Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 вересня 2018 року

Київ

справа №815/493/15

касаційне провадження №К/9901/5746/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,

розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Горяц-Т» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.02.2015 (суддя Стефанов С.О.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2015 (головуючий суддя - Джабурія О.В., судді: Крусян А.В., Шляхтицький О.І.) у справі № 815/493/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Горяц-Т» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Горяц-Т» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.11.2014 №0014951502.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 26.02.2015 позовні вимоги залишив без задоволення.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20.05.2015 залишив постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.02.2015 без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Горяц-Т» звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.02.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2015 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, статей 71, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи судами попередніх інстанцій).

Зокрема, зазначає, що судовими інстанціями неповно з'ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Переглядаючи оскаржені судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Горяц-Т» за вересень 2014 року, за результатами якої складено акт від 11.11.2014 №5739/15-52-15-02.

За висновками акта перевірки, позивачем допущено порушення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до безпідставного включення до складу податкового кредиту за вересень 2014 року суми податку на додану вартість згідно з виписаними Товариством з обмеженою відповідальністю «Лібра» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Імперія» податковими накладними, які не зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

На підставі акта перевірки прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 25.11.2014 №0014951502, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальній сумі 111427грн., з яких 89142грн. - основний платіж, 22285грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до абзаців 1, 2, 7-12 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

Із наведених вище норм закону вбачається, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Покупець товарів/послуг має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. У разі виявлення розбіжностей між даними отриманої накладної та даними зазначеного реєстру, зокрема у разі виявлення факту нереєстрації накладної в Єдиному реєстрі, покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на постачальника разом із визначеними в законі документами, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковий кредит за вересень 2014 року позивачем сформовано за операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лібра» на підставі податкової накладної від 31.05.2014 №612 (податок на додану вартість в сумі 14737,53грн.) та з Товариством з обмеженою відповідальністю «Імперія» на підставі податкової накладної від 31.05.2014 №95 (податок на додану вартість в сумі 74404,23грн.).

Такі податкові накладні за вказаними операціями не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних продавцями (Товариство з обмеженою відповідальністю «Лібра», Товариством з обмеженою відповідальністю «Імперія»), що позбавляє покупця (позивача) права на формування податкового кредиту на підставі цих накладних.

З огляду на те, що позивач не додавав до податкової декларації за звітний податковий період заяви зі скаргою на такого постачальника разом із визначеними в законі документами, хоча закон надавав йому можливість після отримання податкової накладної та перед включенням податку на додану вартість до податкового кредиту на підставі такої накладної звірити дані накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних від 31.05.2014 № 95 та № 612, не зареєстрованих продавцями в Єдиному реєстрі.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, зокрема, позивач не вказує на наявність зібраних у справі доказів, які судами не досліджувалися, не зазначено також про необґрунтоване відхилення судами клопотань про витребування, дослідження чи огляд доказів, встановлення обставин на підставі недопустимих доказів або наявність інших порушень норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконних судових рішень.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог є правильним.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Горяц-Т» без задоволення, а оскаржених судових рішень судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Горяц-Т» залишити без задоволення.

Постанову на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26.02.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2015 у справі № 815/493/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В.Хохуляк