Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 липня 2019 року

Київ

справа №810/3741/16

адміністративне провадження №К/9901/29477/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М. Данилевич Н. А.

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 810/3741/16

за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року (судді Лиска І.Г., Виноградова О.І., Василенко Г.Ю.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7 березня 2017 року (судді Літвінова Н.М., Ганечко О.М., Чаку Є.В.),

І. Суть спору

1. У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) і з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просила визнати протиправним і скасувати наказ № 3565-о від 4 листопада 2016 року та поновити її на посаді.

2. Позов обґрунтований тим, що відповідач неправильно обчислив термін тимчасової непрацездатності позивача (більше як 150 календарних днів протягом року) та помилково застосував до спірних відносин положення частини другої статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII). Крім того, на дату свого звільнення позивач була вагітною, тому відповідач як роботодавець, звільнивши її з посади, порушив також вимоги частини третьої статті 184 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 з 2015 року перебувала на посаді начальника Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві).

4. Наказом ДФС від 04 листопада 2016 року № 3565-0 припинено державну службу та звільнено з посади начальника Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві ОСОБА_1 у зв`язку з нез`явленням її на службу більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності, відповідно до частини другої статті 87 Закону № 889-VIII.

5. 27 жовтня 2016 року ДФС отримала лист ГУ ДФС у м. Києві від 27 жовтня 2016 року № 10092/8/26-15-04-24 щодо розгляду питання про прийняття управлінського рішення з приводу доцільності подальшого перебування позивача на посаді начальника ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві, який обґрунтовано таким.

6. З 27 квітня 2016 року начальник ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_1 відсутня на робочому місці у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (листки непрацездатності серії АГС №844524 з 27.04.2016 по 29.04.2016; АГХ № 607579 з 04.05.2016 по 20.05.2016; АГЯ № 231766 з 23.05.2016 по 10.06.2016; АДА № 553206 з 13.06.2016 по 22.06.2016; АДА № 553345 з 23.06.2016по 29.06.2016; АДА № 390221 з 29.06.2016 по 15.07.2016; АДА № 477092 з 18.07.2016 по 29.07.2016; АДА № 488912 з 29.07.2016 по 10.08.2016; АДА №477859 з 11.08.2016 по 17.08.2016).

7. 12 серпня 2016 року на адресу ГУ ДФС у м. Києві надійшла заява позивача про надання їй щорічної основної відпустки з 15.08.2016 по 30.08.2016, з виплатою матеріальної допомоги для оздоровлення. Для покращення стану здоров`я ОСОБА_1 після її довготривалої хвороби відпустку їй надали відповідно до заяви позивача та графіка щорічних основних та додаткових відпусток керівництва ДПІ у Подільському району ГУ ДФС у м. Києві на 2016 рік.

8. 29 серпня 2016 року на адресу ГУ ДФС у м. Києві надійшла заява ОСОБА_1 про перенесення у зв`язку із хворобою під час щорічної основної відпустки невикористані 3 календарних дні.

9. Відповідно до заяви та Закону України «Про відпустки» відпустку перенесено на зазначений у заяві ОСОБА_1 період, а саме з 31 серпня по 02 вересня 2016 року.

10. Після щорічної основної відпустки ОСОБА_1 з 05 вересня 2016 року по 27 жовтня 2016 року була відсутня на робочому місці у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

11. 27 вересня 2016 року на адресу ГУ ДФС у м. Києві надійшла заява позивача про надання основної щорічної відпустки в кількості 10 календарних днів з 03 жовтня 2016 року. ОСОБА_1 запропоновано після виходу на роботу з`явитися до ГУ ДФС у м. Києві для належного оформлення відпустки.

12. 10 жовтня 2016 року на адресу ГУ ДФС у м. Києві надійшла заява позивача та довідка-виклик Академії праці, соціальних відносин і туризму від 28 вересня 2016 року № 99 про надання додаткової оплачуваної відпустки на період настановних занять тривалістю 10 днів з 15 по 24 жовтня 2016 року. ОСОБА_1 знову запропоновано після виходу на роботу з`явитися до ГУ ДФС у м. Києві для належного оформлення відпустки.

13. Жодного разу на прохання з`явитися до ГУ ДФС у м. Києві позивач не з`явилася. Нез`явлення позивача на службу з причин хвороби станом на 27 жовтня 2016 року становить 150 календарних днів.

14. Відповідно до копій листів непрацездатності позивач перебувала на лікарняному з 27.04.2016-29.04.2016, 04.05.2016-20.05.2016, 23.05.2016-10.06.2016, 13.06.2016-22.06.2016, 23.06.2016-29.06.2016, 29.06.2016-15.07.2016, 18.07.2016-29.07.2016, 29.07.2016-10.08.2016, 11.08.2016-17.08.2016, 05.09.2016-20.09.2016, 21.09.2016-30.09.2016, 03.10.2016-13.10.2016, 17.10.2016-21.10.2016, 24.10.2016-28.10.2016.

15. Суди зазначили, що після набрання чинності Законом № 889-VIII (01 травня 2016 року) позивач була на лікарняному загалом 147 днів.

16. Крім того, відповідно до довідки про проходження профілактичного огляду від 01 листопада 2016 року ОСОБА_1 на 7-му тижні вагітності. Цю довідку позивач надіслала відповідачу 03 листопада 2016 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

17. Київський окружний адміністративний суд постановою від 13 грудня 2016 року позов задовольнив.

18. Визнав протиправним та скасував наказ № 3565-о від 04 листопада 2016 року про припинення державної служби та звільнення з посади начальника податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві ОСОБА_1.

19. Поновив ОСОБА_1 на посаді начальника Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві з 04 листопада 2016 року.

20. Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07 березня 2017 року залишив постанову суду першої інстанції без змін.

21. Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій, з покликанням на статтю 58 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-7/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначили, що за описаних обставин справи позивач не може бути звільнена на підставі частини другої статті 87 Закону № 889-VIII, позаяк на дату набрання чинності цим Законом загальний строк її відсутності на роботі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю становив 147 днів. Зарахування до цього періоду період тимчасової непрацездатності позивача (тривалістю три дні) до 01 травня 2016 року (у період з 27 квітня 2016 року по 29 квітня 2016 року) є помилковим, адже до вказаної дати, тобто до набрання чинності Законом № 889-VIII, підстав для звільнення зі служби з підстави, вказаної у спірному наказі, не було.

22. Також зазначили, що звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації.

IV. Касаційне оскарження

23. У касаційній скарзі ДФС просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

24. Касаційна скарга обґрунтована тим, що висновки судів ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права. Вважає, що позивача правомірно звільнили на підставі частини другої статті 87 Закону № 889-VIII.

V. Релевантні джерела права та акти їх застосування

25. За пунктом 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

26. Відповідно до частини другої статті 87 Закону № 889-VIII підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення може бути нез`явлення державного службовця на службу протягом більш як 120 календарних днів підряд або більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності (без урахування часу відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами), якщо законом не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) у разі певного захворювання.

27. Згідно з частиною третьою статті 184 КЗпП звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Обов`язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

VI. Позиція Верховного Суду

28. У справі встановлено, що позивачу припинили державну службу і звільнили з посади начальника ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС на підставі частини другої статті 87 Закону № 889-VIII - у зв`язку з нез`явленням державного службовця на службу більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності.

29. Суди встановили, що позивач перебувала на лікарняному у період з 27 квітня 2016 року по 28 жовтня 2016 року (не безперервно) і загальна кількість днів тимчасової непрацездатності (відповідно до листків тимчасової непрацездатності) станом на 28 жовтня 2016 року становить 150 календарних днів, з яких 147 днів позивач була на лікарняному після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом № 889-VIII), 3 календарних дні - до 01 травня 2016 року.

30. До набрання чинності Законом № 889-VIII (01 травня 2016 року) такої підстави для припинення державної служби як нез`явлення на службу більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності не було.

31. Після того, як цей Закон набрав чинності щодо позивача з`явилася підстава припинити державну службу, однак для того, щоб її застосувати треба щоб загальний строк тимчасом непрацездатності (150 календарних днів протягом року) набіг після того, як набрав чинності Закон № 889-VIII.

32. У випадку з позивачем, для припинення державної служби з вказаної підстави їй до загального строку тимчасової непрацездатності протягом року (який станом на 28 жовтня 2016 року становив 150 календарних днів) зарахували три дні, протягом яких вона була на лікарняному з 27 по 29 квітня 2016 року. Строк незначний, однак ці три дні, у підсумку, дали підстави припинити державну службу позивача і звільнити її з посади.

33. Якщо припустити, що до набрання чинності Законом № 889-VIII особа була на лікарняному більш тривалий строк, для прикладу 65 календарних днів (половину зі 150 календарних днів), а решту - після набрання чинності цим Законом, то включення до 150-денного строку днів тимчасової непрацездатності днів, які набуто до набрання чинності Законом № 889-VIII, стає більш вагомим/значимим і показним, але поряд з тим незмінною залишається суть такого підходу - зарахування кількості днів тимчасової непрацездатності до загального строку тимчасової непрацездатності протягом року (як підстави для припинення державної служби), набутих до того, як виникла така підстава для припинення державної служби.

34. На думку колегії суддів, такий підхід, з огляду на наслідки, які настають для державного службовця у випадку нез`явлення на службі протягом 150 календарних днів, є неприйнятним і ґрунтується на помилковому застосуванні норм матеріального права.

35. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками судів, що до загальної кількості днів тимчасової непрацездатності протягом року (як підстави для звільнення) можна зараховувати тільки ті дні, протягом яких службовець був на лікарняному після 01 травня 2016 року.

36. Окрім того, в контексті обставин цієї справи правильним також є висновок судів попередніх інстанцій про недопустимість звільнення позивача під час вагітності з огляду на вимоги частини третьої статті 184 КЗпП.

37. Переглянувши оскаржені рішення судів попередніх інстанцій в межах своїх повноважень та доводів касаційної скарги колегія суддів вважає, що в обсязі встановлених в цій справі обставин і правового регулювання спірних відносин вони відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржених судових рішень відсутні.

38. Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій та обставин справи не спростовують.

39. З урахуванням вимог статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України касаційну скаргу треба залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

40. При зверненні до суду позивач не сплачував судового збору. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7 березня 2017 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич