Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2018 року

Київ

справа №433/6/17

адміністративне провадження №К/9901/42706/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 433/6/17

за позовом ОСОБА_2

до Управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області,

заінтересована особа Державна виконавча служба в Луганській області

про заміну сторони виконавчого провадження,

за касаційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2017 року (у складі колегії суддів Ханової Р.Ф., Василенко Л.А., Гайдара А.В.)

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ОСОБА_2 04 січня 2017 року звернувся до Троїцького районного суду Луганської області з заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, в якій просив замінити сторону виконавчого провадження - Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська на Управління пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області, обґрунтовуючи заяву тим, що у червні 2014 року із-за проведення антитерористичної операції у м. Луганську він був змушений виїхати до смт Марківка Луганської області, де став на облік як внутрішньо переміщена особа та почав отримувати пенсію в Управлінні пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області. Проте, розмір пенсії йому стали виплачувати без врахування постанови Жовтневого районного суду м. Луганська від 17 січня 2011 року у справі № 2-а-4684/2011 та рішення Європейського Суду з прав людини Справа «Хайнацький та інші проти України» № 12895/08 від 09 січня 2014 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 17 січня 2017 року у справі № 433/6/17 заяву ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження задоволено у повному обсязі, замінено сторону виконавчого провадження щодо виконання постанови Жовтневого районного суду м. Луганська від 17 січня 2011 року у справі № 2-а-4684/2011, а саме боржника Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська на Управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області.

Постановляючи зазначене рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність заміни сторони виконавчого провадження щодо виконання постанови Жовтневого районного суду м. Луганська від 17 січня 2011 року у справі 2-а-4984/2011р., а саме боржника Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Луганська на Управління Пенсійного фонду України у Марківському районі Луганської області.

Не погодившись із зазначеною ухвалою від 17 січня 2017 року, Управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області подало апеляційну скаргу на це рішення, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просило ухвалу Троїцького районного суду Луганської області від 17 січня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2017 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області на ухвалу Троїцького районного суду Луганської області від 17 січня 2017 року у справі № 433/6/17 - задоволено. Ухвалу Троїцького районного суду Луганської області від 17 січня 2017 року у справі № 433/6/17 - скасовано. У задоволені заяви ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 433/6/17 - відмовлено.

Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідно до частини першої статті 264 КАС вибуття однієї із сторін виконавчого провадження у межах спірних відносин місця не мало, що унеможливлює заміну сторони виконавчого провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, вважаючи її прийнятою з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить зазначену ухвалу скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга надійшла до суду 10 квітня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 433/6/17 та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 березня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Гриців М.І. та Коваленко Н.В.

Верховний Суд ухвалою від 14 вересня 2018 року прийняв до провадження адміністративну справу № 433/6/17 та призначив її до розгляду ухвалою від 10 грудня 2018 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 11 грудня 2018 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками клопотань заявлено не було.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 17 січня 2011 року були задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання провести перерахунок призначеної пенсії та додаткової пенсії за шкоду здоров'ю та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська здійснити виплату заборгованості ОСОБА_2 по основній пенсії за період з 01 січня 2006 року безстроково в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність зі збільшенням у 3,5 рази з урахуванням проведених виплат. Згідно рішення суду заявнику перерахували пенсію і стали її виплачувати.

Однак, у 2013 році пенсію в збільшеному розмірі виплачувати перестали, після чого заявник звернувся із заявою до Європейського суду з прав людини, який Рішенням у Справі «Хайнацький та інші проти України» (Заява № 12895/08 та 249 інших заяв) оголосив його скаргу прийнятною, та постановив, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції.

У червні 2014 року через проведення антитерористичної операції на території м. Луганська заявник як переселенець був змушений виїхати з міста Луганськ до смт Марківка Луганської області, де став на облік як переселенець і в смт Марківці почав отримувати пенсію. Однак розмір пенсії заявнику призначається без урахування вимог статті 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», та без підвищення її розміру у 3,5 рази з 01 січня 2006 року, що передбачено Постановою КМУ № 1293 від 27 грудня 2005 року «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позивач є внутрішньо переміщеною особою та знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області, що підтверджується довідкою від 14 листопада 2014 року № 922.

