Історія справи

Постанова КАС ВП від 11.07.2019 року у справі №810/877/16
Ухвала КАС ВП від 08.07.2019 року у справі №810/877/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 липня 2019 року

м. Київ

справа №810/877/16

провадження №К/9901/10833/18, К/9901/10836/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Оцелот» та Васильківської міської ради на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07.06.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016 у справі №810/877/16 за позовом Васильківської міської ради Київської області до приватного нотаріуса Бобкової Ірини Олександрівни, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЗХ-Полімер», Товариство з обмеженою відповідальністю «Оцелот», про визнання недійсним та скасування рішення,

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У березні 2016 року Васильківська міська рада Київської області звернулася до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до приватного нотаріуса Бобкової Ірини Олександрівни, в якому просила суд визнати недійсним та скасувати рішення приватного нотаріуса Бобкової Ірини Олександрівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 28288071 від 17.02.2016.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, здійснивши державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нежитлове приміщення 1-11 корпусу 101 по вулиці Соборна, 72 за Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЗХ Полімер», порушив право позивача від імені територіальної громади міста Васильків здійснювати повноваження місцевого самоврядування, оскільки відповідне право було зареєстровано на земельній ділянці, яку позивач здає в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Оцелот».

3. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.04.2016 залучено до участі у справі №810/877/16 третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЗХ-Полімер», Товариство з обмеженою відповідальністю «Оцелот».

4. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07.06.2016 у справі №810/877/16 (суддя Лиска І.Г.) у задоволенні позову відмовлено.

5. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016 у справі №810/877/16 (головуючий суддя Василенко Я.М., судді Кузьменко В.В., Шурко О.І.) постанову Київського окружного адміністративного суду від 07.06.2016 у справі №810/877/16 залишено без змін.

6. Товариство з обмеженою відповідальністю «Оцелот» і Васильківська міська рада з вищевказаними судовими рішеннями не погодилися, тому звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування всіх обставин справи, просять суд скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 07.06.2016 у справі №810/877/16 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016 у справі №810/877/16 і прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.10.2016 відкрито касаційне провадження у справі № 810/877/16.

У зв'язку з початком роботи Верховного Суду, на виконання п.п. 1, 7 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України матеріали справи передано до Верховного Суду та розподілено на колегію суддів у складі: головуючого судді Гриціва М.І., суддів Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.

У зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гриціва М.І., на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду, було проведено повторний автоматизований розподіл справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Єзерова А.А., суддів Бучик А.Ю., Рибачука А.І.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 29.04.2004 між Відкритим акціонерним товариством «Васильківський завод холодильників» (правонаступником якого в подальшому стало Відкрите акціонерне товариство «Промислово-будівельна група «Антарес») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЗХ-Полімер» було укладено договір купівлі - продажу нежилого приміщення І-11 корпусу 101, що знаходиться в місті Василькові, Київської області по вул. Соборній, 72, посвідчений Пясецькою Л.М. державним нотаріусом Васильківської міської державної нотаріальної контори, про що здійснено запис № 1341.

9. На виконання умов пунктів 5, 6 договору купівлі-продажу нежилого приміщення, посвідченого Пясецькою Л.М., державним нотаріусом Васильківської міської державної нотаріальної контори, 29.04.2004 вчинено реєстрацію договору, про що здійснено запис № 1341.

10. Сторонами договору здійснено оплату вартості нерухомого майна в розмірі 1061485,85 грн. в т.ч. ПДВ 20 % 176914,31 грн. та підписано Акт прийому-передачі нежилого приміщення від 29.04.2004.

11. У відповідності до вимог ч. 1 ст. 182, ст. 325, 328, ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» здійснено державну реєстрацію права власності, шляхом реєстрації договору купівлі-продажу в Електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно, що вівся комунальним підприємством Київської обласної ради «Васильківська міськрайонне бюро технічної інвентаризації» (БТІ), що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25.04.2008 за № 18655896 та Архівною довідкою виданої Комунальним підприємством Київської обласної ради «Західне бюро технічної інвентаризації» від 09.02.2016.

