грудня 2016 року до ГУ ПФУ отримав листа від 19 січня 2017 року № 32/Є-11 про відмову у перерахунку пенсії з 01 січня по 02 серпня 2014 року. 02 лютого 2017 року він звернувся до суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду з'ясував обставини, на підставі яких було прийнято оскаржене рішення суду апеляційної інстанції, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Апеляційний суд, залишаючи позов без розгляду, виходив із того, що позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів 02 лютого 2017 року. Позивач визначив період часу, коли, як він вважає, ГУ ПФУ порушило його права та законні інтереси - з 01 січня по 02 серпня 2014 року. Поважність причин пропуску шестимісячного строку звернення до суду ОСОБА_1 обґрунтував тим, що про порушення своїх прав у вказаний вище період дізнався з листа відповідача від 16 грудня 2016 за № 1432/Є-11. Проте суд апеляційної інстанції не погодився із висновком суду першої інстанції стосовно цього питання, оскільки в попередніх рішеннях суду, а саме: постанові апеляційного суду Одеської області від 02 грудня 2011 року, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13 лютого 2014 року, постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року, питання щодо протиправності дій ГУ ПФУ по виплаті і перерахунку основної і додаткової пенсії ОСОБА_1 у період з 01 січня по 02 серпня 2014 року не розглядались та рішень про захист прав та законних інтересів позивача на майбутнє - не ухвалювались і не могли ухвалюватися.

Згідно з частиною першою статті 99 КАС, у редакції чинній до 15 грудня 2017 року, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Відповідно до статті 100 КАС, у редакції чинній до 15 грудня 2017 року, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Подібні норми права містяться у статтях 120, 121 КАС, у чинній на сьогодні редакції.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Слід зазначити, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами.

У триваючих правовідносинах суб'єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи.

Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб`єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків якщо інше прямо не передбачено законом.

При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та наслідки у вигляді залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.

Повертаючись до обставин цієї справи, слід зазначити, що позивач заявив вимоги про неправильне обчислення і не виплату йому пенсії за період з 01 січня по 02 серпня 2014 року. Заявлені до виплати пенсійні платежі є періодичними, виплачувалися щомісяця, про розмір виплати позивач знав, принаймні мав знати. Отже, якщо ОСОБА_1 вважав, що ГУ ПФУ порушило його право на отримання цих платежів, то мав би звернутися за захистом свого порушеного права в межах шестимісячного строку від останнього місяця 2014 року, за який, як він вважає, йому мала бути виплачена пенсія (липень 2014 року).

Проте звернення до суду відбулося поза межами цього строку без поважних причин.

Покликання ОСОБА_1 на лист ГУ ПФУ від 16 грудня 2016 року № 1432/Є-11 не може бути підставою для поновлення строку на звернення до суду, позаяк у цьому листі ГУ ПФУ повідомляло позивача про перерахування і виплату йому пенсії на підставі згаданих вище судових рішень. Вимог про неправомірність дій чи бездіяльності ГУ ПФУ щодо обчислення пенсії позивача в період з 01 січня по 02 серпня 2014 року позивач не заявляв, вони не охоплювалися періодом часу з 2003 по 2011 роки, за які позивачу за рішенням суду присуджені до виплати пенсійні платежі. Ці вимоги виникли пізніше, окремо від обставин, про які мовилося у листі. Фактично це нові вимоги.

За наведених обставин колегія суддів визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, тому касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді: Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко