ПОСТАНОВА

Іменем України

11 серпня 2020 року

Київ

справа №826/14836/16

адміністративне провадження №К/9901/3771/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А. Ю.,

суддів: Мороз Л. Л., Рибачука А. І.

розглянувши в порядку спрощеного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2017 року (суддя Мазур А. С. ) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року (колегія суддів: Желтобрюх І. Л., Бєлова Л. В., Парінов А. В. ) у справі № 826/14836/16 за позовом ОСОБА_1 до Начальника управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -

УСТАНОВИЛ:

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Начальника Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації та Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації та просила:

- визнати неправомірною відмову начальника Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації Давиденка В. І. у призначенні ОСОБА_1 субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг;

- зобов'язати відповідачів призначити ОСОБА_1 субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідачем безпідставно було відмовлено їй у призначенні субсидії, оскільки усі передбачені законом умови щодо призначення субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг нею було дотримано. Вказує, що Положенням № 848 передбачено надання права на субсидію особам, які не зареєстровані у вказаному житловому приміщенні.

Ухвалою Верховного Суду від 04.01.2018 відкрито касаційне провадження.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації із заявами про призначення житлової субсидії від 18.04.2016 за вх. №420 та від
06.10.2016 (зареєстрована 07.10.2016 за вх. №1557), в яких просила призначити субсидію для відшкодування виплат на оплату житлово-комунальних послуг, до яких були долучені декларації про доходи і витрати осіб, які звернулись за призначенням житлової субсидії, довідки про склад сім'ї та розмір платежів за житлово-комунальні послуги, а також акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.

За результатами розгляду вказаних заяв протоколом засідання комісії з вирішення питань надання житлових субсидій у виняткових випадках мешканцям Шевченківського району від 28.04.2016, затвердженим розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 27.05.2016 №317, а також протоколом №21 вказаної комісії від 26.10.2016, затвердженим розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 28.11.2016 №694, вирішено не призначати ОСОБА_1 субсидію, оскільки дане питання не належить до компетенції комісії та рекомендовано заявниці зареєструватись в житловому приміщенні.

Про такі результати розгляду заяв позивача було повідомлено листами від
11.05.2016 №13/35-3048 та від 03.11.2016 №13/35-8369.

Вважаючи отримані відмови протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачі за результатами розгляду заяв ОСОБА_1 про призначення житлової субсидії дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для надання останній субсидії, оскільки позивач незареєстрована за адресою проживання.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Умови призначення та порядок надання громадянам щомісячної адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату користування житлом або його утримання та комунальних послуг (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот), а також один раз на рік субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива визначає Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Положення).

Відповідно до абзацу першого пункту 2 Положення, право на отримання адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, а також субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива поширюється на громадян, які проживають у житлових приміщеннях (будинках) державного та громадського житлового фонду, в тому числі у гуртожитках, - на оплату користування житлом; приватного житлового фонду та фонду житлово-будівельних (житлових) кооперативів - на оплату утримання житла; житлового фонду незалежно від форм власності - на оплату комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

Пунктом 3 Положення визначено, що призначення субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві і Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад. У сільській місцевості приймання заяв з необхідними документами для призначення субсидій та передачу їх відповідним структурним підрозділам з питань соціального захисту населення здійснюють уповноважені особи, які визначаються виконавчими органами сільських і селищних рад.

Згідно пункту 6 Положення №848 передбачено, що субсидія призначається одній із зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб. В окремих випадках на підставі рішення районної, районної у мм. Києві і Севастополі держадміністрації та виконавчого органу міської і районної ради або утвореної ними комісії та акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства субсидія може призначатися особі, яка не зареєстрована, але фактично проживає у житловому приміщенні (будинку) на підставі договору найму (оренди) житла, або індивідуальним забудовникам, будинки яких не прийняті в експлуатацію.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, в якій вона фактично проживає, проте не зареєстрована за вказаною адресою, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія паспорта громадянина України ОСОБА_1.

Водночас пункт 5 Положення №848, який визначає обставини, за наявності яких субсидія не призначається не містить підстави для відмови у її призначенні такої обставини як відсутність реєстрації заявника за відповідною адресою.

Проте підставою для відмови у призначенні субсидії та в подальшому для відмови в задоволенні позовних вимог стало те, що розгляд вказаного питання не належить до компетенції управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації. Суди погодились з відповідачем, що до його повноважень розгляд питання про призначення субсидії у виключних випадках можливе лише за умови реєстрації у вказаному житловому приміщенні.

Проте ні судами, ні відповідачем не вказано до повноважень якого органу державної влади належить питання розгляду заяви ОСОБА_2 про призначення субсидії.

Водночас судами встановлено та не заперечується сторонами, що позивач є платником за спожиті комунальні послуги, проживає постійно в квартирі АДРЕСА_1, акти обстеження матеріально-побутових умов неодноразово складалися.

Колегія суддів вказує, що пунктом 6 Положення передбачено, що в окремих випадках на підставі рішення районної, районної у мм. Києві і Севастополі держадміністрації та виконавчого органу міської і районної ради або утвореної ними комісії та акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства субсидія може призначатися особі, яка не зареєстрована, але фактично проживає у житловому приміщенні (будинку) на підставі договору найму (оренди) житла, або індивідуальним забудовникам, будинки яких не прийняті в експлуатацію. Також пунктом 5-1 Положення № 848 передбачено, що у виняткових випадках, виходячи з конкретних обставин, що склалися, на підставі рішень районних, районних у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад або утворених ними комісій структурні підрозділи з питань соціального захисту населення можуть призначати субсидії.

Відтак, саме на органи соціального захисту населення, а в даній справі на УПСЗН Шевченківської в м. Києві державної адміністрації та комісію, яка діє на підставі положення, покладений обов'язок розгляду заяв про призначення субсидій заявниками.

Колегія суддів зазначає, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Європейського суду з прав людини щодо відповідальності держави щодо виконання власних повноважень.

Зокрема, згідно з пунктами 70,71 рішення Європейського суду з прав людини у справі Rysovskyy v. Ukraine (Рисовський проти України) заява № 29979/04, у якому проаналізовано поняття "належне урядування".

Так, Судом зазначено, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, пункт 120, "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v.

Turkey [GC]), заява № 48939/99, пункт 128, "Megadat. com S.r. l. проти Молдови" (Megadat. com S.r. l. v. Moldova), заява № 21151/04, пункт 72, від 08 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 51).

Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74 і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v.

Romania), заява № 36900/03, пункт 37 і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), пункт 119).

В даному випадку через неузгодженість норм Положення № 848 позивач, незважаючи на постійне місце проживання, лише через відсутність реєстрації місця проживання позбавлена права на належний соціальний захист у вигляді можливості призначення субсидії.

Також суд зазначає про необхідність дотримання таких принципів права як "законні очікування" та "юридична визначеність", які знайшли своє відображення в практиці Суду Європейського Союзу (European Court of Justice, ECJ), який виступає останньою інстанцією у справах про застосування acquis communautaire - права Європейського Союзу (ЄС) - та забезпечує єдність застосування права ЄС в державах-членах.

Відповідна позиція цього Суду закріплена в його рішенні у хрестоматійній справі Державне управління фінансами проти промислових ковбасних виробів Південної Італії та інші (Amministrazione delle Finanze dello Stato v Srl Meridionale Industria Salumi and others (Joined Cases 212/80 to 217/80)) щодо ретроактивної дії законодавства: "Зазначена інтерпретація забезпечує визнання принципів юридичної визначеності та захисту законних очікувань, за змістом яких дія (наслідки) права Співтовариства повинна бути чіткою і передбачуваною для тих, на кого воно розповсюджується".

При цьому колегія суддів зазначає, що обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, колегія суддів доходить висновку, що судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин 1 , 3 та 4 статті 351 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 262, 344, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації у призначенні ОСОБА_1 субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації розглянути по суті заяви ОСОБА_1, як особи яка не зареєстрована у житловому приміщенні, про призначення субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг від 18.04.2016 за вх. №420 та від 06.10.2016 (зареєстрована 07.10.2016 за вх. №1557).

В решті позову відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді Л. Л. Мороз

А. І. Рибачук