12. За поясненнями Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЗХ-Полімер», 04.08.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Промислово-будівельна група «Антарес» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЗХ-Полімер» було укладено договір про розірвання договору купівлі-продажу нежилого приміщення, який посвідчений Нещасною Т.М. державним нотаріусом Васильківської міської державної нотаріальної контори Київської області, про що здійснено запис № 1-3130.

За умовами п. 5 Договору від 04.08.2008 Відкрите акціонерне товариство «Промислово-будівельна група «Антарес» було зобов'язане перерахувати на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЗХ-Полімер» на протязі 10 банківських днів після підписання цього договору кошти в розмірі 1061485, 88 грн. в т.ч. ПДВ 176944,31 грн. та передати приміщення за актом прийому-передачі.

13. У листі Відкритого акціонерного товариства «Промислово-будівельна група «Антарес» від 07.04.2010 за № 118 зазначено, що договір про розірвання договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 04.08.2008 не виконано, кошти на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЗХ-Полімер» не перераховано.

14. Рішенням Васильківської міської ради Київської області від 27.01.2011 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення зі зміною цільового призначення земельної ділянки та передачу в оренду Відкритому акціонерному товариства «Промислово-будівельна група «Антарес» земельної ділянки по вул. 1-го Травня. 12 та по вул. Соборна, 72» було передано в оренду земельну ділянку по вулиці Соборна, 72 у місті Василькові Відкритому акціонерному товариству «Промислово - будівельна група «Антарес» терміном на 49 років та, як наслідок, 09.02.2011 було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки.

15. У 2015 році позивачем було укладено договір від 30.06.2015 про заміну сторони у договорі оренди від 09.02.2011 та проведено державну реєстрацію прав оренди земельної ділянки по вулиці Соборна, 72 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Оцелот».

16. 12.02.2016 уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЗХ-Полімер» ОСОБА_1. було подано заяву приватному нотаріусу Васильківського міського нотаріального округу Київської області Бобковій І.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нежитлове приміщення 1-11 корпусу 101 по вулиці Соборна, 72 за Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЗХ-Полімер» на підставі договору купівлі-продажу, нежилого приміщення, серія та номер: 1341 виданого 29.04.2004 Васильківською міською нотаріальною конторою Київської області. До заяви додано: Виписку та Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЗХ-Полімер», Статут Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЗХ-Полімер», протокол засідання учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЗХ-Полімер» від 31.10.2012 №10, Наказ від 01.11.2012 №25ВК, копію паспорта ОСОБА_1., картку фізичної особи-платника податків ОСОБА_1., квитанцію про сплату збору за державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, Договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 02.04.2004, Акт прийому-передачі нежилого приміщення до Договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 29.04.2004, Технічний паспорт на виробничий будинок, архівну довідку КП Київської обласної ради «західне БТІ» №96.

17. На підставі наданих документів 17.02.2016 приватний нотаріус Бобкова Ірина Олександрівна винесла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 2828071 від 17.02.2016 на нежитлове приміщення 1-11 корпусу 101 по вулиці Соборна, 72 за Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЗХ-Полімер» на підставі договору купівлі-продажу, нежилого приміщення, серія та номер: 1341 виданого 29.04.2004 Васильківською міською нотаріальною конторою Київської області.

Васильківська міська рада Київської області з державною реєстрацією не погодилася, тому звернулася до суду з відповідним позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

18. Київський окружний адміністративний суд і Київський апеляційний адміністративний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з того, що нотаріус при прийнятті рішення, яке є предметом спору, керувався нормами чинного законодавства, вніс в новий реєстр відомості про право власника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЗХ-Полімер» на раніше зареєстрований об'єкт нерухомого майна, реєстрація прав власності на який за Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЗХ-Полімер» ніколи не припинялась.

