Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.02.2019 року у справі №808/1726/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 липня 2019 року

Київ

справа №808/1726/18

адміністративне провадження №К/9901/3673/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В., судді Шарапи В.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу №808/1726/18

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Міністерства оборони України

на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 02 січня 2019 року (у складі колегії: головуючого судді Білак С.В., суддів Шальєвої В.А., Юрко І.В.),

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2018 року позов задоволено частково.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 січня 2019 року у відкритті провадження за апеляційною скаргою відповідача відмовлено.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач звернувся з апеляційною скаргою із пропуском строків на апеляційне оскарження та відсутністю поважних підстав для поновлення такого строку.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, вважаючи його прийнятим з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана до суду 04 лютого 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі №808/1726/18, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 липня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: суддю-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Шарапу В.М.

Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 11 липня 2019 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права прийнято рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження. Зокрема, зазначає, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2018 року позов задоволено частково.

Розгляд справи 06 липня 2018 року проводився за правилами спрощеного (письмового) провадження без виклику сторін. Вказане рішення надійшло до Міністерства оборони України 17 липня 2018 року.

Після отримання судового рішення відповідачем була подана заявка на сплату судового збору. Оплата цих коштів здійснюється органами Державної казначейської служби України (м. Київ) та передбачає дотримання встановленої вимогами бюджетного законодавства процедури. Оплата була проведена 10 серпня 2018 року, після чого платіжне доручення про підтвердження оплати було направлено представнику відповідача для доручення до апеляційної скарги.

Після отримання платіжного доручення, 16 серпня 2018 року було подано апеляційну скаргу на вищезазначене рішення. Однак, відповідно до ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року апеляційну скаргу було повернуто, оскільки суду виявилося недостатньо доказів повноважень представника щодо підписання апеляційної скарги.

Міністерство оборони України отримало зазначену ухвалу 09 жовтня 2018 року, однак зазначена ухвала не була передана представнику Міністерства оборони України у цій справі, із зазначеною ухвалою представник відповідача ознайомився лише 02 листопада 2018 року.

05 листопада 2018 року представником Міністерства оборони України було повторно подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у цій справі, з обґрунтованим клопотанням про поновлення строків на оскарження та урахуванням вимог ухвали суду, але відповідно до ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 02 січня 2019 року у поновленні строків було відмовлено, а апеляційна скарга була повернута.

Представник відповідача зазначає, що ним, як добросовісним представником у справі, в найкоротший термін з дня ознайомлення з ухвалою суду було повторно подано апеляційну скаргу та вказано обґрунтовані причини для поновлення строків на апеляційне оскарження.

Таким чином, на думку відповідача, постановивши 02 січня 2019 року ухвалу з порушенням норм процесуального права, суд апеляційної інстанції позбавив Міністерство оборони України законного на апеляційне оскарження судового рішення та безпідставно повернув апеляційну скаргу.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи рішення суду апеляційної інстанції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 02 січня 2019 року відповідає, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є не прийнятні з огляду на наступне.

З матеріалі справи вбачається, що 30 листопада 2018 року до Третього апеляційного адміністративного суду надійшла адміністративна справа №804/3065/18 з апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2018 року.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишено без руху, встановлено строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом надіслання на адресу суду заяви про поновлення пропущеного строку, з зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку.

У встановлений судом строк від відповідача надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування зазначеної заяви відповідач посилався на те, що вперше апеляційна скарга була подана з дотриманням строку, встановленого статтею 295 КАС України, проте була повернута ухвалою суду від 13 вересня 2018 року у зв`язку з тим, що були відсутні достатні докази повноважень представника щодо підписання апеляційної скарги. Після отримання ухвали від 13 вересня 2018 року, відповідач невідкладно повторно подав апеляційну скаргу. Оскільки ухвала від 13 вересня 2018 року була прийнята вже після закінчення строку на апеляційне оскарження, а отримана відповідачем ще пізніше, що унеможливило повторне подання апеляційної скарги у встановлений для оскарження строк, що є підставою для визнання причини пропуску такого строку поважними.

Проте, судом апеляційної інстанції підстави вказані відповідачем у заяві про поновлення строку визнані неповажними, та ухвалою від 02 січня 2019 року відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою відповідача. З таким рішення суду апеляційної інстанції погоджується і колегія суддів Верховного Суду, у зв`язку із наступним.

Згідно з частиною другою статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Так, судом апеляційної інстанції було встановлено, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2018 року у цій справі було отримано відповідачем 17 липня 2018 року.

Проте, з апеляційною скаргою відповідач звернувся лише 05 листопада 2018 року, що підтверджується відтиском штемпеля поштового відділення ПАТ «Укрпошта», тобто з пропуском строку, передбаченого статтею 295 КАС України.

Крім того, судом апеляційної інстанції посилання скаржника на неможливість повторного подання апеляційної скарги у встановлений для оскарження строк було визнано необґрунтованими.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що первинна апеляційна скарга була повернута з огляду на долучення відповідачем до апеляційної скарги неналежним чином завіреної копії довіреності.

Враховуючи зазначене, суд наголошує на тому, що відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

В силу закону, поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише такі, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Неспроможність відповідача належним чином організувати засвідчення повноважень своїх представників у відповідності до встановлених законом правил, є суто суб`єктивною обставиною та не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження.

Вказана правова позиція викладена Верховного Суду постанові від 15 травня 2018 року у справі № 804/2979/17.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Суд зазначає, що оскільки оскаржуване рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2018 року, на момент повторної подачі апеляційної скарги, набрала законної сили та, як встановлено судом апеляційної інстанції, у цій справі видано виконавчий лист, то скаржник мав навести чіткі та обґрунтовані поважні причини пропуску ним строку на апеляційне оскарження рішення суду, які б виправдовували втручання у принцип res judicata (принцип остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами).

Отже, такі підстави (причини) для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження спірного судового рішення, як, зокрема, повторна подача апеляційної скарги, у зв`язку з поверненням апеляційної скарги не може бути безумовною підставою для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження.

Внутрішня організація роботи щодо підготовки апеляційної скарги (належна або неналежна) не може вважатись поважною причиною пропуску процесуального строку апеляційного оскарження та, відповідно, не є доказом того, що відповідач з об`єктивних причин був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з моменту отримання копії рішення, а навпаки, свідчить про неналежну організацію роботи відповідача, безвідповідальність працівників та відсутність вимогливості і контролю за підлеглими з боку керівництва.

Відповідач в касаційній скарзі не наводить жодних доводів, які б дозволили вважати, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності поважних причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі.

Крім того, касаційна скарга не містить доводів щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які регулюють порядок прийняття апеляційної скарги.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.

Необхідно зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Також, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2018 року.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (№ 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" № 11681/85).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06; п. 33).

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення, не допустивши порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 02 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

В.М. Шарапа