Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.07.2019 року у справі №183/1144/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 183/1144/17

адміністративне провадження № К/9901/38856/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А. І.,

суддів: Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.,-

розглянувши у порядку письмового провадження в суді касаційної інстанції адміністративну справу №183/1144/17

за позовом ОСОБА_1 до Новомосковського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від
31.08.2017, ухвалену судом у складів колегії суддів: головуючого судді - Бишевської Н. А., суддів: Семененка Я. В., Добродняк І. Ю.,-

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1.09.03.2017 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Новомосковського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області (далі - відповідач), в якому просила зобов'язати відповідача призначити їй пенсію у розмірі не меншому ніж прожитковий мінімум для непрацездатних осіб та виплатити заборгованість, що утворилась з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

2. В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що розмір призначеної та виплачуваної їй пенсії є меншим за розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом, що не відповідає положенням статті 46 Конституції України.

3. Постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від
19.05.2017 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

4. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від
31.08.2017 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким задоволено адміністративний позов частково.

Визнано протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку розміру пенсії за віком до рівня прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зобов'язано відповідача провести з 09.02.2017 перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком з підвищенням її до розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

5.17.10.2017 позивач не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить змінити постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2017 у частині визначення дати з якої відповідач зобов'язаний провести перерахунок та виплату їй пенсії за віком з підвищенням її до розміру не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановивши цю дату з 01.09.2015.

5. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18.10.2017 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

6.15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від
03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

7. Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

8. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина 3 статті 3 КАС України).

9. Протоколом розподілу справи від 28.02.2018 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Гімон М. М. - головуючий суддя, судді: Мороз Л. Л., Бучик А. Ю.

10. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 26.06.2019 №843/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Гімона М. М. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №14), що унеможливило його участь у розгляді даної справи.

11. Протоколом розподілу справи від 26.06.2019 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Рибачук А. І.- головуючий суддя, судді: Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.

12. Ухвалою судді Верховного Суду від 27.06.2019 прийнято зазначену касаційну скаргу до провадження.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Новомосковському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Дніпропетровської області та з 01.07.2014 їй призначено пенсію за віком у розмірі прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

Розмір пенсії станом на 01.02.2017 обчисленої відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі-Закон №1058-IV), із змінами внесеними Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", при загальному стажі роботи - 19 років 6 місяців 27 днів, (коефіцієнт стажу - 0,19500, коефіцієнт стажу з урахуванням кратності 1,35-0,26325) та середньомісячному заробітку 1391,33 грн, складає - 949,00 грн, яка складається з: 366,26 грн - розмір пенсії за віком; 444,28 грн - доплата до прожиткового мінімуму (1 247,00 грн) пропорційно відпрацьованому стажу; 27,47 грн - підвищення згідно з ~law18~; 10,98 грн - державна адресна допомога.

09.02.2017 позивач звернулась до відповідача із заявою від 09.02.2017 щодо проведення перерахунку пенсії шляхом збільшення до прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб та виплати заборгованості, що утворилася.

Відповідач листом від 21.02.2017 №1886/02/15 відмовив їй у проведенні перерахунку пенсії, з огляду на те, що її загальний страховий стаж становить 19 років 6 місяць 27 дні, який є недостатнім для виплати пенсії за віком у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ~law19~, у зв'язку з чим, пенсія позивачу нарахована пропорційно відпрацьованому стажу.

Позивач, з посиланням на те, що з 01.07.2014 вона отримувала пенсію у розмірі 949,00 грн, що відповідало прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, а з
01.09.2015 розмір прожиткового мінімуму підвищено, однак не враховано відповідачем при розрахунку пенсії та протиправно відмовлено у проведенні відповідного перерахунку пенсії з урахуванням вказаних змін, звернулась з даним позовом до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що страховий стаж позивача є меншим, ніж передбачено ~law20~, а отже пенсія призначена та виплачується відповідачем у розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.

15. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Суд дійшов висновку про порушення прав позивача у спірних правовідносинах, оскільки розмір її пенсії за віком, яка є єдиним джерелом її існування, починаючи з 02.07.2014, є нижчим, ніж прожитковий мінімум, встановлений законом, а тому дії відповідача по виплаті пенсії позивачу в розмірі, який є нижчим ніж встановлений законом, є неправомірними, а права позивача підлягають захисту шляхом зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії позивача з підвищенням її до розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та здійснити відповідні виплати з урахуванням вже проведених виплат.

При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що такий перерахунок відповідач повинен провести з дня звернення до пенсійного органу з відповідною заявою (09.02.2017) відповідно до вимог пунктів 4.1 та 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1).

IV ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

16. Касаційна скарга позивача обґрунтована посиланням на помилковість застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин положень пунктів 4.1 та 4.3 Порядку №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1), які передбачають перерахунок пенсії, виключно за поданою відповідною заявою, в той час як застосуванню підлягає ~law22~, відповідно до якої перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму та не передбачає подання заяви для такого перерахунку. Позивачем також зазначено, що до 01.09.2015 вона отримувала пенсію у розмірі 949,00 грн, який відповідав прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, а з 01.09.2015 прожитковий мінімум для непрацездатних осіб відповідно до Закону України "Про державний бюджет на 2015 рік" був підвищений до 1074,00 грн, однак відповідного перерахунку пенсії у зв'язку з встановленням нового розміру прожиткового мінімуму, всупереч вимогам законодавства, пенсійним органом здійснено не було.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).

18. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанції, Суд дійшов таких висновків.

19. Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

20. Поряд з цим, у пункті 6 статті 92 Конституції України зазначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

21. Правовідносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування врегульовані нормами ~law24~, частиною першої статті 26 якого встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

22. Відповідно до ~law25~ мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

23. За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено частиною першою цієї статті, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.

24. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач отримує пенсійну виплату у вигляді пенсії, розрахованої пропорційно наявному страховому стажу, відповідну доплату у вигляді щомісячної державної адресної допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 №265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" та відповідне підвищення розміру пенсії при її розрахунку згідно з ~law26~.

25. Організовуючи в Україні систему соціального захисту, в тому числі, пенсійного забезпечення, держава, діючи в межах допустимого розсуду, заклала основу самоврядності її функціонування (абзац 2 ~law27~), що базується на принципах, закріплених у ~law28~, серед яких заінтересованість кожної працездатної особи у власному матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію, рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу), солідарності та субсидування в солідарній системі.

26. Таким чином, сьогоднішній стан системи пенсійного забезпечення, яке здійснюється в межах солідарно-накопичувальної системи загальнообов'язкового державного соціального страхування (першого-другого рівнів), не передбачає прямого взаємозв'язку між розміром сплачених сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що розраховується і сплачується виходячи з нормативного закріплення бази у статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (надалі-Закон № 2464-VI), та розміром пенсійних виплат. Водночас, зважаючи на соціальну солідарність та справедливість у системі соціального захисту, до складу якої входить система пенсійного забезпечення, держава нормативно встановлює передумови щодо визначення пропорційної взаємозалежності між участю особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та рівнем її подальшого пенсійного забезпечення за рахунок вказаної системи фінансування пенсій та інших соціальних виплат.

27. Частина 3 статті 46 Конституції України дослівно визначає гарантію, за якою "пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом". Вказане положення дублюється у ~law30~.

28. Їхнє застосування у комплексному підході до аналізу системи соціального забезпечення в Україні визначає необхідність сукупного забезпечення державою рівня життя, не нижчого від прожиткового мінімуму, як через систему пенсійних так і інших соціальних виплат ("пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування"), а отже, як за рахунок солідарно-накопичувальної системи, так і коштів Державного бюджету України, в рамках виконання конституційних зобов'язань перед особою.

29. Таким чином, законодавством розмежовано поняття "пенсійні виплати" від інших соціальних виплат (допомоги, доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат), виходячи з того, за рахунок яких коштів вони виплачуються (або з коштів Пенсійного фонду з Накопичувального пенсійного фонду, який формується за рахунок пенсійних внесків, сплачених учасниками накопичувальної системи пенсійного страхування, або за рахунок Державного бюджету України). Відповідно, від цього залежить, який орган є відповідальним за виплату.

30. Держава взяла на себе зобов'язання створити альтернативні компенсаторні механізми забезпечення достатнього рівня життя за рахунок системи гарантування права на соціальний захист на рівні, не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого законом, шляхом виплати додаткових соціальних допомог, надання безоплатно соціальних послуг, безоплатного або з істотною знижкою отримання права на медичне забезпечення та придбання лікарських засобів, компенсації соціальних витрат тощо, а тому оцінка не може ґрунтуватися лише на підході порівняння абсолютного значення розміру конкретної пенсійної виплати, оскільки в межах реалізації соціальних прав, особа користується і іншими видами допомоги від держави.

31. Саме на виконання своїх зобов'язань у сфері соціального захисту на рівні не нижчому від прожиткового мінімуму, державою унормовано здійснення соціальних виплат на підставі постанови №265, Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" тощо.

32. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що у своїй сукупності вказані норми матеріального права не суперечать одна одній та частині 3 статті 46 Конституції України, і лише свідчать про право позивача звернутися до відповідного органу соціального захисту населення для отримання державної соціальної допомоги, яка б забезпечила рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законами про Держбюджет України на відповідний рік.

33. Оскільки, у справі, яка розглядається страховий стаж позивача на момент призначення пенсії склав менше 30 років, то відсутні підстави для визнання протиправними дій пенсійного органу та задоволення позову, в межах розгляду даної справи.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №148/625/17.

34. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції скасував рішення суду, яке відповідає закону, у зв'язку з чим постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від
31.08.2017 підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

35. Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 352, 355, 356, 359 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2017 - скасувати, постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.05.2017 у справі №183/1144/17 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.........................................

А. І. Рибачук

Т. Г. Стрелець

Л. В. Тацій,

Судді Верховного Суду