19. Суд першої інстанції в оскарженій постанові зазначив, що державний реєстратор не здійснює перевірку наявності чи відсутності спору щодо майна, відносно якого подано заяву про державну реєстрацію та не уповноважений ставити під сумнів автентичність документів, на підставі яких здійснюється реєстраційна дія, якщо такі документи відповідають встановленій законом формі та містять необхідні реквізити.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ

20. Касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Оцелот» мотивована порушенням апеляційним адміністративним судом норм матеріального і процесуального права, зокрема, скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що відповідач, здійснивши державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення 1-11 корпусу 101 по вулиці Соборна, 72 за Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЗХ-Полімер», протиправно змінив форму власності та незаконно визнав розмір частки на спірне приміщення, чим і порушив права Товариства з обмеженою відповідальністю «Оцелот».

21. У касаційній скарзі третьої особи зазначено, що суди попередніх інстанцій посилаються у справі на договір про розірвання договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 04.08.2008, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Промислово-будівельна група «Антарес», тоді як сам договір у матеріалах справи відсутній.

22. Касаційна скарга Васильківської міської ради Київської області також мотивована порушенням апеляційним адміністративним судом норм матеріального і процесуального права, а саме ст. 355, 356, 368 Цивільного кодексу України, ст. 3, 16, 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

На думку позивача, діями відповідача щодо вчинення спірної державної реєстрації порушено інтереси позивача від імені територіальної громади здійснювати повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою по вул. Соборна, 72 у м. Василькові.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

24. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, не передбаченої законом.

25. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття постанови судами першої та апеляційної інстанції) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

26. Наведені норми узгоджуються з положеннями ст.ст. 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

27. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

28. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

29. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

30. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

31. Як установлено матеріалами справи, виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Оцелот» з рішенням нотаріуса про державну реєстрацію права приватної власності на нежитлові будівлі за Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЗХ-Полімер» з розміром частки 1/1, а також незгодою позивача з цим рішенням нотаріуса через обмеження прав Васильківської міської ради на розпорядження земельною ділянкою, яка знаходиться під спірними нежитловими об'єктами.

Позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права комунальної власності на земельну ділянку та неправомірністю набуття права власності на нежитлові об'єкти на даній земельній ділянці третьою особою Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЗХ-Полімер».

Проте заявлені в справі вимоги є похідними при вирішенні судом питання щодо права власності на спірні нежитлові об'єкти, оскільки виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з правомірністю набуття третьою особою у справі права власності на об'єкт нерухомого майна, що стало підставою для оскарження реєстрації права власності на це майно.

Таким чином, предметом розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення нотаріуса як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки підстави набуття права власності Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЗХ-Полімер», що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

32. Суди першої та апеляційної інстанцій розглядали справу за позовом Васильківської міської ради Київської області як публічно-правовий спір.

Проте з установлених судами фактичних обставин справи вбачається, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи (здебільшого між третіми особами) у зв'язку з цивільно-правовими угодами щодо набуття права власності, а отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Такий спір має вирішуватися судами за правилами Господарського процесуального кодексу України.

33. Велика Палата Верховного Суду неодноразово у своїх постановах зазначала, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявами інших осіб, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, від 20.03.2019 у справі №820/2358/17).

34. Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

За ч. 6 ст. 20 Господарського кодексу України справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Ураховуючи суб'єктний склад цієї справи й те, що спірні правовідносини пов'язані з набуттям права власності, відповідний спір має вирішуватися судами за правилами Господарського процесуального кодексу України.

35. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

Згідно зі ст. 354 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно ст. 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених ст. 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Таким чином, судові рішення підлягають скасуванню у повному обсязі із закриттям провадження у даній справі.

36. За приписами ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (п. 1).

Згідно з ч. 1 ст. 239 Кодексу, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Керуючись статтями 345, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оцелот» та Васильківської міської ради задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 07.06.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016 у справі №810/877/16 скасувати.

Провадження у справі № 810/877/16 закрити.

Роз`яснити позивачеві, що справу належить розглядати в порядку господарського судочинства.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя А.Ю. Бучик

Суддя А.І. Рибачук