Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.07.2019 року у справі №423/1156/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 липня 2019 року

Київ

справа №423/1156/17

адміністративне провадження №К/9901/33684/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Шарапи В.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 423/1156/17

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області

про визнання дій неправомірними та зобов`язання здійснити певні дії,

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області

на постанову Попаснянського районного суду Луганської області від 04 травня 2017 року (у складі головуючого судді Закопайло В.А.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року (у складі колегії: головуючого судді Шишова О.О., суддів Сіваченко І.В., Чебанов О.О.),

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Попаснянського районного суду Луганської області з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (далі - відповідач, УПФУ), в якому просив суд: визнати неправомірними дії відповідача, зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу періоди його роботи з 20 березня 1989 року по 22 жовтня 1991 року, з 24 жовтня 1991 року по 30 січня 1992 року, з 06 лютого 1992 року по 28 жовтня 1992 року та з 29 жовтня 1992 року по 10 листопада 1994 року, та починаючи з 21 січня 2017 року перерахувати призначену йому пільгову пенсію відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», сплативши на його користь недоотриману ним частину пенсії.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Попаснянського районного суду Луганської області від 04 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року, адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що трудовою книжкою позивача підтверджено наявність у нього достатнього пільгового трудового стажу для призначення йому пенсії на пільгових умовах, а тому дії відповідача з відмови її призначити є незаконним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга надійшла до суду 26 червня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 423/1156/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 липня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, а саме: суддю-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Шарапи В.М.

Верховний Суд ухвалою від 10 липня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 423/1156/17 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 11 липня 2019 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

23 січня 2017 року позивач, досягнувши п`ятдесятирічного віку, що підтверджується копією паспорта позивача на, звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, надавши при цьому свою трудову книжку.

Як встановлено з трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , а саме згідно записів якої позивач протягом своєї трудової діяльності працював на наступних підприємствах вугільної промисловості України:

- з 20 березня 1989 року по 22 жовтня 1991 року включно на посаді учня гірника підземного, гірника підземного, учня гірника очисного вибою підземного та гірника очисного вибою підземного з повним робочим днем під землею на шахті № 13-біс виробничого об`єднання «Советськвугілля» (п.п.2-6 трудової книжки);

- з 24 жовтня 1991 року по 30 січня 1992 року включно на посаді гірничого майстра з повним робочим днем під землею в шахтоуправлінні «Тернопільське» виробничого об`єднання «Октябрьвугілля» (п.п.7-8 трудової книжки);

- з 06 лютого 1992 року по 28 жовтня 1992 року включно на посаді гірника очисного вибою підземного з повним робочим днем під землею на шахті № 21 виробничого об`єднання «Советськвугілля» (п.п.9-11 трудової книжки);

- з 29 жовтня 1992 року по 10 листопада 1994 року на посаді гірника очисного вибою підземного з повним робочим днем під землею на шахті №13-біс виробничого об`єднання «Советськвугілля» (п.п.12-13 трудової книжки);

- з 16 листопада 1998 року по 27 липня 2011 року на посаді гірничого майстра з повним робочим днем під землею на шахті «Гірська ДП «Первомайськвугілля» (а.с.16-24 трудової книжки).

УПФУ починаючи з 21 січня 2017 року , позивачу була призначена пенсія за віком на пільгових умовах, відповідно до статті 13 пункт «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення» при загальному стажі роботи 24 роки 02 місяці 24 дні, з них робота за Списком № 1 склала 12 років 01 місяць 5 днів відповідно до Протоколу № 90 від 02 лютого 2017 року.

13 березня 2017 року позивач звернувся до УПФУ із заявою про зарахування йому до пільгового стажу періодів роботи з 20 березня 1989 року по 22 жовтня 1991 року, з 24 жовтня 1991 року по 30 січня 1992 року, з 06 лютого 1992 року по 28 жовтня 1992 року, та з 29 жовтня 1992 року по 10 листопада 1994 року, а також з вимогами перерахувати йому пенсію відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Рішення УПФУ від 22 березня 2017 року, у якій зазначено, що зарахувати період роботи з 20 березня 1989 року по 22 жовтня 1991 року, та з 29 жовтня 1992 року по 10 листопада 1994 року, до пільгового стажу роботи не має можливості, оскільки підприємство на якому він працював, знаходиться на території, яка не контролюється українською владою та де органи виконавчої влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Зарахувати до пільгового стажу роботи період з 24 жовтня 1991 року по 30 січня 1992 року, нібито неможливо за відсутності пільгової довідки, уточнюючої роботу в особливих умовах. Щодо періоду роботи з 06 лютого 1992 року по 28 жовтня 1992 року, взагалі ні чого не вказано, чому саме не врахований до пільгового стажу роботи цей період.

Тобто УПФУ в Попаснянському районі Луганської області було відмовлено позивачу у зарахуванні до пільгового підземного стажу роботи періодів роботи з 20 березня 1989 року по 22 жовтня 1991 року, з 24 жовтня 1991 року по 30 січня 1992 року, з 06 лютого 1992 рок по 28 жовтня 1992 року, та з 29 жовтня 1992 року по 10 листопада 1994 року, і як наслідок у перерахуванні пенсії відповідно до вимог Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» так як для цього необхідно не менше як 15 років роботи на підземних роботах.

Позивач, вважаючи таке рішення відповідача неправомірним, а свої законні права порушеними, звернувся за захистом своїх прав до суду.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, задоволено позовні вимоги. Крім того, відповідач зазначає, що зарахувати період роботи позивача з 20 березня 1989 року по 22 жовтня 1991 року, з 06 лютого 1992 року по 28 лютого 1992 року та з 29 жовтня 1992 року по 10 листопада 1994 року до пільгового стажу немає можливості, оскільки підприємство знаходиться на тимчасово непідконтрольній українській владі території, визначених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження".

Від позивача відзиву або заперечень на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Попаснянського районного суду Луганської області від 04 травня 2017 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Згідно із пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Згідно із пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.

За приписами статті 8 до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Згідно із Списком № 1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота на яких надає право на державну пенсію на пільгових умовах, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року за № 1173, і який був діючим до 26 січня 1991 року, розділ 1 «Гірничі роботи» підрозділ 1 «Підземні роботи» передбачав, що право на пенсію на пільгових умовах мають усі робітники, інженерно-технічні працівники та службовці, зайняті повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, руди, сланцю, нафти, озокериту, газу, графіту, азбесту, солі, слюди та інших рудних і нерудних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників та інших підземних споруд, а також всі працівники, зайняті повний робочий день під землею на обслуговуванні зазначених вище робітників і службовців (медперсонал підземних здоровпунктів, працівники підземного телефонного зв`язку і т. д.).

Крім того, Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений Постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, що діяв до 11 березня 1994 року, Список № 1, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, що діяв до 16 січня 2003 року, Список № 1 затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16 січня 2003 року, що діяв до 24 червня 2016 року та Список № 1, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року за № 461, містить в собі розділ 1 підрозділ 1 «Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень» у яких передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають усі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах. Таким чином, професії та посади позивача, за якими він працював, - віднесені до Списку № 1.

З приводу доводів касаційної скарги про те, що зарахувати період 20 березня 1989 року по 22 жовтня 1991 року, з 06 лютого 1992 року по 28 лютого 1992 року та з 29 жовтня 1992 року по 10 листопада 1994 року до пільгового стажу немає можливості, оскільки підприємство знаходиться на тимчасово непідконтрольній українській владі території, визначених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження", суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом трудової книжки або відповідних записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що посилання відповідача на неможливість включення до пільгового стажу спірного періоду праці позивача в зв`язку з невідповідністю уточнюючої довідки є безпідставними, оскільки наявний трудовий стаж позивача повний робочий день під землею, підтверджено записами в трудовій книжці, яка є основним документом.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14 квітня 2018 року у справі № 164/1993/14-а, від 19 червня 2018 року у справі № 592/5846/17 та від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17.

Відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на не підконтрольній українській владі території не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17 та від 27 лютого 2019 року у справі № 423/3544/16-а.

Як встановлено судами попередніх інстанцій з трудової книжки позивача ОСОБА_1 НОМЕР_1 , а саме згідно записів якої позивач протягом своєї трудової діяльності працював на наступних підприємствах вугільної промисловості України:

- з 20 березня 1989 року по 22 жовтня 1991 року включно на посаді учня гірника підземного, гірника підземного, учня гірника очисного вибою підземного та гірника очисного вибою підземного з повним робочим днем під землею на шахті № 13-біс виробничого об`єднання «Советськвугілля» (п.п.2-6 трудової книжки);

- з 24 жовтня 1991 року по 30 січня 1992 року включно на посаді гірничого майстра з повним робочим днем під землею в шахтоуправлінні «Тернопільське» виробничого об`єднання «Октябрьвугілля» (п.п.7-8 трудової книжки);

- з 06 лютого 1992 року по 28 жовтня 1992 року включно на посаді гірника очисного вибою підземного з повним робочим днем під землею на шахті № 21 виробничого об`єднання «Советськвугілля» (п.п.9-11 трудової книжки);

- з 29 жовтня 1992 року по 10 листопада 1994 року на посаді гірника очисного вибою підземного з повним робочим днем під землею на шахті № 13-біс виробничого об`єднання «Советськвугілля» (п.п.12-13 трудової книжки);

- з 16 листопада 1998 року по 27 липня 2011 року на посаді гірничого майстра з повним робочим днем під землею на шахті «Гірська ДП «Первомайськвугілля» (а.с.16-24 трудової книжки).

Таким чином, головним документом, який підтверджує стаж та характер роботи є трудова книжка, з якої можливо встановити, що позивач має необхідний стаж та працював на посадах, віднесених до Списку № 1. Тому, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області не довело правомірність прийняття свого рішення щодо відмови у призначенні пільгової пенсії за віком позивачу, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог та необхідністю задоволення позов.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач підтвердив свій пільговий стаж за спірний період.

Тому суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що пільговий стаж позивача на час його звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах складав більш п`ятнадцяти років, а тому відповідач був зобов`язаний призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до вимог Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Враховуючи викладене, обставини цієї справи, колегія суддів Верховного Суду вважає вірним висновки суддів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.

Верховний Суд також приймає до уваги, що обставини, які підлягали встановленню судами у даній справі і доказуванню, значно віддалені у часі, при цьому враховує ступінь вини позивача у відсутності повного об`єму необхідних для реалізації його прав документів та повноті записів у наявних підтверджуючих пільговий стаж документах, з огляду на те, що обов`язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб. Крім цього, згідно вимог частини другої статі 71 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи касаційної скарги не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки судів першої та апеляційної інстанції, та є аналогічними як запереченням на адміністративний позов, так і поданій пенсійним органом в апеляційній скарзі. Проте, таким доводам, з огляду на вищенаведені висновки, судами попередніх інстанцій надано належну оцінку з дотриманням норм матеріального права.

Крім того, як убачається з касаційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі фактично зводяться до необхідності нової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку Суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами стаття 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).

У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області залишити без задоволення.

Постанову Попаснянського районного суду Луганської області від 04 травня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

В.М. Шарапа