Постановою Троїцького районного суду Луганської області від 22 серпня 2016 року відновлене втрачене судове провадження в адміністративній справі № 2-а-4684/11.

ОСОБА_2 01 вересня 2016 року звернувся із заявою до Троїцького районного суду Луганської області про видачу дубліката виконавчого листа, яка задоволена судом 15 вересня 2016 року та заявнику видано дублікат виконавчого листа.

04 січня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Троїцького районного суду Луганської області з заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, в якій просив замінити сторону виконавчого провадження - Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська на Управління пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська не мало змоги передислокуватися на територію підконтрольну Україні, тому правонаступником Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська Луганської області має бути Управління Пенсійного фонду України в Макарівському районі Луганської області, зі всіма правами та обов'язками, так як позивач є переселенцем, де став на облік і зареєстрований в смт Марківка і отримує пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в Макарівському районі Луганської області.

Від відповідача відзиву або заперечень на касаційну скаргу позивача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2017 року відповідає, а викладені в касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Виходячи із встановлених обставин, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 264 КАС (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Аналогічні приписи містить й частина п'ята статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Отже, під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження володіє ознаками інституту процесуального правонаступництва, встановленого статтею 55 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення), яка визначає процесуальні наслідки переходу прав і обов'язків від однієї особи до іншої у відносинах, щодо яких виник спір.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що однією з обов`язкових умов для заміни сторони виконавчого провадження є вибуття однієї із сторін виконавчого провадження, який у даному випадку відсутній.

Відповідно до частин першої та другої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-IV передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ним органом, за судовим рішенням або за рішенням державного органу, прийнятим у випадках, передбачених законом. Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Отже, юридична особа вважається припинено з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідного запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 зобов'язано міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації забезпечити до 01 грудня 2014 року переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, в населенні пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, Управління Пенсійного фонду в Жовтневому районі м. Луганська не було переміщено в населений пункт, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська є юридичною особою, яка знаходиться за адресою: 91005, Луганська область, місто Луганськ, вулиця Фрунзе, будинок 121.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 12 травня 2015 року № 9-1 передано частину повноважень управлінь, що знаходяться на території, яка не підконтрольна українській владі, управлінням, що знаходяться на території підконтрольній українській владі, зокрема прийняття звітності, передбаченої законодавством, надання довідок, встановлених законодавством, формування звітності та виконання завдань, передбачених підпунктами 2-4,6,9-12,16, 9 пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486.

Проте, вищезазначена постанова не передбачає правонаступництва управління, а лише виконання деяких повноважень, до яких не входить виплата пенсій.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що на момент звернення ОСОБА_2 із заявою до суду про заміну сторони виконавчого провадження Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська існувало.

Жодних підстав правонаступництва в розумінні частини другої статті 104 ЦК України заявником не надано, відсутність наслідків правового характеру доводить відсутність публічного правонаступництва в розумінні статті 55 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) та частини першої статті 264 цього кодексу.

Колегія суддів зазначає, що відсутність підстав публічного правонаступництва у межах спірних правовідносин доводить неможливість його здійснення. Під публічним правонаступництвом слід розуміти повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції; це вступ у чинні адміністративно - правові відносини нового суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) на місце суб'єкта, що або припинив своє існування або повністю чи частково позбувся адміністративної компетенції.

При цьому судом апеляційної інстанції було встановлено відсутність доказів про те, що Управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області, де позивач знаходиться на обліку, як внутрішньо переміщена особа, є правонаступником Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська, не надано суду доказів переходу від одного суб'єкта до іншого функцій (інших видів адміністративної діяльності), повноважень, завдань.

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідно до частини першої статті 264 КАС (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) вибуття однієї із сторін виконавчого провадження у межах спірних відносин місця не мало, що унеможливлює заміну сторони виконавчого провадження.

При цьому, суд зазначає, що ефективним способом захисту щодо забезпечення поновлення порушеного права на виплату попереднього розміру пенсії є звернення до суду про визнання дій протиправними та зобов'язання органу пенсійного фонду поновити виплату пенсії в раніше призначеному розмірі.

Згідно з частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення, у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко